Анастасія Багаліка
Ігор Котелянець
«Доки немає механізму повернення цивільних полонених, люди помирають»
Про проблеми звільнення цивільних полонених, розголосу цієї теми та що чекає цих людей після полону говорили з Юлією Хрипун, співзасновницею ГО «Цивільні в полоні», на Громадському радіо.
Гості1
Фото: Facebook «Цивільні в полоні»
Цивільні полонені — некомбатанти, яких росіяни затримують, викрадають і беруть у полон на окупованих територіях. Уповноважений Верховної ради України з прав людини Дмитро Лубінець у грудні минулого року розповів, що у російському полоні наразі перебувають близько 28 тисяч цивільних українців. Механізм їхнього звільнення складний, адже міжнародне право забороняє утримувати в полоні цивільних осіб. Тому Україна наполягає на звільненні всіх цивільних без жодних додаткових умов. Але РФ робить все, аби трактувати закон на свою користь і уникнути відповідальності. Так, наприклад, стосовно багатьох цивільних росіяни заводять кримінальні справи про шпигунство, теракти, участь у незаконних збройних формуваннях, людям приписують співпрацю зі спецслужбами. У такий спосіб Росія намагається підмінити реальність і зобразити цивільних заручників військовополоненими. Часто людей під тортурами змушують визнати себе комбатантами. Нещодавно український уряд оновив мандат Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, і відтепер Штаб офіційно опікуватиметься не лише військовими у полоні, а й цивільними, яких утримують росіяни.
Чому питання цивільних полонених не отримує широкого розголосу
Юлія Хрипун: Зараз у країні війна, багато уваги приділяють потребам військових, багато уваги приділяють військовим, які знаходяться в полоні, гарячим точкам. Це нормально, так повинно бути. Але, на жаль, у людей новинний потік дуже переповнений. І ми можемо зрозуміти те, що в ньому проблема цивільних полонених не є топ-1, бо людські життя втрачаються щодня.
Проблема дійсно масштабна, але люди сфокусовані на іншому більше. Тому ми хочемо нашою діяльністю наголосити, що це також життя людей.
Багато людей підтримують військовополонених. Так повинно бути. Я ні в якому разі не вважаю, що наша проблема більша, ніж їхня, тому що ми всі в одному колі. Наші проблеми однакові: що наші рідні, що їхні, знаходяться в полоні. І ми повинні боротися за те, щоб їх звільнити.
Читайте також: «Потрібно наполягати, щоб усіх звільнили без умов» — про Стратегію звільнення цивільних
Важливість вирівняти умови звільнення військових та цивільних полонених
Юлія Хрипун: Існує диспропорція у звільненні військовополонених та цивільних. Однозначно, щодо військових влада має якийсь механізм. Військові підлягають обміну — це прописано в Женевській конвенції, тому цього повинні дотримуватися. Звісно, ми розуміємо, що права як військових, так і цивільних у полоні порушуються. Але держава намагається домовитися з Росією і обміняти деяких наших військових. Щодо цивільних нічого немає. Відверто, ми розуміємо, що їх не повинні були брати в полон, але ми зіткнулися з тим, що країна-агресор це зробила.
Наша держава вже повинна була продумати, що робити. Це не одиниці, яких ми можемо там десь вихватити з військовими і повернути додому. Це масштабна проблема, до якої повинен бути механізм, наступна реабілітація, пільги. Дуже важливо вирівняти умови. Доки немає механізму звільнення цивільних заручників, люди помирають.
Я знаю, що тривають перемовини з третіми країнами щодо цивільних заручників, які є у полоні з 2014 року та з 2022. На мою думку, це єдиний 100% варіант. Звісно, дивитимемося, хто погодиться, та яку комунікацію застосує наша сторона.
Чи говорять про проблему цивільних заручників за кордоном
Юлія Хрипун: Минулого року ми їздили на захід, де після моєї промови до мене підійшов депутат Європарламенту. Він мені сказав, що його дуже вразило те, що про таку проблему, про життя людей прийшла говорити я, небайдужі люди, а не наша влада. І це дійсно так.
Наша влада це робить дуже точково. Якщо вони вважають, що якась країна може допомогти, то звертаються до конкретної людини з таким запитом. Але чомусь про це не говорять на масштабних заходах, де є багато людей, які можуть допомогти чи зі свого боку вплинути на владу своєї країни. Чому так не відбувається? Це дуже гарне питання, і воно досі відкрите.
Один із донорів у Європарламенті мені сказав, що бачить, що в Україні є люди, які чекають своїх рідних, і здивований, що це стосується і цивільних заручників. Саме тоді я усвідомила, що про цю проблему знають тільки ті, хто з нею зіштовхнувся.
Потім ми почали спостерігати й за українським суспільством. І зрозуміли, що й тут є проблема з розумінням ситуації, з розумінням того, що відбувається. Тоді й не дивно стало, чому міжнародне суспільство не таке обізнане в даній проблемі.
Читайте також: «Кожна перевірка — це катування» — звільнений полонений про свій досвід
Про публічність історій
Юлія Хрипун: Була проблема із самого початку повномасштабного вторгнення, і з 2014 року, що влада, грубо кажучи, закривала рот усім рідним цивільних полонених. Говорили про те, що це може нашкодити, що ви там підвищуєте ціну свого рідного. Але після того, як ми зрозуміли, що це дуже довго продовжується, результату немає, ми почали кричати про цю проблему. Це важливо.
Тому що якщо немає запиту суспільства до влади, то вона не сприятиме вирішенню проблеми.
Щодо історій звільнених полонених я не можу давати стовідсоткову оцінку. Я спілкувалася з деякими звільненими у приватних розмовах і розумію, наскільки для них це травматично. Ще і враховуючи те, що є багато медіа, які не займаються конкретно проблемою військовополонених, цивільних полонених, цивільних заручників, а використовують таких людей для того, щоб показати, що ось, ми змогли поговорити. Але в цьому втрачається людяність. У цьому втрачається повага до того, що людина пережила.
Це повинно бути тільки за бажанням. Я знаю, що є звільнені люди, у яких є бажання висвітлювати ситуацію, бо вони дуже сильно борються за тих, із ким були в одній камері, у полоні. І вони постійно говорять їх прізвища. Наголошують, що їх потрібно звільнити.
Проблеми після звільнення
Юлія Хрипун: Наша ГО зрозуміла в якийсь момент, що ми не можемо працювати тільки в сторону звільнення, тому що після нього ще є низка проблем. Про них потрібно говорити вже зараз. Коли люди повернуться, ми не можемо зустріти їх ні з чим.
У держави відсутні прописані заходи реабілітації, допомоги для звільнених цивільних полонених. Навіть в органах влади говорять, що ці люди по факту виходять «пустишками».
Вони виходять ні з чим — без документів, без нічого. У деяких, оскільки багато людей забрали на окупованих територіях, уже немає будинку та ніяких згадок про минуле життя. Рідні, можливо, десь також уже за кордоном.
Багато неприємних ситуацій було вже. Не всі лікарі знають, як працювати з цими людьми. Соціальних пільг взагалі немає. Такої підтримки зі сторони держави поки не продумано.
Читайте також: «Чого ви не хочете жити як у «совєтському союзі»?» Історія полону мера Голої Пристані
Нагадаємо, що Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець на четвертій зустрічі радників у Давосі в січні 2024 року закликав міжнародну спільноту терміново консолідувати зусилля для повернення додому всіх українців, незаконно вивезених російськими окупантами.
Омбудсмен наголосив, що завдання стоїть повернути додому всіх військовополонених і незаконно вивезених Росією українців. Тож міжнародна спільнота, за його словами, «має негайно консолідувати свої зусилля в цьому напрямку». Він зауважив, що у Давосі наші партнери почули голоси українських дітей, яких ми повернули додому, родичів цивільних громадян, яких викрала та незаконно утримує РФ. Вони були вражені від почутих речей.
Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.
Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори.
У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів.
Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року. За цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах.
Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521- 57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.
Повністю розмову можна прослухати у доданому звуковому файлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
