Фото: Червоний Хрест України
Міжнародний комітет Червоного Хреста не належачи до системи ООН, проте має від неї мандат на ведення гуманітарної діяльності в зонах збройних конфліктів — як зовнішніх, так і внутрішніх.
«У цьому випадку ми говоримо про міжнародний конфлікт, який Росія розпочала в 2014 році та мучає нас ним уже десять років. Червоний Хрест має мандат надавати медичну та гуманітарну допомогу, особливо цивільному населенню. Якщо говорити про їхню відповідальність щодо військовополонених — це забезпечення листування, перевірка умов, у яких їх утримують, робота спеціальної комісії, що визначає військовополонених, стан яких передбачає негайну передачу через стан здоров’я, оскільки вони у майбутньому не можуть брати участь у бойових діях.
Це унікальний мандат, оскільки його підписали всі держави, і всі вони ніби зобов’язуються надавати Червоному Хресту доступ, наприклад, до місць ведення боїв, що вони не будуть їх знищувати, для чого й маркується транспорт організації.
Але ми знаємо, що РФ не просто не поважає міжнародне гуманітарне право, а й знищує гуманітарні конвої, використовує такі ж позначення, як у Червоного Хреста, щоб перевозити озброєння для окупації Донбасу. І ми вже мовчимо, що росіяни не дають доступу ні для листування, ні для перевірки стану наших полонених. Тобто РФ абсолютно не відповідає власним підписам, ратифікаціям Женевських та Гаазьких конвенцій».
Україна, яка поважає міжнародне гуманітарне право і свою відповідальність перед різними міжнародними механізмами. Наша сторона сприяє міжнародному Червоному Хресту виконувати його мандат в рамках цієї війни.
«Тому Міжнародний комітет Червоного Хреста входить у спеціальну комісію, яку Україна створила, щоб визначати, хто з російських військовополонених має пріоритет бути відправленим до РФ.
Україна надає повну можливість контролювати умови, в яких перебувають російські військовополонені, сприяє доступу Червоного хреста до територій Росії підконтрольних Україні. Тож коли Україна зайшла на територію РФ та має безпосередній контакт з цивільними, я б сказала, що це гарний запобіжник від того, щоб нас звинувачували в таки же діях, як Росія вчиняє стосовно наших цивільних».
Читайте також: Евакуація цивільних з Курщини в Україну — це остання опція — юристка
Олександра Романцова пояснює, що Міжнародний комітет Червоного Хреста ніколи не розголошує інформацію, до якої має доступ, що має і позитивні, і негативні сторони. Часто представників організації допускають до місць утримання полонених тільки за умови, що вони нічого про це не повідомлятимуть.
«Ми дуже довго чекали, коли вони визнають, що на Донбасі міжнародний конфлікт, але вони взагалі нічого не видавали. Це нюанс їхньої роботи. Україна представників Червоного Хреста теж допускає до місць дислокації або місць перетину фронту тільки за умов, що вони нікому нічого не видають. Як бачимо, якихось випадків, коли Червоний Хрест розголосив доступну їм інформацію, яка потім перейшла до РФ, не було».
Читайте також: Життя в невідомості — тортури: чому рідні полонених критикують Червоний Хрест
Відповідні механізми Червоного Хреста та ООН не працюють автоматично, а функціонують належним чином лише за активної позиції кожної держави.
«Україна за свої 33 роки існування, на жаль, не була активною членкинею ООН, не займала активну дипломатичну позицію, і зараз ми багато чого з цього надолужуємо. Україні потрібно займати активну позицію не лише щодо нас, але й щодо самого ООН. Адже це об’єднання країн-членів, і залежно від того, як вони себе поводять, таким буде й ООН.
Червоний Хрест сам по собі не є структурою ООН, він не бере гроші з тих внесків, що держави сплачують в ООН. Або не платять, як це з багатьма країнами зараз відбувається. ООН сама по собі гроші не генерує. Червоний Хрест отримує гроші від окремих держав-спонсорок, які це роблять добровільно, та людей з усього світу, які прямими пожертвами підтримують організацію.
Тож Червоний Хрест з нашого боку на території Курської області — це плюс для нас, тому що це, як мінімум, закриті звіти, які доходять до ООН. Тоді вся пропаганда, яку Росія може «вивалювати» на нас, скасовується задокументованими фактами. Всі ці звіти бачать дипломатичні представники України, які входить в ОБСЄ, ООН, Ради безпеки. І якщо ми бачимо неправомірність у цих звітах, Україна має право на них реагувати».