Анастасія Багаліка
Ігор Котелянець
Куп’янська катівня: що і досі не можуть забути мешканці деокупованої Харківщини?
Російські загарбники активно наступають на Харківському напрямку, і зокрема, націлені на повторну окупацію Куп’янська. Хоча наслідки їхнього перебування там у 2022-му році назавжди закарбувалися в пам’яті місцевих жителів.
Гості1
У черговому ефірі програми «Звільніть наших рідних» поговорили про катівні, які окупанти влаштовували у Куп’янську, зокрема, про ту, яка функціонувала у Куп’янському райвідділку поліції.
Куп’янська катівня — під час окупації Харківщини росіяни облаштували катівню у Куп’янському райвідділку поліції. Правоохоронцям відомо про понад 150 потерпілих віком від 15 до 65 років, яких утримували у місцевому ізоляторі. За словами голови поліції Харківщини Сергія Болвінова, потерпілими від рук окупантів в Куп’янській катівні офіційно визнані 67 людей. Йдеться про 73 епізоди катувань. До в’язнів систематично застосовували тортури, психологічне насильство. Відомо, що під час окупації щонайменше двоє людей там померли. Також викрадених людей примушували свідчити проти інших місцевих жителів.
Свідчення потерпілих збирали правозахисники Центру прав людини ZMINA. Детальніше про це розповіла керівниця напрямку документування воєнних злочинів цього Центру Єлизавета Сокуренко.
Чи могло бути більше загиблих, ніж про це повідомляють офіційно?
Єлизавета Сокуренко: Могло бути більше загиблих, якщо тіла людей вивезли чи заховали у невідомих місцях. Про такі випадки нам відомо з досліджень щодо інших місць утримання. Зокрема, на Херсонщині — у школі в Біляївці, там теж відомо про двох загиблих, тіла яких росіяни вивезли й досі невідомо, де вони перебувають. Тож, я впевнена, що і на території Куп’янського райвідділку теж могли бути інші випадки смерті, про які ми можемо, на жаль, не дізнатися ніколи.
Як багато українців вивезли росіяни, коли відходили з Куп’янська?
Єлизавета Сокуренко: Це дуже складний момент, тому що потрібно розібратися, як люди виїжджали — чи їх вивозили під примусом з території Куп’янська, чи вони могли поїхати добровільно, зокрема, і через те, що цивільне населення залякували Збройними силами України.
Читайте також: Чому окупанти одних полонених відпускають, а інших продовжують утримувати — історія звільненого полоненого з Херсона
Куп’янськ — головна катівня?
Єлизавета Сокуренко: Оскільки це приміщення ізолятора тимчасового тримання, там є умови утримання людей. Хоча росіяни зробили все можливе, щоб ці умови були якомога жорстокими. Вони туди привозили людей з найближчих населених пунктів, а також людей, яких хотіли схилити до співпраці. Це, в основному, публічні люди у своєму населеному пункті — директори шкіл, представники органів місцевого самоврядування.
Який вигляд мають катівні
Єлизавета Сокуренко: Ми відвідували Куп’янське ІТТ у листопаді. Документів там уже не було, хоча один з потерпілих зміг сфотографувати блокнот окупантів, де були записані імена утримуваних людей і вказівки щодо того, що з ним робити. Нам там потрібно було ідентифікувати ті місця, де утримували й катували людей, щоб зіставити зі словами опитуваних нами людей.
Всі ці катівні, в основному, виглядають однаково. Це камери, в яких навалені якісь речі, пляшки із водою та екскрементами, які залишалися після утримуваних. У Куп’янську, наприклад, був карцер — одномісна дуже холодна камера, в яку розміщували людей, щодо яких були якісь звинувачення масштабного характеру.
Куп’янськ відрізнявся від інших місць утримання тим, що тут у прогулянковому дворі часто залишали утримуваних, приковували їх наручниками до лавки чи турнікетів та залишали їх у незручній позі. Підвішували людей до дверей без доступу до туалету чи води.
Є випадок, коли у прогулянковому дворі утримували одну людину — це дівчинка 19 років. Її протягом трьох днів утримували у прогулянковому дворику одну в легкому одязі без доступу до туалету взагалі
Загалом умови в усіх камерах — це і є жорстоке поводження або навіть катування, оскільки люди були позбавлені доступу до гігієни. Справляти фізичні потреби доводилося у присутності інших людей. Жінки перебували у такому ж становищі, засобів гігієни їм не давали. Був випадок, коли у дівчини почалися критичні дні і їй дали лише шматок марлі.
Людей катуваннями змушували до співпраці
Єлизавета Сокуренко: Є випадок, коли представника міської ради затримали через відмову співпрацювати з окупантами. Його жорстоко били та катували електричним струмом. Зокрема, підключали струм до геніталій. Тобто є випадки, коли рівень насильства був дуже високим. Хоча були й ситуації, коли схиляння до співпраці відбувалося переважно психологічно.
Читайте також: У росіян є «дедлайн» — до березня захопити Авдіївку і Куп’янськ — Гетьман
Люди після підвалів бояться повертатися додому
Єлизавета Сокуренко: Люди, які пережили катівню, бояться повертатися у Куп’янськ через доноси тих, хто залишається у місті. Факт активного доносництва дуже сильно вплинув на громаду і люди один одного остерігаються, бояться і мають сумніви щодо позиції один одного.
Ми мало спілкувалися безпосередньо з місцевим населенням у Куп’янську, яке не потерпіло від злочинів окупантів, тому я не можу точно сказати щодо настроїв людей стосовно того, чи бояться вони повернення росіян. Але, враховуючи близькість Куп’янська до території Росії (це всього 40 км), враховуючи його важливість, у людей страх бути в окупації не зник.
У Куп’янську окупанти катували й підлітків
Єлизавета Сокуренко: У нас є один зафіксований випадок катування неповнолітнього. На той момент хлопцю було 17 років. Його затримали під час перевірки документів на блокпосту. Оскільки розшукували батька хлопця, а у них одне прізвище, то затримали хлопця, аби з’ясувати інформацію про те, де перебуває його батько. Утримували його близько семи годин. Коли його вели від блокпоста до райвідділку, до нього застосовували фізичне насильство, а під час допиту його били електрошокером та погрожували різними детальними видами насильства щодо нього та його мами та сестри.
Оскільки хлопець не знав, де його батько перебуває і дати цю інформацію не зміг, його відпустили. Згодом окупанти знайшли батька цього хлопця, він, на жаль, теж є потерпілим від катування, жорстокого побиття. Наразі ця родина мешкає у Харкові.
Росіяни, тікаючи, кинули утримуваних в’язнів
Єлизавета Сокуренко: За офіційними даним, з Куп’янського ІТТ окупанти вивезли п’ятьох в’язнів. Інших в’язнів вони залишили, тікаючи. 8 вересня з ІТТ Куп’янська звільнилося 130-150 людей. У той день ще зранку представники РФ перебували на території ІТТ, ще зранку вони проводили допити, але ввечері вже нікого не стало. Утримувані це зрозуміли, в одній з камер виламали решітку, один з утримуваних виліз і звільнив тих, кого міг. Частина людей була прикута наручниками у прогулянковому дворику. Після свого виходу утримувані підпалили документи, у яких була інформація щодо них, оскільки вони не знали, чи звільнене місто, і боялися, що їх за цими документами можуть знову затримати.
Коли українські військові зайшли у місто, в одному із підвалів знайшли Костянтина Миронова. Він був у жахливому стані й 11 вересня помер у лікарні від наслідків після тортур окупантів.
Нагадаємо, що Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець на четвертій зустрічі радників у Давосі закликав міжнародну спільноту терміново консолідувати зусилля для повернення додому всіх українців, незаконно вивезених російськими окупантами.
Омбудсмен наголосив, що завдання стоїть повернути додому всіх військовополонених і незаконно вивезених Росією українців. Тож міжнародна спільнота, за його словами, «має негайно консолідувати свої зусилля в цьому напрямку».
«У Давосі наші партнери почули голоси українських дітей, яких ми повернули додому, родичів цивільних громадян, яких викрала та незаконно утримує РФ. Вони були вражені від почутих речей», — зауважив Лубінець.
Висвітлення воєнних злочинів унаслідок війни Росії проти України стало можливим за підтримки Програми Агентства США з міжнародного розвитку #USAID «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.
Погляди та інтерпретації, представлені у цьому ефірі, не обов’язково відображають погляди USAID або Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та #УГСПЛ.
Повністю розмову можна прослухати у доданому звуковому файлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
