Підсумки 2019: у якому стані українська економіка і чому курс може повернутися на позначку 27 у 2020 році

Що відбувалося з економікою у 2019 році і що нас може очікувати у найближчому майбутньому: підбиваємо економічні підсумки року, що минув

Ведучі

Олексій Геращенко

Підсумки 2019: у якому стані українська економіка і чому курс може повернутися на позначку 27 у 2020 році
https://static.hromadske.radio/2020/01/hr-ekotd-2020-01-04.mp3
https://static.hromadske.radio/2020/01/hr-ekotd-2020-01-04.mp3
Підсумки 2019: у якому стані українська економіка і чому курс може повернутися на позначку 27 у 2020 році
0:00
/
0:00

Економіка України у 2019 році продемонструвала зростання. Розглянемо його у порівнянні з загальносвітовими трендами. Де ми як країна на економічній карті світу? Чого чекати нашій економіці в найближчому майбутньому? Які можливості відкриваються і які ризики накопичуються?

Національна валюта показала у 2019 році нетипове укріплення щодо долару. Який від цього позитив і чому сильна гривня завадила виконанню державного бюджету? Що буде з курсом у 2020-му? Яким країнам пророчать роль економічних тигриць у найближчі десятиліття і як зміниться ландшафт світової економіки. Яке місце України в ньому?

Про це говорили в економічних підсумках року з ведучим програми «Економічний тиждень» Олексієм Геращенком. Осягали минуле, намагалися роздивитися контури майбутнього.

Олексій Геращенко

Що в цілому відбувається в економіці України?

Останні три роки економіка України зростає. У 2020 році зростання ВВП становитиме близько 4%. Це хороший показник, зважаючи на те, що ми кілька років тому спостерігали його дуже стрімке падіння. І це не дуже хороший показник, якщо порівнювати себе із взірцями росту економік. Є у світі країни, економіка яких зростає на 7%, 8%, 9% на рік. Часто це країни, які не є розвинутими, тому що в багатих країнах все і так працює добре. Тобто у цьому показнику є плюси і мінуси: плюси – це зріст, мінуси – немає якогось економічного дива. Відповідно, з точки зору розвитку економіки, є ще над чим працювати.

А що з курсом гривні?

На початку 2019 року курс національної валюти був на рівні 27,7 за долар. Закінчуємо рік ми фактично з курсом 23. Тобто ми бачимо, що гривня укріпилася на 20%. Нібито цьому треба аплодувати, але часто буває так, що в економіці немає таких однозначних істин.

Для кого таке укріплення валюти є позитивом? Звісно, для людини, яка має свої доходи в гривні, і якщо її гривнева заробітна плата не змінювалася, вона може купити на 20% більше доларів.

У чому «але»? Якщо ми подивимося на політику деяких країн, які мали значний економічний стрибок, наприклад Японія чи Китай, то будемо бачити наступне: ці країни навпаки намагалися, навіть іноді штучно, не робити свої національні валюти міцнішими, а стримували зростання валюти.

Кожна країна конкурує на світових ринках, тобто ніхто не має якогось унікального продукту чи унікальної переваги зазвичай. І от уявімо собі, що в Україні виготовляється якийсь продукт, на створення якого на початку 2019 року потрібно було 2800 гривень, а на зовнішньому ринку його можна продати за 120 доларів. Відповідно, ці 120 доларів за курсом майже 28 можна було б обміняти на суму близько 3400 гривень. Отже, за 2800 гривень продукт створили, за 3400 гривень його продали – 600 гривень заробили.

Що ж змінилося для такого підприємства наприкінці року? Воно створило той же продукт, і найімовірніше уже не за 2800 гривень, а дорожче, бо інфляція і все дорожчає. На світовому ринку за нього запропонували все ті ж 120 доларів, але ці 120 доларів ми вже продаємо за курсом 23. Відповідно,  коли підприємство обміняє ці 120 доларів, з’ясується, що ці 120 доларів перетворили його на збиткове.

Якийсь час це може за інерцією продовжуватися, але довго це тривати не буде, і власник почне скорочувати витрати, скорочувати людей, від чого почне зменшуватися бюджет.

Щось подібне ми починаємо бачити в Україні. Нібито економіка зростає, нібито курс укріплюється, але виявляється, що у грудні 2019 року уряд каже, що грошей немає, ми будемо різати статті бюджету.

Крім того, з імпорту, який до нас в’їжджає, сплачується менше податків, тому що податки сплачуються у гривні. В’їжджає холодильник, чайник, автомобіль — і на митниці з нього сплачується ПДВ. При нижчому курсі долара до гривні маємо сплатити менше податків у бюджет. Для кінцевого споживача – це плюс, для бюджету – це мінус.

Національна валюта направду мала б девальвувати, але цього не відбувається. Чому? Тому що в Україну у 2019 році дуже активно заходили кошти в облігації внутрішньодержавної позики. Облігація внутрішньодержавної позики – це запозичення нашого уряду, Мінфін продає облігації і обіцяє заплатити по них певні відсотки. Ці відсотки складали на початку року близько 18% річних, закінчили ми рік на позначці 11% річних. Але для світових ринків це шалена доходність для інвесторів. І вони виграли: тобто ті інвестори, які прийшли і вклали кошти під 18% річних на початку 2019 року, отримали 18% річних в гривні плюс 20% на укріпленні валюти. Але тепер ми маємо постійно утримувати баланс, щоб ці інвестори не захотіли від нас свої гроші забрати.

Чого очікувати від 2020 року стосовно курсу? Якщо у когось є заощадження в гривні, то за курсом 23 гривні, який є зараз, можна рекомендувати придбати інші валюти. Адже є підстави говорити про те, що курс має повернутися до інших значень. У першому півріччі 2020 року він може досягнути і 25 гривень, а на кінець року – десь 27, 28 гривень за долар. Це прогноз, який ґрунтується на тому, що нинішній курс викликав вже спад промислового виробництва на 7%. Крім того, НБУ буде зменшувати облікову ставку, відповідно, інтерес інвесторів буде падати. Також цей курс не дозволяє виконувати національний бюджет.

Зовнішня торгівля: наскільки вектор європейської інтеграції відбивається на економіці?

Хто у 2019 році були головними торговельними партнерами?

Партнер №1 – Китай. З точки зору українського експорту, там величезні можливості. Ми орієнтуємося на Європейський Союз, але, певно, китайський ринок недооцінений, і немає стратегічної політики щодо того, яким чином збільшити експорт у Китай, а можливості ці є.

Партнер №2 – Російська Федерація. Ми все ще залежні від російських енергоносіїв, у нас постійне питання домовленостей по газу.

Далі йдуть Німеччина, Польща, Білорусь, Туреччина, Італія, США, Угорщина і Нідерланди. Європейська спільнота складає 44% української зовнішньої торгівлі. Тобто сумарно ситуація суттєво змінилася, порівняно з минулим. Тому що колись приблизно таку частку мала РФ, зараз вона має близько 9% частки зовнішньої торгівлі.

Найбільше Україна експортує товари сільського господарства: тваринництво, рослинництво та олія.

Чого можна очікувати від 2020 року і чому?

На весну 2020 року запланована податкова реформа, але є підстави казати, що серйозної податкової реформи не буде. Тому що зниження податків, якась податкова лібералізація відбувається тоді, коли ти не маєш проблем із бюджетом, коли ти вважаєш, що нехай доходи бюджету короткотерміново впадуть, але ми дамо імпульс економіці. Але у грудні 2019 року вже відбулося недовиконання доходів державного бюджету. Тому слід очікувати, що на фоні такого дефіцитного бюджету, виникатиме питання, чи це буде, скоріше, адміністративна реформа, а не зниження ставок, чи суттєве зменшення податкового тиску.

Немає підстав говорити про економічне чудо, але й про якусь економічну кризу говорити теж не варто. Тому нас, швидше за все, чекає поступове, кволе, але все ж таки зростання економіки.

Що може бути «чорним лебедем» для української економіки? Негативні події на зовнішніх ринках, від яких ми дуже залежні. Якщо раптом почнеться негативний тренд щодо цін на продукцію сільського господарства, це одразу ж відіб’ється на нашій економіці.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.