Анастасія Багаліка
Ігор Котелянець
Як держава планує звільняти цивільних заручників
Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими тепер офіційно займатиметься цивільними особами, які опинилися у полоні внаслідок збройної агресії Російської Федерації — обговорюємо на Громадському радіо
Гості1
Як саме відбуватиметься цей процес? Про це ми поговорили у черговому випуску програми «Звільніть наших рідних» із представником Уповноваженого з прав людини в системі органів сектору безпеки та оборони Олександром Кононенком. В Офісі Омбудсмена він опікується напрямком полонених (військовополонених і цивільних заручників)
Цивільні заручники, механізм звільнення — Уповноважений Верховної ради України з прав людини Дмитро Лубінець у грудні минулого року розповів, що у російському полоні наразі перебувають близько 28 тисяч цивільних українців. Механізм їхнього звільнення складний, адже міжнародне право забороняє утримувати в полоні цивільних осіб, тобто некомбатантів. Тому Україна наполягає на звільненні всіх цивільних без жодних додаткових умов. Але РФ робить все, аби трактувати закон на свою користь і уникнути відповідальності. Так, наприклад, стосовно багатьох цивільних росіяни заводять кримінальні справи про шпигунство, теракти, участь у незаконних збройних формуваннях, людям приписують співпрацю зі спецслужбами. У такий спосіб Росія намагається підмінити реальність і зобразити цивільних заручників військовополоненими. Часто людей під тортурами змушують визнати себе комбатантами. Нещодавно український уряд оновив мандат Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, і відтепер Штаб офіційно опікуватиметься не лише військовими у полоні, а й цивільними, яких утримують росіяни.
Як держава шукає формат звільнення цивільних полонених
Олександр Кононенко: Хотів би з самого початку уточнити деякі речі стосовно цифр. Ви казали про 28 тисяч цивільних, які нібито перебувають у полоні в Росії. Насправді, йшлося про 28 тисяч зниклих безвісті за особливих обставин громадян України. Тобто ми говоримо як про цивільних, так і про військовополонених, і про дітей.
І, на жаль, на сьогодні я можу констатувати, що ця цифра збільшується — вже понад 30 тисяч громадян України вважаються зниклими безвісті за особливих обставин. Це і цивільні, і військові, і діти — всі.
І може бути така ситуація, коли ми звільнимо наші території — Маріуполь, Бахмут, Авдіївку, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, то ці цифри будуть значно більші.
Наразі у нас є інформація про 30 тисяч полонених громадян, і це цифра звернень наших громадян до правоохоронних органів, а саме до органів Національної поліції, коли люди подали офіційне звернення. Воно зареєстровано, воно верифіковано і воно повністю обліковано.
Скільки саме цивільних людей офіційно перебуває у полоні
Олександр Кононенко: Офіційні дані на сьогодні — це близько 1687 осіб. Тобто ми маємо підтвердження про перебування на території Російської Федерації саме такої кількості людей. Це люди, які або незаконно позбавлені волі, або жертви примусових зникнень, або незаконно засуджені. І серед цієї категорії — 857 осіб, які підтверджені Міжнародним комітетом Червоного Христа.
Чому я кажу саме про цю категорію? Тому що у нас ще є окрема категорія (з самого початку вона була близько 4 тисяч осіб) — це громадяни України, які були засуджені і відбували терміни покарання на території Херсонської та Запорізької областей, а під час повномасштабного вторгнення 24 лютого вони не були переміщені, а залишились на тимчасово окупованій території.
З часом їх звільняють, і ми знаємо також цю проблематику. На щастя, цим людям все ж таки вдається виїхати на територію України, завдяки нашому посольству Грузії і самій грузинській владі, яка з розумінням ставиться до цих процесів.
Читайте також: З якими проблемами стикаються цивільні полонені після звільнення
Про яку кількість цивільних полонених, не підтверджених офіційно, можна говорити
Олександр Кононенко: Якщо ми ведемо розмову про розширення повноважень Координаційного штабу, то є якась первинна інформація від Координаційного штабу. Люди туди зверталися, і ми повинні сказати, що Координаційний штаб ніколи не відмовлявся від взаємодії з нашими громадянами — приймав відповідні звернення, відкривав відповідні, скажімо так, кабінети, які створені для військовополонених, те ж саме зроблено і для цивільних.
І ми можемо сказати, що на сьогодні, за нашими даними, за даними Координаційного штабу, за даними об’єднаного центру СБУ, приблизна кількість цивільних осіб може становити близько 16 тисяч.
Що зміниться після розширення повноважень Координаційного штабу
Олександр Кононенко: Найголовніше в цьому процесі розуміти, що результати залежать не лише від української сторони. Ми ніколи не забували про цивільних. І це є принциповий трек. Коли наші Збройні сили і Сили безпеки були вимушені тимчасово залишити деякі території, у нас залишалися саме цивільні люди, які виходили на протести, відстоювали українську державність, заявляли про себе, і за це зараз вони страждають. Тому держава зобов’язана відповідати цим людям увагою, турботою і здійснювати всі заходи для їх звільнення і повернення до України.
Тому ми сподіваємося, що ті рішення, які прийняті, лише посилять цю концентрацію зусилля. Ми знаємо, що була створена міжнародна платформа, яка існує по дітям, і це відповідає пункту четвертому Формули миру президента України Володимира Зеленського. Ми тут достатньо концентровано рухаємось і сподіваємось на відповідні результати. Крім цього є відповідні країни, які заявляють про свою участь в цій групі, і ми навіть очікуємо на результат попередніх перемовин, які відбувалися в Катарі, що Катар, зокрема, долучиться до вирішення проблематики як з дітьми, так і з цивільними людьми, які залишаються в Росії.
Читайте також: Є механізм повернення поранених полонених, але Росія його гальмує — Кононенко
Чому така велика різниця між офіційними цифрами цивільних полонених і зверненнями до Координаційного штабу, і чому так важко шукати цивільних
Олександр Кононенко: Перший найважливіший крок — це все ж таки підтвердити місце перебування того чи іншого громадянина України, зокрема і дітей. Перевести цю людину з категорії безвісті зниклої чи зниклої за особливих обставин в категорію людини, яка або незаконно позбавлена волі, або знаходиться в полоні, або незаконно засуджена, або депортована — важливий крок, який дозволить вимагати від російської сторони повернення цих людей до своїх рідних.
Чому така велика розбіжність у цифрах? Реєстр про зниклих безвісти за особливих обставин фактично запрацював лише з травня. За цей невеликий термін Міністерству внутрішніх справ все ж таки вдалося систематизувати і накопичити інформацію стосовно наших громадян. Вже є категорійність — військові, цивільні, діти, зниклі безвісти, ті, хто перебуває у полоні. Хоча, на жаль, для МВС з точки зору юриспруденції немає категорії «в полоні». З точки зору МВС, усі є безвісті зниклими, тому що поки люди не повернулися, немає інших підтверджень, де вони.
Як зміниться робота з родичами цивільних в ув’язненні
Олександр Кононенко: Найголовніше для нас, що в рамках Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими з’явився окремий напрямок по роботі з нашими цивільними заручниками, незаконно засудженими, і ця проблема стала юридично визначеною, чіткою. Тепер точно держава і відповідні органи визнали цю проблему та готові працювати в напрямку повернення цих людей.
Тут варто зауважити, що жодних обмінів між цивільними бути не може і вони не відбуватимуться.
Яким юридичним чином буде відбуватися цей процес? Я думаю, це буде вирішено, як би ми того не хотіли, з тією ж російською стороною. Найголовніше, що б я хотів сказати, і що ми кажемо під час зустрічі з рідними, що у нас більш-менш, зі складнощами, але рухається процес з репатріації військовополонених. У нас рухається процес повернення дітей. Найскладніше примусити чи просто почати перемовини з представниками країни-агресора щодо повернення наших цивільних заручників. У нас з’являються якісь надії, що цей процес може розпочатись
Для рідних буде найкращим результат, коли ми зможемо змінити той маленький відсоток звільнення цивільних людей, особливо він маленький з 2014 року. Ми розуміємо, що ті люди, які перебувають там з 2014 року, це не жертви насильницьких зникнень. Там є люди, які незаконно засуджені або які визнані країною-агресором терористами.
Яким може бути формат повернення цивільних полонених
Олександр Кононенко: Сама по собі теза про обміни навіть військовополонених є неправильною. Є процес репатріації. Стосовно цивільних ми взагалі не повинні про це говорити. Є процес якихось політичних, юридичних домовленостей, коли людей повинні звільняти дві сторони — ворогуючі, які є противниками на сьогоднішній день, але все рівно мають бути прийняті політичні рішення і цивільні повинні все ж таки звільнятись обома сторонами.
Чому? Наприклад, є такий сайт — «Своих не бросаєм». Росія ж каже, вона своїх не кидає, але в Україні є засуджені громадяни Російської Федерації, які тут утримуються, які просто звертаються зокрема до Уповноваженого Верховної Ради Дмитра Лубінця з проханням передати листи до Москалькової. У них була можливість навіть публічно звернутися до президента Російської Федерації, щоб розпочати процес повернення цивільних до Росії. І українська сторона в цьому плані готова. І ми не кажемо зараз про якісь умови. Точно є якісь конвенції, які, можливо, на сьогодні не працюють, і прийняття відповідних рішень на рівні РНБО країни, але точно українська влада готова до того, щоб покращити долю українських громадян.
Ми хотіли б розпочати процес взаємного звільнення і повернення до своїх країн громадян Російської Федерації і громадян України. Ми до цього готові. Ми готові до дискусії, яким чином можливо звільнити громадян Росії і з радістю зустріти громадян України на нашій території.
Чи можна застосувати закордонний досвід перемовин щодо повернення цивільних громадян
Олександр Кононенко: Після формування платформи, ОБСЄ досить потужно заявила про застосування «московського механізму», відбулося відповідне засідання. Хоча для нас це було дивно, адже три цивільних співробітники ОБСЄ перебувають у полоні РФ.
Далі — маємо останній конфлікт в Ґазі. Там Катар зайняв дуже активну позицію в перемовних процесах щодо повернення цивільних заручників між Ізраїлем і Ґазою. І ви пам’ятаєте, саме роль Катару в цих процесах дозволила звільнити людей. Ми не можемо казати, можливо, що звільнили всіх, але ми точно бачимо приклад можливості цієї маленької, проте достатньо потужної країни, зокрема і в деяких політичних процесах.
І це обнадійлива ситуація, якщо все ж таки Катар офіційно визнає за собою потенційну можливість вести перемовини і бути посередником між Україною та Російською Федерацією.
Читайте також: Чому окупанти одних полонених відпускають, а інших продовжують утримувати — історія звільненого полоненого з Херсона
Чи можна промоніторити, в яких умовах утримуються цивільні полонені
Олександр Кононенко: Якщо ми говоримо про представництво Міжнародного комітету Червоного Христа, яке перебуває у Російській Федерації, то у нас немає повної впевненості, що вони взагалі бачили когось з військовополонених чи цивільних заручників. Насправді, всі громадяни України, які перебувають на території Російської Федерації, звинувачуються у банальній речі — «оказание сопротивления специальной военной операции». Що військові, що цивільні. І росіянам дуже зручно казати, що війни ж немає, а значить немає військовополонених. Хоча ми визнаємо військових військовополоненими, і вони підпадають під дію Женевських конвенцій. Цивільні не підпадають під їх дію, відповідно перебувають у найгіршій ситуації з точки зору захисту своїх прав. Вони «оказывали сопротивление специальной военной операции», і поки вони не отримали офіційні звинувачення у «тероризмі», «шпигунстві» чи інших якихось речах, їх не відпустять.
У нас зафіксовані деякі випадки, коли людина утримувалась близько півтора року, а потім її просто взяли і звільнили, тому що нема підстав для її подальшого утримування. Це добре, але півтора року людина перебувала у не дуже добрих умовах. Як бути з цим? Я думаю, на це питання мають відповісти міжнародні правові організації, зокрема і Міжнародний кримінальний суд.
Що можна очікувати від Міжнародної платформи за звільнення незаконно утримуваних в РФ цивільних осіб
Олександр Кононенко: У першу чергу, дуже багато рідних просили посилити міжнародний тиск у цій темі. Співголовами цієї платформи стали Норвегія і Канада. Під час установчого засідання були присутні представники понад 50 країн та міжнародних організацій. І багато представників заявили про свою потенційну участь в цій платформі. В процесі було розроблено і запропоновано країнам і послам відповідне комюніке, яке можна підписати і доєднатися до цієї платформи. Ми очікуємо, якою буде кількість, і ця кількість може збільшуватись в процесі. Тому платформа започаткована, ініційована, і ми сподіваємося, що вона продовжуватиметься.
Знаєте, що важливо? Якщо згадати про «московський механізм ОБСЄ», який був започаткований, то представник того ж ОБСЄ був присутнім на цій платформі стосовно цивільних заручників.
Чи потрібно буде родичам цивільних полонених оновлювати інформацію у зв’язку із розширенням повноважень Координаційного штабу
Олександр Кононенко: Я можу сказати, що у родин немає обмеження у тій кількості раз, з якою вони можуть звернутися до державних органів. Якщо є потреба у родин звертатись, вони можуть це реалізувати. Якщо родина вважає за необхідне оновити інформацію, вона може це зробити.
Я можу вам сказати, що вся інформація, яка була або в об’єднаному центрі СБУ, або в Координаційному штабі, або в Офісі Уповноваженого, облікована. Зокрема, є Реєстр зниклих безвісті за особливих обставин. Це головний принциповий інструмент, з чого кожна родина і кожний громадянин України має починати — звернутися до органів національної поліції та подати відповідне звернення.
Процесом обміну, розшуку, пошуку і повернення громадян України до своїх домівок займаються лише правоохоронні та силові органи. Інших структур у нас не існує.
Нагадаємо, Інститут вивчення війни писав про те, що російські військові «продають» українських військовополонених на «чорному ринку» чеченським парамілітарним угрупованням, які надалі проводять власні обміни полоненими з Україною. Мова про обміни на чеченських військових, яких утримують Збройні сили України. Ці підрозділи, ймовірно, звертаються до «чорного ринку», оскільки чеченці наразі виконують переважно поліцейські або логістичні функції у тилових районах окупованих територій України, де менше можливостей захопити військовополонених ЗСУ та обміняти їх на чеченських.
Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.
Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори.
У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів.
Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року. За цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах.
Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел.(+38 044) 521- 57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.
Повністю розмову можна прослухати у доданому звуковому файлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
