В українських слідчих ізоляторах вже запустили проєкт платних камер із поліпшеними умовами. Перші такі камери з’явилися у Київському (Лук’янівському) СІЗО — повідомив міністр юстиції Денис Малюська.
У Київському СІЗО запрацювали 4 платні камери: одна — двомісна, одна — тримісна та дві — чотиримісна.
Вартість розміщення у такій камері в Києві залежить від терміну, за який платять: за добу — 2 тисячі гривень, за тиждень — 8 тисяч, за місяць — 12 тисяч.
За словами Малюськи, на наступному тижні з’явиться можливість оплатити за камеру в СІЗО онлайн на сайті «Онлайн будинок юстиції».
«Отримані кошти СІЗО будуть спрямовувати на підтримання належних умов утримання у безкоштовних камерах та на покриття собівартості утримання камер з поліпшеними умовами», — зазначив міністр.
За словами Малюськи, решта українських СІЗО «підтягнеться трохи згодом».
Також Денис Малюська наголосив, що в слідчих ізоляторах утримують людей, щодо яких немає вироку суду і які вважаються невинуватими у вчиненні злочину.
«Що стосується злочинців (щодо яких вироки набрали законної сили) то їм жодні поліпшені умови за гроші створюватись не будуть. У тюрмах усі будуть у рівних умовах і будуть відбувати встановлене судом покарання за вчинений злочин», — додав він.
Чи вдала ідея з платними камерами, ми запитали в колишнього очільника Державної пенітенціарної служби України Сергія Старенького.
Сергій Старенький: Це проєкт не новий. Платні камери в Київському СІЗО були в період з 2003 по 2009 роки. Але його звернули, тому що шкода і зловживання навколо нього були більшими, ніж користь.
Яким є алгоритм, як потрапити до такої платної камери? Подати заяву начальнику і, в разі позитивного розгляду цієї заяви, ви попадете. А от критерії цього позитивного розвитку там не зазначені, їх взагалі публічно не існує.
Насправді, це відбувається таким чином: людина звертається до адміністрації, і адміністрація на свій розсуд вирішує – чи поміщати туди людину чи не поміщати. Це і є та корупційна складова, адже незрозуміло, яким чином начальник слідчого ізолятора буде це вирішувати.
На практиці це було так: щоб потрапити в таку камеру, в’язні давали хабарі.
До того, варто сказати, що оті ціни, які там зазначені — приблизно 400 доларів утримання у камері — це приблизно та ціна, яка є і в звичайній камері СІЗО з поліпшеними умовами. Адміністрація створює ці умови поза обліком, і їй так вигідніше.
Я взагалі не прибічник такого підходу створення платних камер, оскільки це є пряма дискримінація інших в’язнів. Тобто одні ці за гроші щось можуть, а інші – не можуть. Якщо адміністрація готова надати якісь поліпшення умов, вона повинна надати їх всім, хто забажає і готовий за них заплатити. Якщо в Київському СІЗО 12 місць у такій камері, а людей буде в ній 13, то яким чином задовільнити ці умови для тринадцятої людини, яка буде готова заплатити за них? Тому я не думаю, що це гарна ідея, щоб поліпшити умови, це випробуваний роками спосіб, який не приніс якихось позитивних наслідків.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.