Ернст Кассірер та мішок котячого корму

Символізм. Я завжди був переконаний, що це поетичний напрямок: Стефан Маларме, Поль Верлен, Лотреамон, Бодлер, Рембо, а в Україні – це Олександр Олесь. Пригадаємо його вірш 1905 року.

В болотах жаби рай знайшли

І там плодились і згнивали,

А десь над ними клекотали

В повітрі чистому орли.

І туркіт жаб, і дух гнилий

До їх туманами знімались,

І до болот орли спускались

І виливали гнів палкий.

Та жаби, всі в сетках турбот,

На клект орлячий не зважали,

Жили, плодились і згнивали

В багні смердючому болот.

І повні скорбного чуття,

Орли за хмарами літамли

І ситих жаб уже не звали

З болот до вищого життя.

Автори-символісти основою мистецької творчості проголосили символ — таємну ідею, приховану у глибині всіх навколишніх, а також і потойбічних явищ, що її можливо розкрити, збагнути й відобразити тільки за допомогою мистецтва, зокрема музики й поезії. Навіть Лев Троцький якось висловився щодо символізму: “символізм – це бажання забутися, опинитися по той бік добра та зла”, – писав він.

Лев Троцький: “Символізм – це бажання забутися, опинитися по той бік добра та зла”.

Але, виявляється, напрямок символізму існує також і у філософії. І одним з його представників є Ернст Кассірер. Кассірер стверджує, що провідною відмінністю між природним і людським світом є неможливість осягнення й створення символічної сфери тваринами, у життєдіяльності яких функціонує лише система знаків, сигналів, що й довели досліди Павлова із собаками. Однак «сигнали і символи належать до двох різних універсумів дискусії: сигнал є частиною світу фізичного буття; символ – частина людського світу значень. Сигнали – “оператори”; символи “десигнатори”. А що це конкретно означає? От чому для моєї кішки мішок з кормом є сигналом їжі, а не її символом?

Кассірер вважає, що людина, у порівнянні із твариною, «недостатня істота», адже по відношенню до тваринного світу із його потужною системою інстинктивного виживання людина явно програє. Кассірер доходить висновку, що чим більш розгалуженою і багаторівневою стає система символічних форм, створених людиною, тим більше вона віддаляється від природи, втрачаючи безпосередній зв’язок із нею. Людські адаптаційні здібності тепер пов’язані із удосконаленням символічної системи, а не із природною інстинктивною адаптацією до навколишнього світу. А вам не здається, що це твердження, м’яко кажучи, сумнівне? Ну, як людина може програти тварині? Адже практика показує, що саме людина найкраще адаптована до світу, а не тварина. Моя кішка знає, що мішок – це сигнал корму, але вона не знає, де можна купити цей мішок. Я вже не кажу про те, де взяти грошей, щоб купити цей мішок!

Кассірер каже, що за допомогою символів виникла вся людська культура. От, наприклад, релігія – вона вся побудована на символах. Але що ж вона символізує? Що з цього приводу каже символізм?

Кассірер пише: “В усвідомленні себе людина рухається від магічно-ритуальних зображень первісності до синтезованих образів людинобогів в єгипетській пластиці та розписах, поступово переходячи до втілення божественного у суто людській подобі в античному мистецтві, а згодом і до повного відділення світського образу від будь-якого зв’язку із трансцендентним”. – тобто символізм допомагає позбавитися від архаїчного мислення. Але чи це правда? От подивіться на схід України, так звані ОРДЛО – вони наскрізь символічні, там всі – від Гіркіна з Бабаєм і аж до останнього Гіві – суцільні символи. Але при цьому – всі вони уособлюють архаїчне мислення, вони чіпляються за минуле, закликають час, щоб він зупинився. Що ж відбувається? Чому символи тут не працюють?

В ОРДЛО всі – від Гіркіна з Бабаєм і аж до останнього Гіві – суцільні символи, які уособлюють архаїчне мислення​.

Пояснюючи, що таке символізм, Кассірер наводить приклад із спогадів художника Людвіга Ріхтера, який розповідає про те, як вони разом із трьома колегами малювали однаковий пейзаж, намагаючись максимально наближено до дійсності відтворити усі його нюанси. У результаті, незважаючи на один оригінал, вони отримали абсолютно різні за манерою і внутрішніми особливостями картини. “Жоден художник не може зображувати природу, не виражаючи свого власного Я за допомогою цього ж зображення; й немає художнього вираження свого Я без появи перед нами предметності в усій її об’єктивності й пластиці. Для того щоб народився великий художній твір, потрібно, щоб суб’єктивне і об’єктивне, почуття й чіткий образ пройнялися одне одним і злилися повністю воєдино. Звідси витікає пояснення того, що твори мистецтва ніколи не можуть бути всього лише відображенням або суб’єктивного, або об’єктивного, або світу душі, або предметного світу”. Чи означає це, що символи спотворюють реальність іноді так, що ми навіть не можемо її упізнати? Поглянемо на роботи абстрактних експресіоністів: що ми можемо там побачити, окрім плям? Що ж нам показує беспредметне мистецтво? Чисто естетичні об’єкти без жодного зв’язку із реальністю? Чи це все ж таки реальні предмети, з якими ми поки що не зустрічалися в реальному житті, оскільки досвід кожного з нас є обмеженим?

“Символізм мистецтва повинен розумітися не у трансцендентному, а в іманентному смислі”, – пише Кассірер. Що означають ці слова?

Символи оточують нас, і наша здатність розрізняти їх відрізняє нас від тварин. Але іноді вони здатні збивати нас з пантелику, зводити з розуму, вказувати хибну дорогу і врешті завести у глухий кут. Вчиться розуміти символи – це важливо!