Суддівський молоток / Фото ілюстративне / Радіо Свобода
У справі «Карфаген» детективи НАБУ та прокурори САП продовжують встановлювати можливих учасників. Нові підозри на пізніших етапах розслідування є частиною звичайного процесу. А складність таких справ пов’язана, зокрема, з необхідністю досліджувати фінансові операції, рух активів і роль кожного ймовірного учасника.
Про це в етері Громадського радіо розповів Павло Демчук, старший юридичний радник Transparency International Ukraine.
За його словами, вручення нових підозр після перших публічних викриттів не є чимось незвичайним. Після переходу справи в публічну фазу детективи НАБУ та прокурори САП продовжують збирати докази. Встановлювати коло можливих причетних осіб і перевіряти обставини ймовірних злочинів.
«Загалом це пов’язано з природним процесом досудового розслідування. Якщо системно відстежувати топкорупційні справи, можна побачити, що в ході розслідування, після перших викриттів. Коли справа переходить у публічну фазу і повідомляють про перші підозри, детективи НАБУ та прокурори САП не зупиняються. Вони продовжують документувати обставини, встановлювати все коло причетних осіб, і деколи з’являються нові підозри.
У цій справі йдеться про очільника одного з департаментів Офісу генпрокурора. Йому повідомили про підозру буквально кілька днів тому», — пояснив Павло Демчук.
Юрист наголосив, що досудове розслідування є тривалим процесом, частина якого відбувається негласно. Публічно суспільство зазвичай дізнається про справу тоді, коли правоохоронці проводять обшуки. Затримують підозрюваних, повідомляють їм про підозру та звертаються до суду щодо обрання запобіжних заходів.
«У певний момент слідство переходить у публічну фазу. Тоді проводять гласні слідчі та розшукові дії, зокрема обшуки. Часто після цього затримують людей, вручають їм підозри й обирають запобіжні заходи. І тоді вже все суспільство стежить за трансляціями судових засідань ВАКС. Де вирішують, який саме запобіжний захід застосувати до людини. Тримання під вартою з альтернативою застави, заставу або домашній арешт», — розповів Демчук.
За його словами, у справі «Карфаген» запобіжні заходи почали обирати на початку вересня. Мінімальний строк досудового розслідування після повідомлення про підозру становить два місяці. У справах відповідної категорії він може бути продовжений у встановленому законом порядку.
«Якщо підозри були вручені на початку вересня, то за умови, що слідчий суддя дасть на це дозвіл, строк розслідування може бути продовжений до вересня наступного року. Тобто йдеться про можливість продовження розслідування ще на тривалий період», — зазначив юрист.
Він додав, що в таких справах правоохоронцям потрібно дослідити не лише ймовірне одержання неправомірної вигоди, а й можливе відмивання коштів та структуру ймовірної злочинної організації.
Як пояснив Демчук, для передання справи до суду недостатньо лише матеріалів, які дозволяють обґрунтувати підозру. Обвинувачення має зібрати докази, які дадуть змогу довести винуватість людини поза розумним сумнівом.
«Такі склади кримінальних правопорушень передбачають вивчення фінансових транзакцій, руху коштів, того, як діяла ймовірна злочинна організація, і всіх її елементів. Те, що ми чули під час розгляду питань про запобіжні заходи, — це один рівень доказування, тобто стандарт обґрунтованої підозри. Але для того, щоб направити справу до суду, прокурор повинен бути впевнений у наявності доказів поза розумним сумнівом. Адже суд надалі оцінюватиме винуватість або невинуватість цих людей саме за таким стандартом. Якщо коротко, це означає, що не повинно залишатися іншої версії, яка могла б пояснити події у справі. Окрім тієї, яку обґрунтовує та доводить прокурор», — пояснив юрист.
За словами Демчука, у справі вже повідомили про підозру щонайменше п’ятьом людям. Серед них — Сергій Куций, якого він назвав водієм Кропиви. За даними юриста, Куций підозрюється в легалізації коштів і є єдиним із відповідних фігурантів, хто на момент ефіру вийшов з-під варти під заставу. Також підозру отримав адвокат, якого підозрюють у легалізації майна, одержаного злочинним шляхом.
Демчук наголосив, що слідство не зацікавлене розкривати всі зібрані матеріали до завершення необхідних процесуальних дій. Надмірна публічність може допомогти фігурантам оцінити ризики й підготуватися до протидії розслідуванню.
«Слідство зацікавлене в тому, щоб певну частину інформації зберегти в таємниці й не розкривати всіх обставин, які досліджують під час досудового розслідування. Адже це може дозволити фігурантам оцінити ризики, побудувати тактику, спрямовану на приховування доказів або унеможливлення їх збору. Більше того, в оприлюднених записах прослуховувань у межах цієї операції були моменти, коли фігуранти вивчали практику Вищого антикорупційного суду щодо необґрунтованих активів, щоб, умовно кажучи, правильно оформити їх на підставних осіб і надалі унеможливити негативне для себе рішення про конфіскацію. Тобто ми дедалі більше бачимо, що публічність роботи ВАКС водночас може грати на руку фігурантам. Але це невід’ємний елемент відкритого правосуддя», — сказав старший юридичний радник Transparency International Ukraine.
Серед системних проблем Демчук назвав труднощі з проведенням незалежних експертиз. Недосконалість судового процесу та можливості затягування розгляду справ. За його словами, ці питання пов’язані також із євроінтеграційними зобов’язаннями України.
«Виклики для влади давно зрозумілі й відображені в наших євроінтеграційних зобов’язаннях. Однак ми бачимо системні проблеми: парламент не має достатньої кількості голосів, щоб ухвалювати закони, які вдосконалять і посилять НАБУ та САП. А також покращать судовий розгляд у ВАКС. У таких справах може виникати потреба в експертизах, щоб довести певні збитки або встановити економічну вартість тих чи інших активів. І саме експертизи є одним із засобів, за допомогою яких фігуранти намагаються впливати на перебіг розслідувань НАБУ та САП», — зазначив Демчук.
Як приклад він навів справу посадовця СБУ Вітюка, у межах якої, за словами юриста, повідомили про підозру експертам, які, за версією слідства, намагалися сфабрикувати експертний висновок. Ішлося про оцінку вартості квартири, недостовірне декларування якої інкримінують самому Вітюку.
«Це проблема для антикорупційних розслідувань, коли немає надійного механізму, який гарантував би чесні та неупереджені експертизи, на які фігуранти не могли б тиснути. Якщо експертний висновок може стати предметом впливу, це створює ризики для всього розслідування», — пояснив юрист.
Інша проблема, за його словами, стосується судового розгляду. Зокрема, не реформовані строки давності та численні способи затягування процесу. Фігуранти можуть не з’являтися на засідання, заявляти відводи й створювати підстави для їх подання.
«Ці можливості відомі, і вони вдосконалюються з року в рік, тому що всі фігуранти стежать за тим, як у ВАКС розглядають справи інших людей. Вони можуть почергово не з’являтися до суду, заявляти різноманітні відводи або створювати підстави для них. Усе це може затягувати судовий процес», — наголосив Демчук.
Окремо він звернув увагу на так звані поправки Лозового, які, за його словами, створюють можливість закриття справи через сплив строків досудового розслідування після повідомлення про підозру.
«З одного боку, стороні обвинувачення складно швидко й ефективно розслідувати складні схеми. З іншого — ми бачимо маніпуляції та спроби штучно створити підстави для закриття провадження. Тому автоматичне закриття справи через сплив строків досудового розслідування після повідомлення про підозру потрібно вилучити з Кримінального процесуального кодексу. Це також є одним із наших євроінтеграційних зобов’язань», — сказав юрист.
Повернення активів, які могли бути отримані внаслідок корупційних злочинів, передбачає кілька етапів. Спочатку слідство має встановити, у якій формі могла надаватися неправомірна вигода. А потім — знайти відповідні активи та домогтися їх арешту. Проте навіть арешт не гарантує, що майно вдасться зберегти до остаточного рішення суду, особливо якщо воно перебуває за кордоном.
«Загалом процес повернення активів — доволі складний. Він складається з різних етапів, і на кожному з них можуть виникати проблеми. Насамперед потрібно розуміти механіку, точніше економіку злочинів. Візьмімо гіпотетичну ситуацію з кришуванням колцентрів. Є певна неправомірна вигода, яка може надаватися посадовцям у різних формах, а вони розподіляють її між собою. Це не обов’язково грошові кошти. Це можуть бути цифрові або віртуальні активи, певні послуги для фігурантів, нерухомість тощо. Тому слідчим потрібно встановити всі форми неправомірної вигоди, які могли надаватися, і за наявності необхідних підстав арештувати відповідні активи. Це потрібно для того, щоб кошти, віртуальні активи та інше майно не могли вивести або перетворити до моменту набрання вироком законної сили», — пояснив Демчук.
За його словами, процедура арешту залежить від того, де розташоване майно. Якщо активи перебувають в Україні, застосовують українські правові механізми. Якщо за кордоном — рішення українського суду має пройти відповідну процедуру в іноземній юрисдикції.
«Якщо йдеться про активи за кордоном, ухвалу українського суду, зокрема Вищого антикорупційного суду, потрібно направити до відповідної держави. Там іноземний суддя перевіряє підстави для арешту й може як накласти його, так і відмовити в цьому. Водночас арешт повинен діяти до ухвалення остаточного рішення у справі. І що довше її розглядають, то більшими стають ризики для збереження арешту, принаймні за кордоном. У деяких юрисдикціях арешт майна обмежений у часі. Якщо справа слухатиметься п’ять років, щоразу доведеться наводити нові підстави для продовження такого обмеження», — розповів юрист.
Демчук додав, що фігуранти можуть намагатися вивести майно з-під арешту, оскаржувати відповідні рішення. Або стверджувати, що активи є законними чи належать подружжю на праві спільної сумісної власності. Також можуть виникати спори щодо нібито позичених коштів або інших договірних зобов’язань.
Після завершення судового розгляду залишається ще один етап — виконання рішення про конфіскацію. І тут, за словами юриста, також виникають труднощі.
«Навіть після винесення рішення суду питання конфіскації активів не зникає. Якщо йдеться про майно за кордоном, виконання рішення про конфіскацію може тривати доволі довго. Багато залежить від того, на якій саме правовій підставі майно конфіскують. Якщо конфіскація є покаранням, а саме такою є значна частина санкцій за корупційні злочини в Україні. Існує високий ризик, що за кордоном таке рішення не виконають. В інших державах можуть вважати непропорційним вилучення законного майна людини як покарання за певний злочин. Якщо ж ідеться про спеціальну конфіскацію, тобто про вилучення саме злочинних активів, шанси на виконання рішення значно вищі. Водночас іноземний суд оцінюватиме якість судового процесу, зібраних доказів і те, чи є відповідні дії кримінально караними в Україні та в іноземній державі», — зазначив Демчук.
Він також звернув увагу на недостатню прозорість виконання судових рішень в Україні. За його словами, бракує якісних і достовірних аналітичних даних, які дозволяли б перевіряти, скільки коштів уже стягнули за кожним вироком і скільки ще належить стягнути.
«Виконання покарань у майновій частині здійснюється органами державної виконавчої служби або АРМА, якщо активи були передані цьому агентству. Але прозорість цього процесу залишає бажати кращого. Немає можливості належним чином і підзвітно перевірити, які кошти вже стягнули, а які ще мають бути стягнуті», — сказав юрист.
Ще одним чинником, який впливає на ефективність розслідувань, Демчук назвав необхідність взаємодії з іноземними правоохоронними органами та судами. За його словами, у Європейському Союзі діють спільні інструменти співпраці. Зокрема європейський ордер на арешт і європейський ордер на проведення розслідування.
«У країнах ЄС запроваджують заходи, які дають змогу забезпечити спільні інструменти для правоохоронців усіх держав-членів. Наприклад, є європейський ордер на арешт і європейський ордер на розслідування. Що це означає? Якщо слідчий суддя в одній державі вирішив, що певну людину потрібно взяти під варту, це судове рішення за спрощеною процедурою виконується на території інших держав-членів ЄС. Ідея полягає в тому, що процесуальні гарантії сторін і якість правосуддя мають відповідати спільним стандартам», — пояснив Демчук.
За його словами, коли Україна просить іншу державу заарештувати людину або видати її для екстрадиції. То іноземний суд має окремо перевірити законність і підстави такого рішення. Це потребує додаткових процедур і часу.
«Якби Україна була однією з держав-членів ЄС, діяв би спільний правовий простір. Він передбачає механізми, які можуть пришвидшити взаємодію в таких питаннях, як затримання, арешт людини або арешт коштів. Натомість зараз рішення українського суду щодо арешту людини на території іншої держави обов’язково має переглянути суддя цієї держави. Він перевіряє підстави й законність арешту, а також законність самої екстрадиції», — розповів юрист.
Окремо Демчук наголосив на необхідності змін у системі призначення керівників правоохоронних органів і прокуратури. На його думку, конкурсні процедури на топпосади є однією з гарантій професійності та доброчесності посадовців.
«Насамперед ідеться про процес призначення на посаду. Він повинен бути конкурсним. Кропива є прикладом того, як людину призначили на керівну посаду в Офісі генерального прокурора поза конкурсом, а ці зв’язки згодом, імовірно, були використані для вчинення кримінального правопорушення.Саме конкурси на найвищі посади в усіх правоохоронних органах та органах прокуратури є однією з гарантій того, що людина надалі професійно й доброчесно виконуватиме свої повноваження. Це стосується, зокрема, конкурсного добору на посаду генерального прокурора», — зазначив Демчук.
Ще одним необхідним кроком він назвав удосконалення системи дисциплінарної відповідальності прокурорів. За його словами, підстави для притягнення до відповідальності мають бути чіткими, а сама процедура — зрозумілою, прозорою та оперативною.
Також важливо забезпечити реальну незалежність прокурорів, а не лише формально закріпити її в законодавстві.
«У законі передбачено, що кожен прокурор є незалежним. Але виникає питання, наскільки це забезпечено на практиці. Чи може прокурор відстоювати власну позицію перед керівництвом, не побоюючись, що проти нього потім використають формальні або неформальні механізми, які унеможливлять подальшу роботу в органах прокуратури? Керівники можуть давати незаконні вказівки, але виконувати їх має хтось із підлеглих. Якщо підлеглі не виконуватимуть таких вказівок, сама система не генеруватиме ситуацій, у яких могли б вчинятися потенційно неправомірні дії», — пояснив юрист.
Водночас він зауважив, що не варто ототожнювати окремі корупційні випадки з усією системою прокуратури.
«Потрібно пам’ятати, що в органах прокуратури переважно працюють фахові та доброчесні люди. Але є окремі винятки, які кидають тінь на всю систему. Щоб боротися з такими винятками, потрібні незалежні внутрішні підрозділи, які перевірятимуть доброчесність і майновий стан працівників.
Також у нас є Національне агентство з питань запобігання корупції, яке перевіряє декларації та здійснює моніторинг способу життя. Водночас ця система потребує вдосконалення, зокрема щодо порядку перевірки декларацій і зосередження уваги на посадах із найвищими корупційними ризиками. Це дозволило б ефективніше виявляти людей, які, ймовірно, живуть не за статками», — підсумував Демчук.
агадаємо, що 22 жовтня НАБУ повідомило про підозру ще одному учаснику злочинної організації, викритої у межах масштабної спецоперації «Карфаген». А саме колишньому очільнику одного з департаментів Офісу генерального прокурора.
На початку вересня НАБУ і САП викрили злочинну організацію, учасники якої систематично одержували неправомірну вигоду від шахрайських кол-центрів і легалізовували мільйонні статки. За даними слідства, організатором схеми виявився один із керівників структурних підрозділів Офісу Генерального прокурора. З матеріалів справи випливає, що йдеться про заступника начальника Департаменту міжнародного співробітництва Офісу генпрокуратури Сергія Кропиву. За даними слідства, він створив та очолив злочинну організацію в середині 2025 року та залучив до неї чинних працівників органів прокуратури та інших людей.
Учасники організації налагодили механізм систематичного одержання хабарів за неперешкоджання незаконній діяльності шахрайських кол-центрів — «офісів». Отримані кошти фігуранти легалізовували через низку схем.
Наразі викрили п’ятьох учасників злочинної організації. Попередньо, їм кваліфікують ст. 255 Кримінального кодексу України (створення, керівництво злочинною спільнотою або злочинною організацією, а також участь у ній), ст. 209 КК України (легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом).
У неділю, 6 вересня, Вищий антикорупційний суд (ВАКС) обрав запобіжний захід для заступника начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу генпрокурора Сергія Кропиви. Суд ухвалив рішення про тримання Кропиви під вартою з альтернативою 120 мільйонів гривень застави. 16 вересня Апеляційна палата ВАКС залишила цей запобіжний захід без змін.
Кропиву, окрім «кришування» кол-центрів, підозрюють у легалізації майна з серпня 2025 по вересень 2026 року на 41,7 мільйона гривень. Це відбулося під час його перебування на посаді в Офісі генпрокурора.
Крім того, його також підозрюють у легалізації майна під час роботи на посаді заступника керівника Одеської обласної адміністрації з серпня 2023 по травень 2025 року. Йдеться про легалізацію майна на 48,2 мільйона гривень. Керівником Одеської ОВА в той час і дотепер залишається Олег Кіпер.
Також, судячи з плівок, Кропива організовував ремонтні роботи в будинку у Козині, де проживає генпрокурор Кравченко, зокрема встановлював йому газовий генератор.
За даними слідства, Кропива організовував переліт дружини та співмешканки Кравченка в Іспанію незадовго до відрядження туди генпрокурора. Він також планував святкування в Мадриді дня народження Кравченка.
Уже у понеділок, 7 вересня, ВАКС відправив під варту на 60 днів Єлизавету Івахненко — співмешканку заступника начальника Департаменту міжнародного співробітництва Офісу генпрокурора Сергія Кропиви. Суд ухвалив рішення взяти її під варту терміном на 60 днів, до 2 листопада, з альтернативою внесення 20 мільйонів гривень.
6 вересня Кравченко заперечив свою причетність до прикриття незаконних кол-центрів і доручив провести перевірки в Офісі генпрокурора. А також — прокоментував законність своїх побутових витрат. Проте невдовзі після цієї заяви він подав у відставку.
13 вересня Кравченко підписав повідомлення про підозру директору НАБУ Семену Кривоносу. Він підозрює його у підробленні офіційних документів для отримання неправомірної вигоди та фіктивному усиновленні. Також Кравченко заявив про політичний тиск.
14 вересня стало відомо, що Руслан Кравченко виїхав з України у відрядження. Утім, як згодом стало відомо, в ПАРЄ, куди нібито мав потрапити Кравченко на комітетські слухання, його не чекають.
Президент Володимир Зеленський відкинув заяви Кравченка про тиск, сказавши, що Україна «бачила всі причини» для його звільнення, й закликав парламентарів невідкладно відправити його у відставку.
15 вересня Рада звільнила Кравченка з посади генпрокурора, а президент підписав указ про його звільнення.
Після завершення відрядження Кравченко не повернувся в Україну. Зрештою 21 вересня виконувач обов’язків генпрокурора Антон Ковальський звільнив Кравченка з органів прокуратури.
Водночас експерти, які займаються питаннями боротьби з корупцією, вважають, що Зеленський фактично допоміг Кравченку втекти з країни, бо не відсторонив його від посади і не пропонував Раді його звільнити відразу після подання заяви про відставку. Через це Кравченко після подання такої заяви ще майже тиждень був генеральним прокурором, що дозволило йому зрештою виписати собі відрядження та вільно виїхати з країни.
16 вересня Верховна Рада ухвалила зміни до ККУ, додавши до нього дві нові статті, які фактично стосуються роботи шахрайських кол-центрів.
21 вересня водій фігуранта антикорупційної операції «Карфаген» Сергія Кропиви Сергій Куций, який на записах НАБУ фігурує під прізвиськом «Камрад», вийшов із СІЗО під заставу у 3 млн грн.