«Кожна перевірка — це катування» — звільнений полонений про свій досвід

Олександр Тарасов — херсонець, колишній полонений росіян. Журналіст Олександр Тарасов був волонтером і одним із організаторів мітингів на підтримку України в місті Херсон 2022 року. На початку березня, відразу після завершення чергової акції протесту проти окупації Херсона, Олександра затримали співробітники ФСБ Росії. Пробув у російському полоні майже рік, його відпустили тільки в лютому 2023 року.

Опір Херсону окупантам

Олександр Тарасов: 2 березня російські війська зайшли в місто Херсон і повністю його окупували. Почалися акти мародерства зі сторони росіян, які просто вибивали двері в магазини, розбивали вітрини, витягували звідти все, по домівках ходили. Тоді ж групка активістів, їх незначна кількість, вийшла біля кінотеатру «Україна». Це в центрі, навпроти обласної державної адміністрації. Зняли короткий ролик, кинули клич, що, херсонці, добре було би виходити на протестні акції. Я поширив цей заклик у соцмережах.

3 березня розпочалися масштабні протестні акції, куди виходило пів міста. Тоді протест майже не завершився кровопролиттям. Через дорогу від нашого заходу роздавали гуманітарку так званих колаборантів, кримську гуманітарну допомогу. 

Наголошу на тому, що Херсон був відрізаний від усіх. До нього не надходила гуманітарна допомога ні від Червоного Хреста, ні закордонна, ні звідкіля. Мені дуже багато людей писали в соцмережах про те, що вони готові постачати гуманітарну допомогу для мешканців Херсону. Проте її не пропускали російські війська, які оточили місто. 

Ми закликали людей не брати кримську допомогу, оголошували, де є пункти видачі української допомоги. Ще лишались оптові бази, магазини, і підприємці самі передавали цю продукцію для того, щоб ми її роздавали людям. Тобто вони грошей не брали. Так було з великим супермаркетом Сільпо, так було з рядом інших магазинів.

Для того, щоб зробити гарну картинку, відеокартинку, прямо в центрі, біля обласної адміністрації, окупанти почали роздавати кримську гуманітарку. На жаль, людей там вийшла черга. Один з наших активістів підійшов до них і почав їх переконувати в тому, що цього не слід робити, що це зрада батьківщини. Російські військові на нього накинулися, почали його бити, тягнути за волосся прямо по землі. Тоді ми не стрималися. Увесь наш натовп побіг туди, почалася стрільба в повітря, стрільба в землю.

Зрештою розвели людей, військових. Домовилися, що вони відходять назад, на декілька кроків ми відходимо, щоб уникнути кровопролиття.

Ми щодня туди виходили у конкретний час, буквально от з 3 березня, те, що я проводив, до 7 числа. Настрій був у всіх на підйомі, тому що багато людей, автівок, тролейбусів зупинялися, вітали нас, підтримували. Люди висловлювали свою незгоду і виявляли сміливість. Вони беззбройні виходили проти озброєних і чітко казали, куди має піти російський військовий корабель. 

У мене в численних інтерв’ю запитували, чому ви обрали мирну форму протесту — просто виходити на акції і демонстрації. Чого ви не обрали форму збройної боротьби. Відповідь на це питання дуже проста. У Херсоні зброї не було. Лише горстка людей з територіальної оборони була озброєна стрілецькою зброєю. Протидіяти техніці не було можливості. 

Єдина форма — зламати пропагандистську картинку, яку вони знімали для всього світу, що Херсон радо їх вітає. Єдиним способом було транслювати і показувати всьому світу про те, що відбувається в Херсоні, як Херсон реагує на окупацію.

---

Читайте також: Наскільки вичерпно досліджені російські воєнні злочини

---

Пропагандистські методи

Олександр Тарасов: 6 березня окупантам надійшла команда брати активістів. 7 березня я провів чергову акцію протесту, повернувся та зайшов в гості до матері. Потім вона мені подзвонила, щоб я її зустрів. Я вийшов, і прямо там під’їхав мікробус, з якого вискочили люди в балаклавах, озброєні, схопили мене, одягли мені мішок на голову, привезли в Херсонську обласну державну адміністрацію, де надалі проводили допит, із застосуванням катування, з погрозами. 

У них було фото моєї родини, у них було все, і там відбувся традиційний запис пропагандистського відео. У них було таке правило, що з усіма, хто брав участь у якійсь діяльності, під катуваннями або під погрозами розправи над родиною, змушували записувати різного типу відео. Потім їх крутили по своїм каналам чи публікували в соцмережах.

У мене був конкретний сценарій. Мене катували, показали фото сина, який зі мною на протестних акціях був, сказали, що зараз привезуть і з ним те саме зроблять. Потім пристібнули мене кайданами за руки, за ноги до стіни і сказали, що зараз ми з тобою знімемо відео або ж зніматимемо відео з твоїм сином. Дали конкретний сценарій. За ним потрібно було розповідати, що акції протесту організовані співробітниками СБУ, а я є завербованим агентом СБУ.

Коли мене доставили в СІЗО №1 міста Сімферополя, стало зрозуміло, що так вони записували відео з усіма. От зараз там досі знаходиться новокаховський журналіст Сергій Цигіпа, колишній військовий, майор ЗСУ, в минулому, учасник АТО 2015-2017 років. З ним теж записували пропагандистські відео, нібито він зйомки робив на замовлення українських спецслужб.

Утримання 

Олександр Тарасов: Спочатку мене тримали в Херсонській ОДА, від 7 по 11 березня. Я сидів пристібнутий до батареї з мішком на голові. У туалет водили раз на день, годувати — не годували. Потім мене перевезли в ізолятор тимчасового утримання в Херсоні. І вже 16 березня вивезли разом із Сергієм Цигіпою в Крим. Спочатку помістили в камеру попереднього ув’язнення ФСБ, а 17 березня завезли в СІЗО №1 міста Сімферополь.

---

Читайте також: «Потрібно наполягати, щоб усіх звільнили без умов» — про Стратегію звільнення цивільних

---

Про Сергія Цигіпу

Олександр Тарасов: Ми з Сергієм сиділи декілька місяців в одній камері. Потім його забрали з моєї камери і перекинули в іншу. Ми з ним були першими, кого привезли. Першими, хто потрапив у спеціальний блок для українців, створений у СІЗО №1 міста Сімферополя. Ми були єдині в цьому блоці. Потім вже почали підвозити людей і кидати до нас у камеру. 

Ми з ним сиділи разом. Я вийшов, він залишився. 

Його забрали від нас в середині травня, перевели з моєї камери в іншу. Далі нам вдалося поспілкуватися тільки в СІЗО №2, коли нас перекинули туди в кінці жовтня. Це спеціальне нове обладнане СІЗО для власне українських політв’язнів. З Сергієм ми періодично спілкуватися через вентиляцію. Він розповідав, як його довго тримали без будь-якого обвинувачення. Лише в грудні вже висунули обвинувачення у шпигунстві й обрали запобіжний захід тримання під вартою. 

Чи були обвинувачення 

Олександр Тарасов: Мені ніякого обвинувачення не висували. Усі допити ФСБ у мене відбувалися в кайданках і з мішком на голові. Відповідно, ніяких документів не підписували. Тільки в грудні мені принесли якийсь там протокол опитування, він так і називався, протокол опросу, навіть не допиту. Вони сказали підписати, що заходів фізичного та психологічного впливу ніхто не застосовував. Ще там була така смішна графа, типу, від адвоката відмовляється, правової допомоги не потребує. 

Тому ніяких обвинувачень вони не висували. І навіть коли я їм говорив, у цей момент, у грудні вже, що навіть за вашою конституцією, 72 години, і мають бути обвинувачення. Відповідь на це була проста: «ну, ти ж розумієш, війна». Я запитав, так війна чи спецоперація? Мені: «Ні, ну, типу, ну, давай не будемо гратися словами, ну, ми всі все розуміємо, ну, спецоперація, ладно. Ну, ти ж сам розумієш, до чого тут конституція? Є указ президента про ізоляцію осіб, які протидіють спеціальній військовій операції». 

Поки нікому не вдалося знайти цей указ. Це суттєвий доказ для МКС, який зараз розслідує ці питання. 

---

Читайте також: Як держава планує звільняти цивільних заручників

---

Умови утримання

Олександр Тарасов: Там, звісно, важко. Якщо у людини є проблеми зі здоров’ям, там дуже важко, тому що медицини немає ніякої. Як у тому анекдоті, одна пігулка від усього — аспірин. 

Режим був такий, що з шостої до десятої ти маєш знаходитися на ногах або сидіти на вузенькій лавочці. Ні в якому разі не на ліжку сидіти. Інколи їх «перемикало», і вони змушували знаходитися на ногах з моменту підйому до відбою. Лише на момент прийому їжі можна було сідати. 

Умови утримання не такі, як у звичайних людей. Тобто з прогулянками, з побаченнями, навіть з тими самими книжками чи газетами, чи з переглядом телепередач. Ми півроку сиділи замкнуті в камері, 4-5 людей. Ми знаходили способи виходу: обговорювали книжки, подумки грали в шахи, запустили дискусійний гурток на релігійну тему. Ми знаходили собі заняття, тому що просто можна зійти з розуму.

Нас постійно катували. Спочатку двічі на день вони робили перевірку, потім лишили одну. А кожна перевірка — це катування: побиття або електрошокер. Просто так. Тобто обов’язково когось вони мають шокером побити.

Я не думаю, що це вид розваги. Це спосіб зламати людину, перетворити її на затравлену, залякану. Наприклад, нас привітали 8-9 травня шокерами з їхнім святом. Розповідали, що ми всі фашисти, діди в гробах перевертаються і тому подібне.

Парадоксальна ситуація в тому, що вони, з однієї сторони, ламають і намагаються залякати, а з іншої сторони — вони самі бояться відповідати. Тому що вони всі ходять у балаклавах. Вони вдягають маски.

Як окупанти відпустили Олександра

Олександр Тарасов: Вони заздалегідь попередили, що готуйся на волю. Потім просто стукнули у двері камери, сказали, з речами на вихід. Вивели. Випустили мене дуже цікаво. Наче й випустили на волю, але сказали з Криму не виїжджати. 

У мене були родичі в Криму. Росіяни мені сказали, що ми знаємо, де твої родичі живуть, ти їдеш до них. Навіть відвезли мене туди. Дали мені номер телефону, на який я мав телефонувати періодично та казати, де я знаходжусь.

Через місяць вони сказали, що все, ти можеш виїжджати. Я приїхав в аеропорт, де мене знову відвели у спецкімнату, знову був допит у ФСБ, підписали зі мною документ про те, що мені заборонений в’їзд на територію РФ назавжди. Я якось засмутився дуже сильно з цього приводу. Тоді вони мене випустили. 

Як вони обирають тих, кого відпустити, а кого продовжувати утримувати — там логіки немає. 

---

Читайте також: «Для них ти зрадник. Хоча ми на своїй землі, а вони — окупанти» — сестра цивільного полоненого Євгена Пришляка

---

Нагадаємо, Росія окупувала Херсон у березні 2022 року. Жителі міста, попри небезпеку у перші дні виходили на проукраїнські мітинги.

Про настрої, ситуацію у місті під час окупації Громадське радіо розповідало у подкасті «Окупанти ходять в цивільному, носять капюшони й мовчать — жителька тимчасово окупованого Херсона».

Удень 11 листопада 2022 ГУР МО повідомило, що «Херсон повертається під контроль України, в місто заходять частини ЗСУ», а шляхи відступу російських окупантів перебувають під вогневим контролем української армії. Розвідники закликали ворожих солдатів здаватися у полон.

Перед цим, 9 листопада, командувач російських окупаційних військ в Україні Сергій Суровікінзаявив, що військових РФ виводять із Херсона на лівий берег Дніпра.

Увечері 12 листопада президент Володимир Зеленський повідомив, що ЗСУ встановили контроль у понад 60 населених пунктах Херсонщини.

---

Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів.

Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року. За цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах.

Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел.(+38 044) 521- 57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.