Побиття трансгендерної жінки: чому неприйнятно те, що поліція розслідує такі справи як звичайні злочини?

Про це Громадському радіо розповів експерт з правозахисного ЛГБТ-центру «Наш світ» Олександр Зінченков, куди напередодні звернулась постраждала.

За його словами, напад стався 24 квітня близько 22-ї години. Дівчина поверталася додому з роботи й зайшла до кіоску за цигарками. У кіоску до неї звернулися троє чоловіків.

«Її сприйняли як дівчину й відповідно звернулися, а коли вона їм відповіла, то люди, вочевидь, вирішили, що «щось не так». Почались гомофобні образи. Потім дівчину штовхнули, декілька разів вдарили в обличчя, зламали ніс», — розповів Зінченков.

Він додав, що дівчина регулярно зазнає нападів.

«Вона працює касиркою у магазині, регулярно зазнає нападів чи образ. Останній раз (якщо не рахувати напад у квітні) на неї напав один з покупців безпосередньо у магазині через її зовнішність, це було у лютому. Проте ані адміністратор, ані охоронець на це ніяк не відреагували. Дівчина відсиділась в іншій кімнаті, поки покупець не пішов, й потім пішла далі працювати», — розповідає правозахисник.

В Україні й досі не криміналізовані злочини ненависті за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності, а напади на трансгендерних людей продовжуються? Оцінити ситуацію ми попросили експерта з адвокації центру «Наш світ» Андрія Кравчука.

Андрій Кравчук: Ці напади ілюструють проблему, яка існує в Україні щодо злочинів ненависті, зокрема за ознаками гендерної ідентичності та сексуальної орієнтації. На жаль, поки що немає відповідних статей у Кримінальному кодексі, тому поліція, навіть якщо і починає розслідування цих інцидентів, розслідує їх як звичайні злочини без мотивів нетерпимості. Зараз Кримінальний кодекс вважає обтяжливими обставинами скоєння злочинів тільки мотиви нетерпимості за ознаками раси, національності або релігійних переконань. Всі інші ознаки є незахищеними.

Єдина зачіпка – стаття 161, бо там є відкритий список ознак, захищених від дискримінації. Інколи починаються розслідування за цією статтею, але вони ніколи не доходять до пред’явлення офіційних звинувачень. Хоча б тому, що дискримінація – це зовсім інший злочин. У цьому випадку ми бачимо не дискримінацію, а фактичний злочин ненависті, скоєний з мотивів нетерпимості до певної ознаки.

Якщо не боротися проти ксенофобії, проти конкретних її різновидів – расизму, гомофобії, трансфобії – то суспільство отримає знак: це дозволено. Принаймні, не є чимось негативним, а значить – так можна. Але якщо держава надає певні сигнали для суспільства, воно їх розуміє. Крім того, це сигнали й для державних органів. Бо якщо державні органи бачать, що депутати відмовляються криміналізувати злочини ненависті та розпалювання ворожнечі, то це сигнал, що це не є чимось засуджувальним. І це породжує подальшу безкарність.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

? якщо у вас Android

? якщо у вас iOS