Жан Бодрійяр: "Ми маємо рухатися до божевільних поглядів"

81 випуск подкасту Олега Шинкаренка “Філософський Барабан” із доктором філософських наук Світланою Стоян присвячений книжці Жана Бодрійяра “Прозорість зла”.

“Оскільки світ рухається до божевільного стану речей, то ми й самі маємо рухатися до божевільних поглядів”. Це був епіграф самого Бодрійяра до власної ж книжки. І вже навіть у цьому епіграфі мені бачиться аж дві помилки. Перша – що світ нібито рухається до божевільного стану речей. Навіть у 1990 році, коли була видана ця книжка, важко було говорити про це. Але сьогодні світ став неймовірно прозорим та логічним, він став максимально раціональним (за деякими, звісно, виключеннями). Про який божевільний стан речей взагалі йдеться? Але навіть коли й пристати на таку думку, то навіщо нам самим рухатися до божевільних поглядів? Що нам це дасть? Божевілля – це плутанина і відсутність логіки, а отже ми просто не зможемо нічого зрозуміти, користуючись порадами Бодрійяра. Є у мене, щоправда, ще одна версія: може філософ поставив такий епіграф заради реклами, щоб збільшити продажі своєї книжки?

Перша глава книжки називається “Після оргії”. В ній Бодріяр одразу стверджує, що ми зараз живемо у суспільстві після оргії. Під цим словом він розуміє повне звільнення всіх від всього. Він так і пише: “Сьогодні гра закінчена – все звільнено”. Одразу треба зауважити, що ніяке повне звільнення всіх від всього просто неможливе. Може йтися тільки про тимчасове звільнення певних осіб від частини чогось. Наприклад, Жерар Депард’є частково і тимчасово звільнився від деяких податків, взявши російське громадянство. Гіві з Моторолою частково і тимчасово звільнилися від необхідності виконувати деякі закони України і Росії. І так – буквально з усім, за що не візьмися. Здається, Бодрійяр знову грає словами.

Гіві з Моторолою частково і тимчасово звільнилися від необхідності виконувати деякі закони України і Росії​.

І от Бодрійяр робить із цього такий висновок: оскільки ми всі тепер повністю вільні, то єдине, що нам лишається робити, – це імітувати подальше звільнення з неволі. Очевидно, Бодрійяр має на увазі сучасне ліберальне, як казав Карл Попер, відкрите суспільство, яке ми можемо досить умовно назвати повністю вільним. Що ж він має на увазі, коли каже, що воно імітує подальше звільнення? Боротьбу за права людини? Наприклад, у західному суспільстві захищені права геїв, але воно робить виогляд, що вони не захищені, і продовжує за них боротися. Так?

У книжці “Прозорість зла” йдеться про світоустрій, головною особливістю якого є створення все більш штучного середовища існування людей, в якому людина більш не страждає від тяжкої праці, хвороб, голоду, насильства, воєн і навіть не переживає екзистенціальних душевних конфліктів. Про що яке середовще тут взагалі йдеться? Хіба таке існує? Мені здається, що Бодрійяр просто зобразив своє власне оточення. От він живе у Парижі, прокидається о 9 ранку, снідає мюслями, пише колонку для Ліберасьйон, потім йде читає лекцію в університеті. Але ж люди так не живуть. Бодрійяр помилявся! Люди в Африці помирають від голоду, в Україні – від обстрілів, а Бодрійяру серйозно загрожує нудьга.

Люди в Африці помирають від голоду, в Україні – від обстрілів, а Бодрійяру серйозно загрожує нудьга.

“Суспільство досягло такого стану, коли ніщо (навіть Бог) більше не зникає, досягши свого кінця або смерті; немає більше фатальної форми зникнення, є лише частковий розпад як форма розсіювання”, – пише Бодрійяр. І тут знову помилка. А що ж раніше зникало повністю? От візьмемо Володимира Ілліча Леніна. Він досяг своєї смерті у 1924 році, і що ж він – зник? Якщо Ленін не зник фізично, то чи можна сказати, що він зник ментально? А чому ж тоді всі кажуть “Ленін з нами”, “Ленін завжди живий”. А ще кажуть: “Бандера прийде – порядок наведе”. А давньоєгипетські фараони? Ми досі знаходимо їхні мумії, і це я ще не згадував про скелети динозаврів! Виходить, що суспільство “не досягло такого стану”, як пише Бодрійяр, а завжди перебувало у такому стані. Що має на увазі Бодрійяр?

Чим далі, тим текст Бодрійяра більше нагадує маячню – цілком згідно з епіграфом до книжки. “По суті, – пише він, – скрізь мала місце революція, але вона проходила не так, як ми собі це уявляємо. Все, що звільнялося, отримувало свободу для того, щоб, вийшовши на орбіту, почати обертання. Злегка ухилившись, можна сказати, що невідворотною кінцевою метою кожного звільнення є підтримка та живлення мереж. Все, що звільняється, неминуче піддається нескінченним заміщенням і, тим самим, зростаючій невизначеності і мінливості”. Це просто нагадує якийсь довільний набір слів. Може, це не осмислений текст, а просто філософська прикраса? Елемент декоративного оздоблення? Такі собі філософські дармовиси!

Дуже цікаво розібратися у класифікації цінностей, яку нам наводить філософ. Раніше, на його думку, існувало три стадії їхнього розвитку:

1 – Початкова стадія: повсякденні, побутові цінності. Що це таке, філософ не пояснює і зрозуміти це вкрай важко.

2 – Ринкова стадія: цінність починає працювати як засіб обміну. Це вкрай сумнівно, адже цінність завжди працювала як засіб обміну від давніх часів.

3 – Структурна стадія: з’являється цінність-символ, яка розвивається відповідно до існуючої сукупності образів. Це дуже химерне визначення, зрозуміти яке просто неможливо.

І от далі Бодрійяр каже, що тепер вже розпочалося подрібнення цінностей, або ж їхня дифузія. Коли вже не існує відповідності чогось чомусь взагалі. Сам закон цінностей зникає. Нам лишається тільки щось схоже на епідемію цінностей, яка залежить лише від волі випадку. І от я уявляю, як я приходжу до магазину, набираю там купу продуктів і плачу на касі одну гривню. Мені кажуть: гей! Ще триста гривень не вистачає. А я їм у відповідь: ви що? Це ж архаїчна ринкова стадія цінностей! Вона вже у минулому! А сьогодні в нас вже почалася дифузія цінностей, відповідностей більше немає! Все залежить лише від волі випадку. Так що що беріть одну гривню і не скигліть! І щось мені підказує, що зі мною не погодиться не лише касир у супермаркеті, але й багато інших людей, які мають справу із різноманітними цінностями. Мені здається, що Бодрійяр просто вводить нас в оману.

“Ідея прогресу зникла, але прогрес триває, ідея багатства зникла, але виробництво, яке накопичує капітал, триває”, – пише Бодрійяр. Таке враження, що філософ спеціально провокує читача, щоб він щось зробив. Але що? Що можна зробити, коли тобі кажуть, що ідея прогресу зникла? Я би просто закрив таку книжку, бо це твердження – повна маячня!

Жан Бодрійяр – відомий провокатор. Перед війною у Перській затоці він написав статтю “Війни у затоці не буде”, а після того, як вона сталася, він написав наступну статтю “Війни у затоці не було”. Здається, писати відверту маячню – це його фірмений стиль. Таким чином, він очевидно, хоче налаштувати нас на критичний лад до оточуючої дійсності: щоб ми не довіряли сліпо всьому, що ми бачимо. Але на цьому шляху головне – не захопитися, бо так можна і вскочити у халепу!