«Ми не тільки робимо дрони на оптоволокні, ми ще й робимо дистанційну протидію цим дронам» — Владлен Нікітін, власник компанії «УкрАвіаКосТех»

«Україна може виробляти дрони на кшталт Шахед-136»

Руслана Кравченко: Ми маємо до вас питання від нашого дописувача на Patreon. Це дещо складне питання. Насправді я не чула, щоб на нього відповідали експерти, але не можу вам його не поставити. Чому Україна не може виробляти дрони на кшталт шахедів?

Владлен Нікітін: А хто сказав, що Україна не може? Може і виробляє — це різні речі. Ми можемо виробляти. Чому не виробляє — це питання до державного регулювання потреби. 

Руслана Кравченко: Безпілотники типу шахед мають більшу силу дії?

Владлен Нікітін: Я б не сказав. У ньому 30 кг вибухівки, її можна засунути в БПЛА мультироторного типу, він полетить і відпрацює. Але у шахедів більша дальність і відносно дешевша вартість. Застосування — легке, вони вдосконалюють технологію навігації, захисту GPS і таке інше. Загалом було б цікаво в Україні виробляти такі дрони. Але як скаже держава, ми ж то що. Нам які замовлення дають, ми таке й робимо. Ми можемо зробити хоч космічний корабель.

Руслана Кравченко: Наскільки дальність польоту шахеда відрізняється від дальності польоту безпілотників, які виробляє Україна?

Владлен Нікітін: В принципі, ми приблизно на одному рівні, але в нас немає такої масової, однотипної моделі, яку ми можемо виробляти. Тому що в нас українці вміють розробляти та виробляти щось нове, а сусідня держава може просто взяти і «злизати» з іранської моделі, і щось собі вдосконалювати. Тобто вони нічого нового не зробили, вони продовжують вдосконалювати готову модель. Я не скажу, що там є суперкласні показники по аеродинаміці — просто здорове крило з 30 кілограмами. Воно може пролетіти й 2000 км — все залежить від спорядження. У нас теж є дрони, які можуть пролетіти й 1000 км, і 2000 км, але немає масовості. Треба змінювати підхід до замовлень. Формувати потребу більш цільову.

Руслана Кравченко: Держава поки не ініціює такі питання?

Владлен Нікітін: Поки ні. Я не чув такого, принаймні. 

Руслана Кравченко: Але водночас росіяни чи іранці модернізують шахеди, так? Тому що зараз вони завдають великі ураження.

Владлен Нікітін: Звісно. Це проблема, воно дешеве, і вони по 50-100 штук за ніч випускають. І навіть, якщо ми б збили всі, вони ж все одно десь впали, вони не розчинилися в повітрі. На них був потрачений бойовий комплект, залучені люди. Тобто це проблема. Треба автоматизувати систему захисту протиповітряної оборони. Знову ж таки, в мене було декілька проєктів по автоматизованому знищенню таких цілей. Вони на державний рівень не вийшли, бо немає потреби.

Модернізація війни

Руслана Кравченко: Під час минулої нашої розмови ви говорили про модернізацію як головний аспект майбутньої перемоги. І також дуже багато експертів говорять про модернізацію. Однак, знову ж таки, на рівні держави це не обговорюється?

Владлен Нікітін: Я не чув. Можливо, десь вони у своїх колах говорять, але до мене, як до виробника, з таким запитом ніхто не звертався. І тим більше звернутися із запитом — це одне. Мабуть, я б хотів би побачити певне фінансування розробок проєктів, бо на цю мить всі розробки та проєкти, котрі в мене є, фінансую я особисто. Проєкти рівня державного захисту фінансуватися малим бізнесом не можуть — це повинна робити держава.

Руслана Кравченко: Чи йдеться про збільшення обсягів виробництва безпілотників в українському війську у 2025 році? Про що ми можемо говорити зараз, на початку цього року? Які розробки зараз проводяться?

Владлен Нікітін: Тепер більш систематизовані закупівлі, але є багато питань. У нас з нового року нові правила державних закупівель. Розумієте, коли в держави немає можливостей закупити, а треба дрони, треба РЕБ, все треба, вона додає до закупівель якісь експертизи. Вони робляться тижнями. Наприклад, експертиза собівартості. Ми бігаємо разом із закупниками з військових частин і вирішуємо, що це за експертиза й хто її повинен робити. Людям треба вже РЕБ встановлювати, а ми не можемо, бо в нас експертизи немає. Ми чекаємо два тижні, поки нам порахують, скільки гвинтик коштує. 

У мене вже було дві ситуації, коли дзвонили нібито спеціалісти і казали, що наш РЕБ недієво працює. А потім показують китайський спектроаналізатор за 100 доларів і кажуть: «Ну от бачите, на ньому не показує». Я кажу: «Так він згорів».

Руслана Кравченко: Як це може позначитися на українському війську в цьому році? Це може бути менша кількість дронів, менша кількість систем РЕБ?

Владлен Нікітін: Я сподіваюся, що це просто початок року, і ми надолуємо попередні роки. І сподіваюся, що це не буде мінус для нас, і ми зайдемо в якийсь ритм роботи. Але на даний час я не бачу перспективних змін. 

«За місяць ми виробляємо близько 50 тисяч різнотипних безпілотників»

Руслана Кравченко: Чи ви кооперуєтесь з вашими колегами з приводу звернень до держави? Чи є обмін досвідом між вами?

Владлен Нікітін: Звісно. Є декілька проєктів: Victory Drones, Brave1. Є методи комунікації виробників із виробниками, але я, в принципі, можу подзвонити у фірму, поспілкуватись з директором, з інженером — це нормальна практика. Якщо до мене дзвонять виробники й щось просять, я завжди відповідаю, тому що зараз ми одну справу робимо. Але як там взаємодія з державою, не знаю. 

Як я кажу, Україна повинна бути незалежною від зовнішніх постачань зброї, так і ми повинні бути незалежними від держави, тому що нам треба робити те, що нам треба. А коли державне регулювання до нас дійде — діло третє.

Руслана Кравченко: Наскільки зараз важко бути виробником дронів і зброї в Україні? І чи змінюється важкість і проблематика з часом? Чи все-таки на початку, коли ви розпочинали, було дещо легше і простіше?

Владлен Нікітін: Було інакше. Не те, що легше і простіше, просто інакше. Зараз юридична діяльність мені здається більш продуктивною як бізнес, а виробництво дронів — як потреба з метою перемоги. З метою прибутку я навіть цього не бачу — лише одні мінуси.

Руслана Кравченко: Я нагадаю для наших слухачів і слухачок, що Владлен Нікітін із Харкова. У вас до повномасштабного вторгнення була своя юридична компанія. Після початку повномасштабного вторгнення ви пішли працювати для того, аби Україна перемогла у цій війні.

Владлен Нікітін: Я пішов викладати у військову академію. Я військовий інструктор із застосовування БПЛА.

Руслана Кравченко: Як ви тоді зрозуміли, що потрібно створювати підприємство і робити безпілотники, РЕБ?

Владлен Нікітін: Коли хлопці, котрих я навчаю, дзвонять мені з фронту і кажуть, що їм треба дрон, а його немає як купити, бо їх взагалі нема. Тоді я беру паяльник, читаю, як його спаяти й паяю. Потім ми ці дрони тестували на полігонах і передавали на військо. Важкуватий процес на той момент. Зараз ми професійніше виробництво, у нас і підходи змінились, і обладнання, й інженери. Коли я починав, то зі мною була одна людина. Зараз, звісно, інакше працюємо. І задачі зараз інші, адже ми виробляємо приблизно 50 тисяч різнотипних безпілотників на місяць.

Якщо нас направити в потрібне русло, скажімо, дати державні замовлення на розробки, я для себе розумію, в якому напрямку діяти. Але для того, щоб бути продуктивним на рівні держави, мені потрібно 50 інженерів. У мене інженери отримують 100 тисяч гривень в місяць. Беремо, помножуємо, щоб воно запрацювало за півроку, і отримуємо нормальну суму в місяць. 

Руслана Кравченко: Як багато людей працює у вашій компанії зараз?

Владлен Нікітін: Понад 100. У Києві у нас є представництво, скоро доробимо шоурум і будемо всім все показувати. А основна потужність і кількість людей — це все процес виробництва, розробок. У нас немає допомоги від держави. Колись казали, що нам виділять якесь приміщення, але тут два моменти. По-перше, виділяти приміщення не треба, я краще сам. А по-друге, його так і не виділили. 

Державні організації, волонтери допомагають тим, що купують по собівартості. У мене є ціна звичайна, а є для волонтерів — це вартість запчастин.

Руслана Кравченко: Хто є найбільшою частиною ваших покупців?

Владлен Нікітін: В основному це військові частини, держадміністрації, субвенції. Частина є, що купують волонтери. Волонтерам ми не можемо жодну надбавку зробити, бо вони і так збори відкривають. Просто в мінус виходимо. Я продавав по собівартості РЕБ за 250 тисяч грн, потім зробив експертизу, а його собівартість 306 тисяч грн. О, виходить, що я ще й додав туди! Істину собівартість вирахувати неможливо. Тим більше у нас є повний безкоштовний сервіс. Коли будь-який РЕБ чи інша техніка виходить з ладу, вони нам її віддають, а ми безкоштовно замінюємо на нову. А потім вже розбираємо стару, дивимось, що там можна залишити. Але одразу замінюємо на нову, тому що немає часу.

«Протидія дронам йде з тією ж швидкістю, що й самі дрони»

Руслана Кравченко: Владлене, зараз ви виробляєте безпілотники на оптоволокні. Це найновітніша розробка чи вже є напрацювання чогось іншого?

Владлен Нікітін: Зараз у вас буде ексклюзив. Ми не тільки робимо дрони на оптоволокні, ми ще й робимо дистанційну протидію. Радіопротидію, тобто РЕБ проти оптики. І він вже існує. Зараз у нас тестування, але воно є. Там поки є нюанси, їх багато, з ними треба працювати, але всі розробки — це багато нюансів. В Америці, в Європі коли розробка, люди роками щось розробляють, у нас тиждень-два. Ну немає часу.

Руслана Кравченко: Ви перші, чи ви знаєте ще якусь інформацію? 

Владлен Нікітін: Не чув навіть, щоб хтось про це казав. Хтось думає, що якщо воно передається по проводу, то нічого з ним зробити не можна. Але можна.

Руслана Кравченко: Коли на фронті їх можна очікувати?

Владлен Нікітін: Це залежить від держави. Ми на фронт їх передамо дуже швидко, а от наскільки це буде масово, якісь закупівлі.

Я приїхав позавчора з Донбасу, ми два дні там були — Покровськ, Куп’янськ, Харківський напрямок. Я не скажу, що там на кожній машині мій РЕБ стоїть. З цими розробками по протидії оптиці те ж саме буде.

Руслана Кравченко: Над головами багато дронів?

Владлен Нікітін: Так, дуже. Дзижчить постійно. 

Руслана Кравченко: Владлене, я ще хотіла запитати про морські дрони. Чи є їхнє виробництво в Україні і чи можливе воно?

Владлен Нікітін: Я чув про багато команд, котрі їх розробляли, але не знаю, вийшли вони там на серію чи ні. Але як людина, у якої виробництво в Одесі, ви мені дайте замовлення, ми зробимо, я б хотів зайнятися цим напрямком. У мене своє бачення, звісно, я в будь-якому випадку робитиму це єдиним комплексом — повітря, земля і вода. Але в напрямку саме морських дронів — це мені цікаво. Ми можемо самі виготовляти корпусні матеріали. І по-друге, вся наша електроніка, яку ми використовуємо в інших типах БПЛА, можуть застосовуватись і в морських дронах. Дайте потребу. Буде потреба, зробимо.

Руслана Кравченко: Зараз бої в Україні перетворилися на змагання між українськими дронами й російською піхотою, так принаймні часто кажуть деякі експерти. Чи можемо ми це так і назвати, чи все ж таки ні?

Владлен Нікітін: Росіяни також активно застосовують дрони. Дуже активно. У них їх більше за кількістю. Вони працюють більше в цьому напрямку, тому що в них і бюджети більше, ніж у нас. Дрони на дрони. Розумієте, я дуже багато чую від великих виробників, що безпілотна авіація — це майбутнє. Але може вийти якась технологія, яка змінить методи застосування дронів. І от ми кажемо про радіочастоти, коли раніше було достатньо змінити частоту, то зараз вже, в принципі, радіокерування — це така цікава річ, що на фронті зараз всюди РЕБ, які ніхто не контролює, зв’язку немає, нічого немає, дрони літають, падають. Це на зараз. А коли будуть системи РЕБ, котрі покриватимуть весь фронт, то вже і дистанційно радіокеровані пристрої працювати не будуть. Це тому, що протидія дронам йде з тією ж швидкістю, що й самі дрони. І тут питання, хто швидший.

«Для перемоги Україні потрібна лише єдність»

Руслана Кравченко: Зараз дуже багато заяв про мирні перемовини. Я б у вас запитала, як у людини, яка допомагає війську, яка безпосередньо буває в зоні бойових дій, які настрої щодо цього зокрема у вас і у військових?

Владлен Нікітін: У нас не може НЕ бути війни, коли поряд ворог, який нас вбиває. Які б перемовини не були. Буде якийсь короткочасний мир, може на півроку, може на рік. І тут вже питання до більшості нашого населення — дійшло чи не дійшло. Ми будемо цей рік готуватися до наступного разу, або скажемо, що все класно, що все закінчилося, підемо відпочивати далі. Якщо підемо відпочивати далі, то ми вже знаємо Чечню і чим це закінчиться. А ви ж бачите, Російська Федерація, «чмоні», не «чмоні», вони вчаться швидше, ніж ми. І вони мобілізують населення, вони мобілізують ресурси. Вони зараз вийшли на військову промисловість, все у них нормально. А ми? Якщо ми будемо рухатись в цьому напрямку, ми можемо з другого разу програти.

Я вже не кажу про те, що перемовини, мир — це ж все віртуально. По факту ще жодних заяв не було. А нащо Путіну зупинятись? У нього економіка не впала. Я щось не бачу, що вони там почали їсти котів і жити в землі. Для них нічого не змінилось. 

А у нас військові вже закінчуються. Раніше казали, зброї немає, тепер кажуть, що людей немає. Тобто зброя вже є, а люди закінчуються. Щоб зробити нову людину, це ж треба 20 років, а зробити нову зброю можна за тиждень, за два, за три.

Руслана Кравченко: Що потрібно Україні для перемоги, на вашу думку? Я це запитую і в плані, наприклад, людських ресурсів, і, зокрема, в технологічному плані.

Владлен Нікітін: Тільки єдність. Ми ж об’єднались на рік. У нас патріотизм закінчується через півроку-рік. Півроку всі мішки вантажили, військовим допомагали. А зараз що? У школах репетирують побиття військових. Раніше такого не було. Всі робили щось один для одного. А зараз багато нюансів.

Руслана Кравченко: А в технологічному плані що потрібно? Модернізація всього?

Владлен Нікітін: Бачите, ще лазери не збивають дрони. Хоча могли б. І ми займаємося лазерними технологіями, Велика Британія займалася. А чому ми ще не зробили цього? Чому ми ще не зробили дешевий дрон, який може вражати цілі на 5-6 тисяч кілометрів? Чому ми не зробили дешевші шахеди? Дронів не стало більше, ніж у ворога. 

Лазерна зброя

Руслана Кравченко: Цілком серйозно у нас може бути лазерна зброя?

Владлен Нікітін: Чому ні? У мене є на роботі лазерна сварка, треба дещо погратись з оптикою. Дуже реально. Є багато типів дуже цікавих методів протидії БПЛА, ракетам, дешевші типи.

Руслана Кравченко: Росіяни їх розробляють?

Владлен Нікітін: Я думаю, що так. У росіян багато військових університетів, котрі мають кафедри, яких у нас немає. Кафедра радіоборотьби, радіорозвідки. Тому що така спеціальність в Україні почала масово набувати цінності тільки нещодавно. А там є університети, котрі спеціалізуються на цьому. По оптиці там лише немає нічого ще.

Руслана Кравченко: Я на сам кінець хочу дати вам слово, щоб ви, можливо, сказали те, про що я не запитала, або загалом звернулися до наших слухачів і слухачок.

Владлен Нікітін: По-перше, хотілося б, щоб всі все ж таки почули те, що миру в нас не буде ще дуже довго. Якесь тимчасове перемир’я, ще щось — це не показник того, що все нормально. Все нормально буде, коли ми зможемо самостійно виростити свій оборонний потенціал настільки, щоб на нас ніхто не нападав. А це економіка, це єдність, це патріотизм, національні ідеї, медицина, це освіта насамперед. Ось це все в комплексі. Коли ми виростемо до держави, котра не буде залежати і чекати допомоги від інших, тоді ми зможемо самостійно ухвалювати рішення про свій шлях.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі