«Щоб українська зброя була передовою — треба відкрити її для світу» — керівник компанії «ОмніТек Дефенс» Костянтин Мінаков

«Кожен виліт — це окрема операція»

Руслана Кравченко: На якому зараз етапі перебуває компанія «ОмніТек Дефенс»? Скільки людей у вашій команді? Як часто ви, можливо, змінюєте підходи до виробництва?

Костянтин Мінаков: Спершу ми в «ОмніТек Дефенс» вважали, що потрібно концентруватися виключно на засобах ураження, таких як FPV-БпЛА. У подальшому зрозуміли, що є певні вади в цих засобах і потрібно вирішувати їх на більш низькому рівні — починати з певних комплектуючих і з унікальних особливостей.

Сьогодні ми більше концентруємось на технологіях, які дають значну перевагу на полі бою та можливість виконувати бойові завдання в комплексі.

Змінюється не тільки виробництво — змінюється і військо, і тактика застосування. Якщо на початку дрону достатньо було пролетіти 1-2 кілометри, то на сьогоднішній день це дуже широкий спектр застосування, дуже значна глибина застосування тих чи інших засобів.

Кожен виліт – це окрема операція. Величезна кількість обладнання, фахівців, які займаються. І задача нашої компанії полягає в тому, що ми маємо забезпечувати весь цей цикл застосування і засоби на кожному з цих етапів.

У компанії OmniTech Defense працює близько 50 працівників. Велика частина – це саме R&D-відділ — інженери, інженери програмного забезпечення — які займаються тими чи іншими технологіями. [R&D-відділ (Research and Development) — команда, яка займається пошуком технічних рішень і їх впровадженням до масового виробництва продукту — ред.].

«Потрібно не тільки масштабувати існуюче — потрібно виходити на зовнішні ринки»

Руслана Кравченко: Давайте поговоримо про виклики: чи є, наприклад, пошук комплектуючих і завезення комплектуючих в Україну викликом? Звідки зараз йдуть комплектуючі — Китай, Тайвань, Сполучені Штати Америки? Чи, можливо, ви також їх закуповуєте в Україні? Наскільки Україна сильна і може забезпечити сама свої потреби?

Костянтин Мінаков: FPV-БпЛА, є наймасовішими на полі бою. І закупка комплектуючих під виготовлення цих БпЛА в першу чергу пов’язана з питаннями логістики та вартості.

Більшість комплектуючих, які використовуються у нас сьогодні — це імпортовані комплектуючі, переважно з Китаю. І це є проблемою, бо створює певну залежність.

Це не означає, що немає українських комплектуючих, які є насправді конкурентними і за якістю, і в деяких випадках за вартістю. Наприклад, ми в своїх БПЛА використовуємо приблизно 40% комплектуючих українського виробництва. Однак сьогодні не можна повністю замінити китайські комплектуючі наших БпЛА — точніше можна, але це буде дорожче та складніше.

На поле бою мають постачатись БпЛА, тому є певні преференції для імпортерів. Тобто імпортовані комплектуючі коштують дешевше, ніж будуть коштувати всередині України.

Щоб виробити будь-що у нас, ти все одно імпортуєш якісь елементи, але при цьому ще платиш ПДВ.

Відповідно, твій кінцевий виріб вже буде мати ці додаткові 20% до вартості, чого немає при імпорті просто готової китайської продукції.

Що робити? Давати якісь додаткові преференції для виробників? Це те питання, яке активно комунікується у тому числі з Мінстратпромом — створення певного реєстру виробників комплектуючих всередині України.

Ми також в цьому процесі, оскільки ми виготовляємо власні доволі нестандартні системи відеозв’язку, а також інші компоненти — плати ініціації, модулі контролю бойової частини.

Руслана Кравченко: Але ж в Україні все одно є перевага — це час. Тому що комплектуючі з України до вас дійдуть швидше, чим з Китаю. І якщо, наприклад, у вас є замовлення, яке треба зробити в короткі строки, у таких випадках ви використовуєте українські комплектуючі?

Костянтин Мінаков: Насправді виробництво українських комплектуючих навпаки буде трошки довшим. Для того, щоб виробити будь-який виріб, вам потрібна друкована плата, різні мікрокомпоненти, транзистори і так далі.

І ці елементи ти будеш імпортувати. Коли це виготовлення на заводі в Китаї — то це сусідній склад. Вони пішли, взяли сусіднього складу і провели розпайку цих компонентів на певному обладнанні. Але коли ми кажемо про Україну, то нам треба імпортувати спочатку їх. Не буде одного компоненту, який десь затримався в дорозі — вся лінія стоїть і нічого не виготовляється. Ти просто чекаєш.

«Кількість варіацій FPV-БпЛА може сягати тисяч»

Руслана Кравченко: Якщо говорити, знову ж таки, про підтримку держави. За даними технологічних сил України, торік приватні виробники безпілотників працювали на 37% від своєї потужності. Проблема – державні замовлення, їхня мала кількість. Який у вас відсоток державних замовлень?

Костянтин Мінаков: Близький до середнього показника. Саме відсутність прямих контрактів з певними державними інституціями спонукає до прямої роботи з підрозділами.

І це вкрай важлива річ, оскільки закупівля з боку держави передбачає закупівлю певного уніфікованого виробу, який не обов’язково підійде тому підрозділу, куди він потрапить в кінцевому варіанті. Кількість варіацій FPV-БпЛА може сягати сотень, а може навіть і тисяч. Відповідно, ті вироби, які централізовано закуповує держава, скоріш за все будуть перероблені в якійсь частині з боку самого підрозділу.

Найкращим варіантом є пряма взаємодія виробник-кінцевий користувач, яким є військовослужбовець.

Довгий час ми комунікували з генеральним штабом і з іншими інституціями в нашій державі з приводу того, щоб вони дали певний обсяг повноважень вниз.

І у цьому напрямку є певний рух. Вже анонсовано і в процесі створення державний маркетплейс, де безпосередньо віддається ініціатива конкретному підрозділу. Тобто підрозділ може замовити те, що саме йому потрібно. Це величезна довіра до нашого солдата з боку держави, оскільки саме конкретний військовослужбовець обирає засоби, з якими він буде працювати.

Руслана Кравченко: Які зараз потреби у військових з приводу дронів? Чи це досі дрони на оптоволокні, які можна назвати інновацією в світі безпілотників, чи можливо вже ні? Який найчастіший запит у військових?

Костянтин Мінаков: У кожного підрозділу свої задачі і свої потреби. Завжди потрібні засоби ураження такі, як FPV-БпЛА. Завжди потрібні засоби розвідки, тому що вони втрачаються, потрібні наземні станції керування, ретранслятори, ті ж самі дрони на оптоволокні.

Дрони на оптоволокні — це зовсім не нова технологія, і певні експерименти відбувалися ще на початку повномасштабної війни, але вони не показували надійності і певного результату.

З одного боку, вона невразлива до засобів ворожого РЕБ, оскільки вся інформація передається через оптичний кабель довжиною 10-25+ кілометрів, але при цьому він крихкий — якщо кабель десь перекрутиться, він відразу ламається і припиняється передача сигналу.

100% буде знайдена протидія цьому інструменту, тому не потрібно концентруватися на чомусь одному. Якщо сьогодні ефективність показують дрони на оптоволокні — не варто переключатися тільки на виготовлення цих типів БпЛА. Потрібно розвивати всі напрямки і одночасно.

«Неможливо щось виготовити відірвано від фронту»

Руслана Кравченко: Як ви самі визначаєте цю ефективність? І, зокрема, в процесі вашого виробництва, наприклад, як ви розумієте, що потрібно виробляти в першу чергу? Ви їздите на фронт чи ви маєте якісь дані з фронту?

Костянтин Мінаков: Це постійний процес комунікації. Ти у себе на виробництві можеш планувати що завгодно, а насправді воно виглядає зовсім інакше, коли ти приїжджаєш на фронт і спілкуєшся з військовослужбовцями, чи бачиш реальну тактику застосування тих засобів. Тому, у першу чергу, будь-який виробник має перебувати в постійному контакті з кінцевим користувачем — військовослужбовцем. Це і зворотній зв’язок, і це безпосередньо сам процес розробки.

Ми дуже пишаємося тим, що ми по факту є частиною топових бригад, які застосовують наші засоби FPV, ми спільно з ними проводимо розробку тих чи інших рішень. Це не просто обмін досвідом чи якоюсь інформацією, це спільна робота для досягнення результату. І тому потреби формуються не просто у твоїй голові, а виходячи з викликів, які є на полі бою.

Руслана Кравченко: Наразі ми орієнтуємося на російський ринок і на безпілотники, які вони використовують?

Костянтин Мінаков: Звісно, все аналізується, але ринок нашого ворога і аналіз цього ринку є пріоритетом.

Ми в будь-якому випадку робимо своє і бачимо, як ми можемо покращувати свої вироби.

Коли ми кажемо про FPV, ворог намагається нас наздогнати і в технологічному плані, і в плані тактики застосування. Планування місії, техніка, безпосередньо виконання і результати, які у нас досягаються — вони на сьогоднішній день у більшості є недосяжними для ворога. Не через те, що ми розумніші чи завзятіші — справа в тому, що у наших військовослужбовців є більше свободи дій. Вони більш творчо підходять до вирішення проблеми.

Плюс Росія більше намагається виготовити якусь планову річ, тобто зробити одне підприємство, яке буде виробляти та постачати продукти в великій кількості, а наша держава відразу зробила ставку на кількість виробників.

Якщо є одна компанія — то вона сконцентрована на виробництві. Коли в тебе 100 компаній — то у кожній народжується якась додаткова ідея. І в комунікації з військом це дає певний результат. Тому з технологічного плану, мені здається, на даному етапі ми попереду.

Руслана Кравченко: Давайте поговоримо про державні компанії, організації, ком’юніті — наприклад, Brave1, Технологічні Сили України. Як вони допомагають виробникам зброї, зокрема виробникам безпілотників?

Костянтин Мінаков: Технологічні Сили і Brave1 — це трошки різна направленість. Технологічні Сили — це найбільша спілка в Україні виробників безпілотних систем, і ми раді бути дійсним членом цієї спілки поряд з іншими дуже вагомими компаніями. Наприклад, одна з них нещодавно залучила раунд інвестицій і оцінюється в суму 1 мільярд доларів.

Brave1 — це також дуже корисна ініціатива, яка допомагає виробникам на різних ланках. Вона допомагає в комунікаціях з військовими, в отриманні зворотнього зв’язку застосування продукції, визначенні напрямку подальшого розвитку і створенні сегментів, в яких мають працювати виробники.

«Щоб українська зброя була передовою — треба відкрити її для світу»

Руслана Кравченко: Чи націлена ваша компанія на відкриття експорту зброї, зокрема експорту безпілотників? Наскільки українські безпілотники переважатимуть у світі за якістю?

Костянтин Мінаков: «Нам зброя і так потрібна на фронті, а ви її хочете продавати» — це дуже хибна думка. Експорт супер важливий.

Створити масовий масштабований продукт виключно для українського ринку нереально. Ти маєш працювати на загальному ринку. Коли інвестор дивиться на українські розробки, він каже «так, це цікава розробка, але як ми її будемо застосовувати? Ми будемо інвестувати для того, щоб більше постачалось на український ринок у війську? Ні, нам це не цікаво. Нам цікаво, щоб воно постачалося в країни НАТО».

Відсутність інвестицій в українські компанії не дає можливості створювати нові продукти, більш технологічні, більш ресурсоємні. Відповідно від цього страждає і наше військо.

Крім того, ви сказали, що виробничі спроможності наших підприємств були завантажені тільки на 37% того року. Це дійсно так. І це не означає, що держава має завантажити 100% виробничих спроможностей. Це нереально.

Це проблема для виробника: коли він розраховує виготовити тисячу одиниць якоїсь продукції, а виготовляє замість цього всього 370, то він тримає незадіяними ці виробничі спроможності. Відповідно, ті гроші, які він міг би вкласти в подальший розвиток, він вкладає просто в очікування наступного контракту.

Більш того, це непрогнозована річ. Немає розуміння, яке буде державне замовлення через рік. У тебе є розуміння, що буде через місяць в кращому випадку, чи 2-3 місяці максимум. Відповідно, ти не можеш планувати, а відсутність планування не дає можливість якось розвиватись.

Експорт в даному випадку дозволяє ці залишки, які держава не викуповує — а держава точно не може все викупити і це не потрібно — експортувати на зовнішні ринки, підвищуючи впливовість нашої держави на іноземних ринках.

Ми, українські виробники, постійно представляємо свої вироби на різних міжнародних форумах, на різних виставках, демонструємо свої вироби. Представники іноземних країн цікавляться цими виробами, але немає подальших якихось результатів.

Був дуже чудовий приклад, коли на Сході на одній з останніх виставок був стенд український і російський. І при цьому на всіх російських виробах, які вони реалізують на світових ринках, було написано «протестовано в бойових діях в Україні».

А ми не можемо продавати ті засоби за кордон, хоча вони надлишкові по факту. Держава їх не купує через ряд обставин: чи він не підходить для сьогоднішнього поля бою, чи просто не вистачає грошей, чи щось інше.

Але утримувати ці ресурси всередині країни, це не має ніякого сенсу.

Всі кажуть, що українська зброя має бути передовою в світі. Добре, але треба відкрити світ для української зброї. І українську зброю для світу.

Це не означає, що ми замість того, що поставити у військо, будемо експортувати ту чи іншу зброю. Це означає, що залишки, які не реалізовані всередині України, можуть бути експортовані за межі України. І це, мені здається, win-win ситуація для всіх.

Формула «ти чи у війську чи для війська» має працювати для кожного українця

Руслана Кравченко: На початку війни дуже було популярно виробляти дрони вдома — виробляли всі, хто міг. На вашу думку, наскільки ці дрони були ефективними і наскільки взагалі потрібно це робити? Це була перевага чи навпаки шкода війську?

Костянтин Мінаков: Це важливо для об’єднання суспільства і залученості кожної людини в процес. Формула «ти чи у війську чи для війська» має бути для кожного громадянина України.

Тобто кожен має робити максимум. Відповідно, ці дії — це певний крок, як допомогти війську, зробити щось своїми руками. І, відповідно, в подальшому мати певну компетенцію, кваліфікацію. Тому що сьогодні ти можеш бути вдома робити цей безпілотник — а завтра ти можеш бути у війську і так само вже будеш розуміти його будову, структуру і якісь особливості, чи зможеш його виготовити безпосередньо на передовій.

Але коли ми кажемо про масове виробництво, про якість виробництва, це, звісно, не буде відповідати тим викликам, які стоять насправді. Це дуже велика кількість нюансів, які є в виготовленні — кількість стадій перевірки, оцінки, надійності, комплектуючих, які застосовуються. Дуже багато нюансів, які «на кухні» неможливо врахувати. Тому ініціатива гарна, але вона не може замінити виробництво.

Руслана Кравченко: Можливо, вам є що ще сказати — те, що ми не обговорили, але це важливо почути нашим слухачам та слухачкам.

Костянтин Мінаков: Майбутнє нашої країни реально знаходиться в наших руках і залежить від кожного громадянина нашої країни. Неважливо, чим людина займається, яка в неї професія, вклад має бути чи інтелектуальний, чи фінансовий, чи якимись діями. Допомога постійно має бути на досягнення конкретного результату. Тому що нам жити в цій країні.

Важливо пам’ятати, що коли ми кажемо про виробництво зброї, ми кажемо не стільки про знищення окупанта, скільки про збереження людей.

І кожен раз, коли ми кажемо про будь-яку одиницю військової техніки, мова не про те, що вона може зробити ворогу, а скільки життів наших захисників вона може врятувати. Тому важливо підтримувати і долучатись до величезної спільноти українських виробників.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі