Якщо в людини працює хоч один м’яз, ми маємо про неї піклуватися — Вадим Свириденко про реабілітацію військових

На якій стадії система спортивної реабілітації зараз?

Ми розпитали в уповноваженого президента України з питань реабілітації учасників бойових дій Вадима Свириденка.

Що входить у систему спортивної реабілітації?

У нас із самого початку військові самоорганізовувалися, створювали команди, показували – наскільки вони сильні. І це хлопці, які втратили кінцівки, які сіли в крісла. Нібито життя закінчилося, але хлопці показують свою силу волі – встають, йдуть вперед і ми бачимо результат, якого важко досягнути: багато хлопців знайшли себе у змаганнях на міжнародному рівні.

І на сьогодні ми чуємо про Ігри нескорених, Марафон морської піхоти. Туди  нелегко потрапити, тому що треба показати свої напрацювання. Питання – а як це напрацювати? Хто тобі розкаже і покаже? Хто натренує? На жаль, в нас невелика кількість людей, які змогли себе відновити. Системно в нас дуже мало напрацювань.

Що потрібно зробити?

Ми розробили національну стратегію відновлення учасників бойових дій через фізкультуру і спорт. По-перше, був створений центр фізкультурно-спортивної реабілітації ветеранів війни. Це було у взаємодії зі Службою спортивної медицини та спортивною організацією «Колос», яка нам відома ще з часів Радянського Союзу. Вони мають свою велику базу, яка займається людьми у сільській місцевості. Вони зараз надають нам спортивні бази у містах Скадовськ, Берегово, Ворохта.

Зараз ми будемо подавати цю стратегію, щоб її роздивилися у всіх Міністерствах, на всіх ланках, і я думаю, вона буде підтримана, тому що вона потрібна. Це те, без чого ми не можемо рухатися далі.

Проходячи реабілітацію в Америці, я відчув дію такого механізму на собі. Я вже думав, що я ніколи не буду бігати, а зараз я можу подолати 10 кілометрів на спортивних протезах. Тому в нас багато дуже гарних проєктів. Ми підтримаємо Ігри нескорених, даємо свою інфраструктуру і не кидаємо хлопців. В Америці я навчився ніколи не говорити «ні», там завжди кажуть: «давай спробуємо». Така система має працювати і в нас – ніколи не казати «ні». Тільки вперед, напрацьовуючи нові законодавства і нові проєкти.

• Я вже думав, що я ніколи не буду бігати, а зараз я можу подолати 10 кілометрів на спортивних протезах

І ми не можемо брати лише один якийсь вид спорту, адже є різні військові, різні поранення, різні можливості. Можливо, це хлопець, який просто лежить, але якщо в нього працює хоча б один м’яз, ми маємо ним піклуватися. Ми маємо створювати цю систему під нього, ми не можемо його кинути, адже він віддав здоров’я за батьківщину. Ми маємо це завжди пам’ятати.

• В Америці я навчився ніколи не говорити «ні», там завжди кажуть: «давай спробуємо». Така система має працювати і в нас – ніколи не казати «ні»

Чи є фінансування?

На жаль, дуже мало проєктів, які отримують державне фінансування. Держава підтримує добре Ігри нескорених, але там не так багато військових, які через нього проходять. Тому це треба переглянути і дати можливість іншим проєктам.

А так, ми звертаємося до різних фондів, до всіх, хто може допомогти, і ніколи не опускаємо руки. Ми вже створили проєкт «ветеранська десятка» – забіг на 10 км для ветеранів, і це вже мало б бути по всій Україні. Туди б долучалися десятки тисяч наших ветеранів.

Хочеться кричати, щоб нас почули всі міністерства. Бо це ж не тільки військовим потрібно. Навіть створення того ж реабілітаційного центру потрібно і цивільним людям, які цього потребують. А в нас мало таких центрів. В ті реабілітаційні центри, які показують результати стоять черги, щоб потрапити. Тому зверніть увагу на цих людей!

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.