«Дрони будуть — вистоїмо» — директор зі стратегічних комунікацій виробника дронів «Генерал Черешня» Рудольф Акопян

Ірина Сампан: Варто почати з оперативної обстановки – можливе просування росіян влітку на декількох напрямках: Покровський, вбік Костянтинівки, Сумщина і Харківщина. Як ви бачите літнє протистояння з точки зору технологічної – з чим будуть наступати росіяни та чим ми можемо їм ефективніше протидіяти? 

Рудольф Акопян, директор зі стратегічних комунікацій виробника дронів «Генерал Черешня»: Нещодавно я запитав одного з командирів підрозділів БпЛА, які працюють на Запорізькому напрямку, чи бачать вони, що  ворог стягує якісь сили для подальшого наступу. Він каже: «Потрохи стягує, десь посилюється, десь підтягується особистий склад, десь бронетехніка». Кажу: «Ну, вистоїмо?». «Дрони будуть – вистоїмо». От відповідь на всі ці питання.

Зараз на фронті 80% уражень з нашого боку відбувається дронами. Ми працюємо над цим, і командування ЗСУ, і наше політичне керівництво над цим також працює. Вони розуміють, що за дронами стоїть зараз наша безпека та оборона.

Ірина Сампан: Військові говорять, що зараз не треба вигадувати велосипед, а варто закидати передню лінію якомога дешевшими дронами. Зважаючи на те, що технології розвиваються, як збалансувати ціну-якість і водночас встигати за технологічним прогресом?

Рудольф Акопян: Як виробники ми намагаємось робити якісні дрони з якісними комплектуючими, щоб хлопцям доводилося витрачати менше зусиль на перепрошивки та переробки.

Я вважаю, що це повинна бути змішана система: має бути дуже багато дешевих дронів, які літають на невелику відстань, плюс має бути десь 20-30% далекобійних дронів, які використовуються на 20-25-30 кілометрів. Великою кількістю маленьких дронів треба утримувати якусь буферну зону, щоб росіяни не могли підходити ближче до нас, а більш важкі дрони — використовувати на велику відстань і залітати в тил ворога для знищення його техніки або складів боєкомплектів.

Скоріше за все, штурмові дії будуть проходити у ворога маломобільними мотоциклетними групами. Зараз вони як працюють: 5-6 мотоциклів, по 2 людини на кожному, швидко проривають лінію фронту, «перестрибують» через паркани, окопи або колючий дріт, висаджуються, кидають мотоцикл десь біля лісосмуги, прориваються в лісосмугу, там вже починають швидко окопуватися. І з цим можна боротися тільки дронами. 

Я вважаю, що треба створювати буферну зону, і ми вже почали це робити. 

«Півтора року тому ми виробляли 1-2 тисячі дронів, а зараз 50-60 тисяч дронів на місяць»

Ірина Сампан: Чому ви зосередили виробництво саме на FPV-дронах? 

Рудольф Акопян: Насправді ми з малого виробника одразу стали великим, тому й асортимент наразі теж вже великий. Ми почали займатися дронами, тому що попередня наша діяльність була пов’язана з підрозділами БпЛА, які знаходилися на Запорізькому фронті.

Ми як волонтерське об’єднання займалися відбудовою в Запоріжжі ситуаційного центру на базі програми «Дельта» — ми його самі створювали, відбудовували та запроваджували на Запорізькому фронті. Тоді вже це переросло в, скажімо так, державне утворення, і було передане в Генеральне штабне управління. Деякі наші хлопці мобілізувалися в підрозділи БпЛА, деякі залишилися працювати в цьому центрі, і деякі з нас почали займатися дронами. 

Ми багато спілкувалися з операторами підрозділів БпЛА, і вони казали, що дуже велика нестача дронів — на той момент ще такої популярності FPV-дронів не було, але вже тоді вони нам казали, що за цим майбутнє.

І ми для себе прийняли рішення — давайте спробуємо. Спочатку це був волонтерський рух: ми збирали гроші на комплектуючі від різних джерел, у бізнеса просили, щоб нам купили та передали, самі благодійними зборами займалися. Після цього хлопці з тих підрозділів самі почали нам дзвонити і казати: «А ви не хочете зробити нам велику кількість дронів у наш підрозділ, тому що нам немає, де купляти якісні дрони?» 

З одного підрозділу, з іншого — всі казали одне і те ж, тому ми прийняли рішення, що нам треба масштабуватися. А для цього ми маємо бути не благодійною ініціативою, а бізнесом. Так ми започаткували мілтек-компанію, почали це все виробляти і продавати за контрактами, за державним замовленням, продавати волонтерським об’єднанням. Цей період від маленького виробника до великого ми пройшли дуже швидко: півтора року тому ми виробляли 1-2 тисячі дронів на місяць, а зараз ми вже виробляємо 50-60 тисяч дронів щомісячно і входимо у трійку найпотужніших виробників дронів, а то і найперші, я так вважаю. 

Ірина Сампан: Деякі командири говорять, що більше половини комерційних дронів або неякісні, або браковані, або їх треба повертати на доопрацювання. Чи дійсно вони такої низької якості, чи проблема в чомусь іншому? 

Рудольф Акопян: Так, була така проблема. Десь рік тому акцент більше робили на дешевизну дронів, щоб зробити їх побільше. Цьогоріч вже виробники, які масово поставляють для армії, не мають проблем із якістю. За себе можемо сказати, що ми використовуємо дуже якісні комплектуючі, і робимо дрони, надаючи перевагу якості, навіть якщо це виходить дорожче.  

Зараз проблеми виникають через неправильний розподіл тих дронів, які закуповує держава. Військові отримують і використовують дрони не на тих частотах, що замовляли. Через те, вони не летять. Не ми в цьому винні — ми поставляємо всі ті частоти, які нам замовили. А там далі вже держава розподіляє ці дрони, кому та які потрібно передавати, на яких частотах, який підрозділ працює. Ми вже починаємо робити це за них — замінюємо модулі керування, нічну камеру на денну тощо. Ми це все в ручному режимі вже вибудовуємо, замінюємо. Але коли підрозділ не може достукатися до виробника, саме виробник лишається «винним». Це проблема не в якості дронів, а просто в комунікації та розподілі.

«Росіяни відправляють своїх пілотів на м’ясо»

Ірина Сампан: Відчутно, що апогей популярності оптоволоконних дронів трохи стухає, зокрема через вагу і час роботи.  Як ви бачите розвиток цього виду дронів у майбутньому? 

Рудольф Акопян: Дрони на оптиці будуть використовувати, але не так масштабно, як зараз їх використовує ворог. У них 70% зі всіх дронів саме на оптоволокні. У нас же це десь 15-20% від загальної кількості дронів.

Я думаю, що оптоволокно буде йти на спад, адже щоб працювати оптоволоконним дроном ворогу треба підходити ближче до наших позицій, і часто дрон на 10-кілометровій оптиці до кінця не розмотується, тому що є проблеми в керуванні. Вони працюють 10-кілометровою оптикою десь приблизно на 5-6 кілометрів. 

Як нам пояснюють штурмові підрозділи, дійшло до того, що вони зустрічають ворожих пілотів прямо на своїх штурмових позиціях. Тобто росіяни відправляють своїх пілотів як м’ясо з цими дронами: дали їм три дрони — йди і не повертайся. Вони відправляють своїх пілотів на м’ясо і не встигають готувати нових. Тому я вважаю, що це піде на спад.

Однак дрони на оптиці 15-20 кілометрів 100% залишаться, і ними будуть керувати більш досвідчені пілоти. Наприклад, для того, щоб знищити ворожий РЕБ, вийшли 2-3 екіпажі з різних країв, почали до РЕБа долітати — знищили, а далі пішли працювати звичайними дронами.

Ірина Сампан: У статті The Economist йшлося про те, що зараз Росія виробляє десь 300 дронів на день, а планує 500 дронів на день, і це величезне навантаження на українську систему ППО. Яку ви бачите альтернативну відповідь з українського боку?

Рудольф Акопян: Росіяни прагнуть виснажити нашу систему протиповітряної оборони, вони хочуть, щоб ми задіяли якомога більше дороговартісних снарядів Patriot або ще якихось систем ППО на цей дешевий металобрухт, який на нас летить.

Я вважаю, що ми повинні протиставити «шахедам» дешевші засоби ураження, такі як дрони. Ми цим напрямком активно займаємось, як і багато інших виробників. У деяких підрозділів, які працюють українськими дронами, це вже є — наприклад, 412 полк безпілотних систем Nemesis так набив вже більше 100 «шахедів».

Зараз «шахеди» практично вражаються трьома способами: нашою авіацією, ті ж F-16, військовою авіацією і вітчизняними дронами. І цей напрямок з дронами потрібно розвивати однозначно. Ми дуже багато пропрацювали над дроном, який збиває ворожі повітряні цілі, розвідувальні крила, вже три місяці наші дрони працюють в небі проти розвідувальних ворожих дронів.

Ірина Сампан: Якщо говорити про заміну комплектуючих і більше акцентувати увагу на вітчизняному виробництві. Пілоти наголошують, що  «мавіки» і «аутели» поки що ніхто не замінив у співвідношенні ціна-якість. На вашу думку, чи можна знайти альтернативу? 

Рудольф Акопян: «Мавіки», «аутели» — це розвідувальні дрони, у них інші завдання — ми виготовляємо більше ударні дрони FPV.

Зараз є така тенденція, що «мавіків» і «аутелів» стає менше, тому що регуляторна китайська політика трішки зажимає в лещата, щоб були складнощі з постачанням в Україну цих виробів. І багато хто з таких виробників, як ми, намагаються зробити квадрокоптер, який використовується як FPV-дрон-камікадзе, намагаються зробити бомбери або розвідувальні дрони, щось на кшталт цих «мавіків» або «аутелів». У нас вже є прототип, думаю, що найближчим часом ми зможемо спокійно це все замінити.

Ірина Сампан: Чи розглядаєте ви інші країни імпорту, крім Китаю?

Рудольф Акопян: Ми розглядаємо або українських виробників, або Китай. Українські виробники здебільшого кастомні, і є речі, які вони виробляють краще, ніж китайці, але не можуть масштабуватися.

Спілкувався з одним підрозділом, який запропонував нам поставити антени відеозв’язку від одного українського виробника. Реально класні антени, крутіші за китайські — ми готові брати. Але вони можуть виробити на місяць лише тисячу антен, а у мене 65 тисяч дронів стоїть на збірку. 

Ми залежні від Китаю, як і весь світ. Я вважаю, що поки у нас є можливість возити комплектуючі з Китаю — ми будемо здебільшого купляти великі партії там. Але однозначно частину будемо купляти в Україні, щоб підтримати нашого вітчизняного виробника.

Я думаю, виробництво комплектуючих для дронів почне дуже швидко масштабуватися і доросте до такого рівня, коли ми зможемо подібні антени купляти не по тисячі — а по 20-40 тисяч на місяць.

«Експорт зброї потрібен, щоб залучати гроші в Україну»

Ірина Сампан: І тепер найболючіше питання – експорт озброєння. В Офісі президента, в Міноборони розглядають декілька варіантів можливого експорту. Перший — це експорт за індивідуальними контрактами. Другий — це “50 на 50” (50% — експорт, 50% — Збройним силам від виторгу). Ну і третій – це 20% мита на той обсяг продукції, яка буде вивозитись. Що думаєте про це? 

Рудольф Акопян: Експорт точно потрібен, тому що нам потрібно підтримувати вітчизняного виробника зброї. Бувають простої виробництва, немає державних замовлень, або вони є, але не в такому обсязі, який можемо виробляти — а нам доводиться платити всю зарплату. У нас потужності дуже великі, і ми можемо буквально кожен місяць їх нарощувати. 

Ірина Сампан: А як довго ви можете простоювати?

Рудольф Акопян: Ми можемо «схлопнутись» буквально за один-два місяці, якщо у нас зовсім не буде контрактів. Але зараз у нас з контрактами все добре, працюємо, є багато замовлень.

Здебільшого у нас десь на 80-90% працює виробництво. Нам поки що немає на що скаржитися, але однозначно експорт потрібен — зокрема щоб залучати інвестиції, залучати гроші в Україну для підтримки нашої економіки.

Ірина Сампан: А щодо озвучених варіантів, як ви гадаєте, який може бути для виробників найбільш прийнятним?

Рудольф Акопян: Контрольований експорт, я вважаю: ось ми в таку державу продаємо ці дрони, ось такий контракт, нам його узгодили — і ми продали за кордон. 

Мита однозначно повинні бути, тому що у інших державах є можливість продавати ці дрони за гарну ціну, і я вважаю, що є можливість дуже гарно заробляти на цьому. Якщо виробник буде на цьому заробляти, чому б не платити це мито.

Партнер проєкту — виробник FPV дронів «Генерал Черешня». Збираємо дрони — розбираємо ворогів.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі