Репродуктивні технології: «5 років тому ми не могли про таке мріяти»

«Жіноча фертильність критично знижується»

Анастасія Багаліка: Останнім часом усе, що пов’язане з народженням дітей, із демографією – це тригерні теми. Ми розуміємо, що війна впливає на цей процес і на рішення, які ухвалюють родини, жінки та чоловіки. Як змінилися запити, з якими до вас приходять ваші пацієнти?

Євгенія Дарій: Незважаючи на війну, життя триває. Однак у людей з’явився страх невизначеності, їм страшно народжувати дітей. Ми зі своєї сторони максимально підтримуємо пацієнта, в ICSI Clinic працюють психологи, репродуктивні коучі, але зовнішні обставини, на жаль, все одно впливають на ситуацію народжуваності.

• ICSI Clinic — одна з провідних клінік репродуктивної медицини України (понад 13 000 народжених дітей, пацієнти з 46 країн світу).

Аліна Горбенко: Ми втратили дуже багато часу. Спочатку була пандемія — люди відкладали вагітність, тому що ковід, невідомо було, які можуть бути ускладнення для вагітних. Потім — початок повномасштабного вторгнення, і знову невизначеність.

Зараз головний виклик у тому, що подружня пара може не мати регулярного статевого життя, адже чоловік на фронті. Тому на перший план виходять технології заморожування та розморожування біологічного матеріалу. Чоловік кріиоконсервує сперму, їде на фронт, а жінка в репродуктивній клініці планує вагітність з репродуктологом.

Анастасія Багаліка: Скажіть, чому ви вирішили створити Darii Foundation? На які виклики ви хотіли б знайти відповідь із появою фонду?

Євгенія Дарій: Фонд ми назвали ім’ям мого чоловіка — це лікар-репродуктолог Олександр Семенович Дарій, він один з перших у країні почав займатися лікуванням безпліддя. Чоловік завдяки своєму досвіду знає, що не всі ситуації можна вирішити парам самостійно, деяким людям потрібно більше підтримки.

У клініці існує багаторічна практика, коли меценати спонсорують лікування своїх співробітників, знайомих, родичів, адже це дороговартісний процес. Ми вирішили, що це дуже цікава ідея, коли бізнеси можуть долучатись до лікування та допомоги своїм працівникам. Цим давно займаються такі компанії, як Google, Meta, навіть Disney.

Нам здалося, що треба залучати саме бізнес, тому що компанії як ніхто бачать, з чим стикаються співробітники, з вигоранням, з постійними стресами. Незважаючи на важкі ночі, люди йдуть і допомагають бізнесу існувати. Це win-win, має бути підтримка один одного.

Ми показуємо позитивні історії, ми інформуємо людей, щоб вони розуміли, наскільки це важливо саме зараз, на цьому етапі для країни.

Анастасія Багаліка: Тобто ключова ініціатива фонду — це залучення ресурсів для того, щоб пари, які зіштовхнулися з безпліддям, могли пролікуватися. Розкажіть, як ця ключова ініціатива працює?

Євгенія Дарій: Ми шукаємо не лише фінансову підтримку — нам потрібна інформаційна підтримка. Фонд запустив зараз програму #Proжіноче, ми вже читали лекції в деяких міністерствах, для бізнесів.

Багато жінок, якими б вони не були розумними і свідомими, тільки в 40 років дізнаються, що у них закінчуються яйцеклітини. Є кінцевий запас, і він не поновлюється, на жаль.

Репродуктивна функція жінки так влаштована, що кожен рік, а іноді місяць, має значення. Я самостійно пройшла цей досвід: у мене є двоє дітей, але я планувала заморозити яйцеклітини до повномасштабної війни. Ми пройшли деякі процедури, і стрес так на мене повпливав, що за перші пів року війни у мене дуже знизились показники.

Це не завжди залежить від віку. Може прийти 25-річна дівчина, у якої буде надзвичайно низький або абсолютно вичерпаний запас репродуктивних клітин.

Аліна Горбенко: Майже кожен тиждень 2-3 пацієнтки є з такою проблемою. Вік молодший 30 років, критично низький оваріальний резерв або виснажений.

І відповідно до обстежень, які ми робимо, це не пов’язано з якимись генетичними факторами, це вплив навколишнього середовища, обставин, в яких ми зараз живемо. Жіноча фертильність критично знижується.

Найкращий вік для кріоконсервації яйцеклітин — до 35 років, тому що надалі якість яйцеклітин суттєво знижується, зростає кількість хромосомних уражень, тому ембріон, який ми отримаємо, буде не таким якісним, як до 35 років.

«Головне, щоб дівчина мала інформацію і в майбутньому в неї був вибір»

Анастасія Багаліка: Насправді дуже багато моїх ровесників, 35-40-річних, дуже мало знають про своє тіло, і це велика проблема.

Аліна Горбенко: Ми зараз ведемо активну просвітницьку діяльність серед наших колег, гінекологів на прийомах і в жіночих консультаціях, для того, щоб вони надавали жінкам якісну інформацію, якісно їх обстежували і вчасно скеровували до репродуктивних клінік, якщо є потреба зберегти яйцеклітини або зберегти ембріони.

Також ми розповідаємо про це підліткам у школах, пояснюємо, що є обмеження для жінок, що є обмеження по часу за якістю репродуктивної системи та репродуктивних клітин.

Євгенія Дарій: Для школярів і підлітків у нас взагалі ширша тематика: ми говоримо про здоров’я, про статеве виховання, про те, як правильно треба харчуватись тощо.

Однак коли ми читаємо лекції для більш дорослих дівчат, нас починають звинувачувати в репродуктивному тиску. «Навіщо ви нам це говорите? Ми хочемо чілити, тусити». Дівчата молоді, у контексті віку, вони живуть так, як треба жити.

Але ми як лікарі намагаємось не допустити оцих трагедій, коли приходить жінка, а їй кажуть: «Вибачте, але у вас немає яйцеклітин». У таких випадках ми пропонуємо донорські яйцеклітини, але не всі готові на це йти, жінкам хочеться мати продовження своєї генетики.

Аліна Горбенко: Знаєте, головне, щоб жінка мала інформацію, дівчина мала інформацію, і щоб в майбутньому в неї був вибір. Якщо вона хоче це зробити, вона проінформована, вона знає все про свій оваріальний резерв, про свої можливості, і вона може обрати цей шлях — кріоконсервувати яйцеклітини, і скористатись ними тоді, коли та якщо це буде їй необхідно. Або вона буде проінформована і скаже: «Ні, мені це нецікаво, я не буду цього робити».

Анастасія Багаліка: Чи існують якісь обмеження щодо пар, які до вас можуть звернутися?

Аліна Горбенко: Фактично ні, адже ми можемо вирішити будь-який запит. Коли пара звертається, ми проводимо ретельне обстеження і пропонуємо свій план лікування.

Головні обмеження — це вік і можливості, пов’язані з віком. Наприклад, якщо у жінки немає власних яйцеклітин, тоді пропонується варіант донорських яйцеклітин. Можливість виконання таких програм також передбачена програмою фонду.

• ПРО «ДАР БАТЬКІВСТВА» — це програми підтримки українських родин, які втратили шанс на батьківство через наслідки війни. Ключова ініціатива програми — пошук «хрещених батьків» для майбутніх дітей: символічних меценатів, чия допомога зробить можливим появу нового життя.

Анастасія Багаліка: З чого починається шлях родини в програмі?

Євгенія Дарій: У фонд потрібно написати заявку на участь, заповнити анкету. Наша команда ознайомлюється, дає зворотний зв’язок через якийсь час. Після цього проходить консиліум лікарів. Потім парі потрібно буде приїхати на обстеження, отримати консультацію і визначитись з планом лікування.

До програми нашого фонду можуть звернутись пари з віком 40+, що відрізняє її від ініціативи НСЗУ, коли держава може покрити лікування безпліддя. Саме тому це шанс отримати допомогу, отримати лікування для таких родин. Також у нас можна використати донорські яйцеклітини.

Зараз у нас є черга пацієнтів, тому що недостатнє фінансування. Ми зараз шукаємо, у першу чергу, фінансування для лікування цих пар.

«Те, про що ми не могли мріяти ще 5 років тому, зараз для нас буденне»

Анастасія Багаліка: З якими проблемами найчастіше стикаються пари? Чи є у вас власні спостереження, статистика?

Євгенія Дарій: Кожна п’ята пара має проблеми з зачаттям, з непліддям. Це стандартна схема: 30% — жіночий фактор, 30% — чоловічий, 30% — спільний характер і 10% — невизначений, наприклад, психологічні проблеми.

Аліна Горбенко: Загалом наважитись на програму ЕКЗ буває складно парі через певні упередження. Саме тому у нас працює репродуктивний психолог. Якщо родині показана програма ЕКЗ, але пара з певних причин не може на це наважитись, можна проконсультуватися з психологом, отримати підтримку клініки.

Однак пацієнти все одно мають самостійно прийняти це рішення. І вже довіра до лікаря і розуміння того, що тобі це потрібно — це запорука успіху нашої подальшої роботи.

Євгенія Дарій: Є ще сприйняття, особливо у чоловіків, що «щось зі мною не так, я не справжній чоловік». Ми з цим також працюємо. Ніхто ж не дивується, коли у чоловіка болить зуб — це значить, що потрібно піти до стоматолога. Тут також ми інформуємо про те, що це нормально. Щось пішло не за планом, але є змога це виправити.

Аліна Горбенко: Війна — суттєва причина зниження фертильності. Особливо, коли чоловік приїхав на один день здати спермограму задля кріоконсервації сперми. Звісно, якщо він постійно в умовах переохолодження, стресу, він в окопі, то може бути погіршення і рухливості, і кількості сперматозоїдів. Але програма ЕКЗ ці запити зазвичай вирішує.

Анастасія Багаліка: Під час війни приїхати з фронту, встигнути здати спермограму, встигнути зробити обстеження — це все тиск. Тисне час, війна, соціум. Дуже багато всього наклалося, тому справлятися стало ще складніше.

Аліна Горбенко: І немає підтримки чоловіка поруч, якщо він на фронті. Коли жінка сама, їй складніше проходити цей шлях.

Дуже часто, коли пара вступає в протокол ЕКЗ, я кажу: «Це ваше спільне, тут не тільки жінка задіяна». Чоловіки дуже залучені в цей процес: часто саме чоловік робить уколи стимуляції своїй дружині. І це дуже об’єднує на цьому шляху.

Коли жінка планує вагітність сама, всі виклики сприймає сама — чоловік навіть не завжди на зв’язку — то тут вже клініка будь-якими методами намагається її підтримати і дати їй те плече, якого, можливо, їй зараз не вистачає.

Анастасія Багаліка: Хочу запитати про кріоконсервацію — є дуже багато міфів з цього приводу. Як триває цей процес?

Аліна Горбенко: Стимуляції бояться іноді не тільки пацієнти, але і лікарі. Щоб не було страху ускладнень у подальшому житті, у нас є перелік обстежень, який жінка спочатку має пройти. Якщо жінка здорова, вона вступає в протокол.

Зазвичай протокол починається з початку менструального циклу жінки — це 2-3-ій день місячних, вона починає отримувати уколи гормональних препаратів. У відповідь на ці ін’єкції в неї починає зростати одразу багато фолікулів. Процес стимуляції триває близько двох тижнів.

Після цього призначається пункція — процедура забору яйцеклітин. Через піхву. Пунктується кожен фолікул, вміст передається ембріологам, і ембріолог в режимі реального часу рахує отриману кількість клітин. Процедура, звісно, проводиться під анестезією, і пацієнтка не відчуває якихось болісних відчуттів.

Близько 2 години жінка знаходиться під спостереженням клініки, і далі їде додому. У цей день ми рекомендуємо не планувати важких фізичних навантажень чи важливих подій. Далі жінка чекає менструацію — у неї поновлюються її менструальні цикли і звичайна робота яєчників.

Клітини будуть кріоконсервовані в день пункції. У той же день ми розповідаємо жінці, скільки яйцеклітин отримано, скільки з них якісних, скільки кріоконсервовано. І зберігатися в рідкому азоті вони можуть скільки завгодно років.

Анастасія Багаліка: Як можна підтримати Darii Foundation, крім фінансового аспекту? Чи є якісь інші способи?

Євгенія Дарій: Інформативно підтримувати, організовувати лекції, запрошувати спеціалістів клініки. Як кажуть, якщо маєш інформацію — ти вже захищений на майбутнє.

Звичайно, парам потрібна фінансова підтримка у першу чергу, тому що лікування проводиться на найкращому обладнанні, з найкращими спеціалістами. Наразі ми маємо доступ до всього найкращого в репродукції в Україні.

Анастасія Багаліка: Що б ви сказали парам, які на своєму шляху до батьківства зневірились або опустили руки?

Аліна Горбенко: Вірити в перемогу. Ми всі зараз віримо в перемогу, а парам особисто в боротьбі, в подоланні репродуктивних проблем, вірити в нашу сучасну медицину. Наші технології шалено розвиваються. Те, про що ми не могли мріяти ще п’ять років тому, зараз для нас доступне і буденне.

Євгенія Дарій: Коли я 8 років тому почала взагалі займатися репродуктивною медициною, інформувати про це, я бачила закритість людей. Вони не те що не хотіли говорити про це, не хотіли навіть слухати. Зараз нам пацієнти іноді кажуть: «Знаєте, я записалась до вас після відео у ТікТоці» або «Дякую за те, що ви розповідаєте, тому що я про це навіть не знала».

Будь ласка, пацієнти, не втрачайте час. Можливостей у медицині багато. Але рішення приймає пацієнт. Беріть інформацію і дійте так, як потрібно вам і вашій родині.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі