Один з окупантів постійно пив, зранку блював, знов пив і допитував нас — звільнений з полону волонтер

Волонтер Михайло Панков — водій евакуаційного автобуса — розвозив гуманітарну допомогу та допомагав евакуюватися мешканцям Попасної.  Російські війська з початку повномасштабного вторгнення повність знищили шість українських міст, серед них і Попасна. Михайло потрапив у полон 29 квітня.

Автобус, яким він виїхав у черговий евакуаційний рейс, обстріляли росіяни, а пасажирів та Михайла «затримали». 

Михайло Панков: Нас завели на їхній пункт, який називався «Берлін». Це були «вагнерівці». Нам зав’язали очі, зв’язали руки. Розвели по різних кімнатах. Годину ми посиділи. Пізніше нас розв’язали. Потім у мене брали інтерв’ю кореспонденти російського ТБ «НТВ». Я говорив те, що думаю. Намагався сказати якомога нейтрально проукраїнськи. Думав, що це був шанс, щоб нас показали по ТБ і якомога менше пресували. Але вони просто вирізали усе те, що я казав проукраїнське. Залишили те, що треба їм.

Потім зі мною говорив їхній командир і нас передали «міліції ЛНР». Знову почали пресувати. Ми утрьох були там три доби у підвалі, у маленькій кімнаті 2 на 2,5 метра. Уже тоді зрозуміли, що нас не відпустять. Ще коли розстрілювали наш автобус, була думка, що росіяни помилилися і, можливо, нас відпустять.

Пізніше відвезли до Первомайська Луганської області у свій тил.

«Закидали, нібито ми коригуємо вогонь, возимо переодягнених українських військових»

Михайло Панков: Я бачив, як привозили інших бранців «газельками» вантажівками. Це було у приміщенні Пенсійного фонду Первомайська. У цій в’язниці також тримали військових «ЛНР». Один з них, коли був п’яний, розстріляв товариша, інший – відмовився виконувати наказ.

Коли ми були у Попасній, нас били. Жінку, яка була з нами, побили, бо вважали, що вона «снайперка». Хоча вона була продавчинею з Попасної. Мене били кілька разів, інших — частіше. Психологічно тиснули на мене, допитували, давали якісь таблетки, начебто наркотичні. На мене вони не подіяли. Я почав вдавати, що пігулки таки подіяли. Нам закидали, нібито ми коригуємо вогонь, возимо переодягнених українських військових, які тікають з оточення, поранених українських бійців, гуманітарку військовим ЗСУ. Казали, що ми самі є українськими військовими. Питали, хто старший групи.

• Питання були дуже примітивні, ніби допитували не досвідчені оперативники, а люди з вулиці. Були майже весь час у нетверезому стані. Один з них, Сергій Комаровський, постійно пив. Зранку блював і знову продовжував пити.

У Первомайську питали те ж саме, тільки більш досвідчені оперативники.

Допитували нас у Попасній та Первомайську лише у перші дні, а потім ми просто сиділи.

Коли нас привезли до Первомайська, провели фільтрацію. Це робив працівник «МДБ ЛНР» Володимир Заволокін, мій колишній знайомий. Ми не були в добрих стосунках. Він був українським дільничним до 2014 року. Казав, що відправить нас на до своїх, можливо, із завданням. Конкретних пропозицій не було.

---

Читайте також: Правозахисник та співзасновник Громадського радіо Максим Буткевич у полоні росіян

---

«Відпустили у Первомайську без грошей та документів»

Михайло Панков: Рідні побачили нас по НТВ, так вони та адміністрація дізналися, що ми в полоні. Телефони разом з грошима і документами у нас забрали. Подзвонити можна було. Я зустрів знайомих, попросив телефон і по пам’яті набрав номер. Зв’язувався й з керівником Сєвєродонецької РДА, і з рідними, і з волонтерами, і навіть із представниками ЗСУ.

• Нас звільнили, коли не довели нічого з того у чому нас нібито підозрювали, 2 травня. Відпустили у Первомайську без грошей та документів.

Майже 2 місяці ми були у цьому ж місті. Перейти лінію фронту мені та товаришу не вдалося. Згодом ближні Золоте-5, Гірське, Мирну Долину, Лисичанськ окупували війська РФ та «ЛНР». Перехід виявився неможливим. Рідні мені передали документи через Європу, потім я позичив у знайомих підприємців в «ЛНР» гроші, і поїхав автобусом на Москву. Мав проблеми на кордоні «ЛНР» та РФ. Чоловіків з місцевою пропискою не випускали. Довелося взяти довідку в їхній «адміністрації» про те, що мене вивезли з території, яку вони називають «звільненою». За це довелося допомагати їхнім службам розвозити воду людям поважного віку.

У Москві я знайшов перевізників, які доправили мене через Прибалтійські країни, Польщу, в Україну.

---

Читайте також: У полон беруть дуже багато жінок — правозахисниця про ситуацію на окупованій Луганщині

---

Як поводитися у полоні?

Михайло Панков: На офіційні органи марно сподіватися. Як і буде обмін, то будуть обмінювати тих, хто важливіший для тієї чи іншої сторони.

Раніше я бачив здалеку російські війська. Не думав, що вони будуть стріляти в мене, по мирному автобусу. Те, що бачив до цього по телевізору, про Бучу, мені здавалося українською пропагандою. Коли розстріляли наш автобус ледь не впритул, я зрозумів, що сподіватися на те, що росіяни не чіпатимуть цивільних  — не можна. З того, як вони поводилися, обібрали нас, як пресували, не чули наших доказів, зрозумів, що волонтерам краще їх оминати.

• У полоні краще поводитися природно (якщо за вами нема компромату), не провокувати ворога.

Якщо є скелет у шафі, то варто залучити усі акторські здібності й просто відверто брехати їм, поводитися спокійно, показати, що ти їх боїшся, прислухаєшся до них. Мені довелося вдавати дурня, який не розуміє нічого. Варто видалити з телефона увесь компромат.

Родичам раджу шукати канали нелегального переправлення або через нейтральну територію, або передавати гроші, щоб людина могла виїхати в об’їзд. Якщо людина за ґратами і їй вдасться втекти, то без грошей та документів вона не протримається.

---

Читайте також: У депортації на території РФ вже народжуються діти, яким видають російські свідоцтва — правозахисниця

---

Людей з Попасної росіяни вивозять насильно. Їх б’ють, саджають на броню, зв’язують, у когось забирають документи. Траплялося таке, що й убивали людей за те, що опиралися. Це депортація.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

---

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

---

Створення цієї програми частково або повністю фінансується у рамках Фонду Прав Людини Посольства Королівства Нідерландів. Зміст та думки викладені в цьому випуску програми є відповідальністю авторів та не обов’язково відповідають позиції Посольства

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS