Анастасія Багаліка
Ігор Котелянець
З якими проблемами стикаються цивільні полонені після звільнення
В Україні і досі не врегульоване питання поводження з цивільними людьми, які повернулися з полону або які і досі утримуються у застінках підвалів на окупованій території чи в Росії. Чому?
Гості1
Полон/Ілюстративне фото
Про це поговорили у черговому випуску програми «Звільніть наших рідних».
Цивільні полонені — некомбатанти, яких росіяни затримують, викрадають і беруть у полон на окупованих територіях. Уповноважений Верховної ради України з прав людини Дмитро Лубінець у грудні минулого року розповів, що цивільних українців у російському полоні наразі перебуває близько 28 тисяч. Про їх стан та місцеперебування нічого невідомо, адже переважно окупанти забороняють їм писати листування і контактувати з рідними. Часто людей затримують просто на вулицях, хапають та без жодного суду та слідства кидають у СІЗО та імпровізовані російські катівні. У рамках обмінів цивільних повертають рідко. Річ у тім, що міжнародне право забороняє тримати у полоні некомбатантів і, відповідно, процедура обміну військовополоненими до них не застосовується. На окупованих територіях росіяни іноді відпускають таких заручників, якщо ті перестали їх цікавити. Люди опиняються в окупації без документів і дістатися на територію, підконтрольну українській владі, для них важке завдання. Але і вдома на звільнених з полону цивільних чекають виклики, яким доводиться давати раду.
Детальніше на цю тему поговорили із цивільною дружиною цивільного полоненого Світланою Лунгу, яка є членкинею ГО «Цивільні в полоні».
Що відбувається одразу після повернення полоненого додому?
Світлана Лунгу: Після того, як наші цивільні повертаються додому, їм надають такий же пакет допомоги, як військовим. Це два-три тижні реабілітації, їжа, одяг і зв’язок із рідними. Але військові отримують якусь заробітну плату і вона за ними залишається, у цивільних коштів немає. Часто за полоненими не закріплюють робоче місце, яке було у них до полону. І от уявімо, що людину відпустили додому після реабілітації, але його будинок і родина перебувають на окупованій території, відповідно, цій людині просто немає куди йти. Немає інформації, куди звертатися за допомогою та що робити далі.
Ми як родини таких людей також стикнулися з такою проблемою — не знаємо, що робити, коли рідна людина опинилася у полоні. Так, подзвонили у поліцію, а що далі? Тому ми створили свою громадську організацію для ефективної комунікації з органами державної влади. Проте багато написаних законів не працюють.
Читайте також: Куп’янська катівня: що і досі не можуть забути мешканці деокупованої Харківщини?
«Ніхто не розуміє, що робити з цивільними полоненими навіть після їх звільнення»
Світлана Лунгу: У нашій спільноті є дівчина, брат якої перебуває у полоні. Вона достеменно знає, що у нього вже немає зубів, тому що їх повибивали. І ми не розуміємо, як бути далі з цією людиною, коли вона повернеться з полону. Мінреінтеграції відповідає нам, що є не компетентним у цьому питанні. Цитата:
«Мінреінтеграції не є розпорядником запитуваної інформації».
Тобто будь-яку медичну допомогу після реабілітації звільненого з полону надавати вони не будуть.
Ми у своїй організації створили банку, де накопичуємо кошти для того, щоб допомогти тим хлопцям і дівчатам, які повернулися з полону і потребують ґрунтовної медичної допомоги. Адже на реабілітації звільнені з полону отримують тільки первинну медичну допомогу.
Через те, що жодна країна під час війни ще не мала такої кількості цивільних мирних у полоні, адже Женевська конвенція говорить, що цивільних не можна брати у полон, на даний час відсутній будь-який органі влади, який цим займається. Куди б ми не зверталися, немає повної відповіді на наші питання.
Як би держава мала врегулювати питання з цивільними полоненими?
Світлана Лунгу: Я не юрист і не можу сказати достеменно, що саме потрібно робити покроково, але точно можу сказати, що це робити потрібно. Варто створити якусь організацію, яка буде займатися тільки цим направленням. Зараз окремо за цивільних не говорить ніхто. Коли буде людина чи певна кількість відповідальних за цей напрямок людей, вони мають зайнятися розробкою механізму, що буде регулювати процес поводження з цивільними полоненими.
Читайте також: Чому окупанти одних полонених відпускають, а інших продовжують утримувати — історія звільненого полоненого з Херсона
Житло для рідних полонених
Світлана Лунгу: Існує такий фонд, який називається «Фонд державного майна». Але як він працює, ми не знаємо, тому що у нас немає такої кількості звільнених цивільних людей, щоб можна було туди звернутися. З приводу житла Мінреінтеграції нам дало роз’яснення, що людині, яка повернулася з полону, надається тимчасове житло. Але проблема у тому, що людина повертається дезорієнтованою, з психологічними травмами, тобто вона не розуміє, куди їй потрібно звернутися і що є такий фонд, який може надати житло.
Але варто зазначити, що до цього Фонду держмайна можна звернутися тільки тоді, коли у тебе є достатня кількість паперів — про те, що ти був у полоні, чи що ти втратив будинок, що він перебуває на окупованій території.
Мені здається, цим не має займатися людина, яка повернулася з полону, цим має опікуватися влада — готувати будинки чи квартири для тих, хто пережив полон.
Проблеми тих, кого окупанти відпустили не через процедуру офіційного обміну
Світлана Лунгу: Є велика проблема з тим, що люди, яких звільняють росіяни на окупованих територіях, не можуть дістатися до вільної території України або за кордон. Також є випадки, коли люди повернулися з полону і не отримали жодної допомоги від держави, тому що не змогли довести факт того, що вони перебували у полоні.
Що потрібно цивільним після звільнення з полону?
Світлана Лунгу: На мою думку, звільнені з полону повинні одразу отримати якусь фінансову допомогу. Так, вони пройшли реабілітацію, їм дали якийсь одяг по сезону, але потрібно чимось харчуватися, мати одяг на інші сезони, засоби гігієни тощо. Що робити людині, поки вона дочекається тих 100 тисяч, які передбачені людям, які перебувають у полоні або пройшли його? Стояти з протягнутою рукою?
Ми у нашій громадські організації вимушені самі збирати кошти для звільнених полонених, зокрема, нещодавно вони знадобилися одній нашій співучасниці, брат якої був звільнений під час останнього обміну.
Читайте також: За дев’ятигодинний допит росіяни можуть сфабрикувати справу на 70 сторінок — дружина експолоненого
«Полоненим приходять повістки з ТЦК»
Світлана Лунгу: У нас в організації є жінка, у якої двоє синів у полоні. І їм обом прийшла повістка з військкомату. Вона була у військкоматі й говорила про те. Так, її діти не були підтвердженими, але хлопці, які поверталися з полону, зв’язувалися з мамою і розповідали, що бачили їх синів. На це ТЦК не звертає жодної уваги.
Ми також часто порушували питання: що буде з цивільними, які повертаються з полону. І щоразу нам дають різні відповіді.
Нагадаємо, що Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець на четвертій зустрічі радників у Давосі закликав міжнародну спільноту терміново консолідувати зусилля для повернення додому всіх українців, незаконно вивезених російськими окупантами.
Омбудсмен наголосив, що завдання стоїть повернути додому всіх військовополонених і незаконно вивезених Росією українців. Тож міжнародна спільнота, за його словами, «має негайно консолідувати свої зусилля в цьому напрямку». Він зауважив, що у Давосі наші партнери почули голоси українських дітей, яких ми повернули додому, родичів цивільних громадян, яких викрала та незаконно утримує РФ. Вони були вражені від почутих речей.
Висвітлення воєнних злочинів унаслідок війни Росії проти України стало можливим за підтримки Програми Агентства США з міжнародного розвитку #USAID «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.
Погляди та інтерпретації, представлені у цьому ефірі, не обов’язково відображають погляди USAID або Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та #УГСПЛ.
Повністю розмову можна прослухати у доданому звуковому файлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
