Є механізм повернення поранених полонених, але Росія його гальмує — Кононенко

Російські медіа поширюють інформацію про те, що в Росії сформований батальйон нібито з українських військовополонених. Це так званий «батальйон імені Богдана Хмельницького», який начебто готовий брати участь у бойових діях на території України.

Детальніше про порушення прав українських військовополонених поговорили із представником Уповноваженого з прав людини в системі органів сектору безпеки та оборони Олександром Кононенком.

Олександр Кононенко — представник Уповноваженого з прав людини в системі органів сектору безпеки та оборони. В Офісі Омбудсмена він опікується напрямком полонених (військовополонених і цивільних заручників).

Як Україні реагувати на заяву Російської Федерації?

Олександр Кононенко: Росіяни неодноразово протягом останнього року повідомляли про створення такого формування. І лише вперше сьомого листопада було показано відеокадри, де нібито наші військовослужбовці приймали нібито військову присягу. Але що тут важливо — саме відповідно до Женевських Конвенцій, Третьої Женевської Конвенції, статті 130, серйозним порушенням вважається примушення військовополоненого до служби у збройних силах ворожої держави. І це досить серйозне порушення, яке прирівнюють до умисного вбивства, тортур або нелюдського поводження.

Тому, якщо будуть ці факти підтверджені, ми, безумовно, будемо інформувати відповідні правові міжнародні установи та організації, і цей факт не залишимо поза увагою.

Як можна перевірити інформацію про «батальйон»?

Олександр Кононенко: Ми неодноразово направляли запит щодо цього до Міжнародного Комітету Червоного Хреста. Але тільки після 7 листопада ми вперше побачили обличчя нібито українських військовослужбовців, яких потрібно ідентифікувати та сказати, чи дійсно це військовополонені, чи ні. Але це компетенція не Офісу Уповноваженого, а відповідних правоохоронних структур, Об’єднаного центру, який займається питаннями військовополонених, і безпосередньо — Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.

Якщо хоча б один з військовослужбовців буде ідентифікований, можна буде вже говорити про якийсь збіг. Але ми маємо чітко розуміти — під яким примусом наші військовослужбовці перебувають в руках росіян. Тому навіть до таких відео ми ставимося дуже-дуже обережно.

Крім того, тиснуть не лише на військовополонених, тиснуть на родину. Маючи контакти близьких військовополоненого, виходять на членів родини, пропонують їм приїхати до тимчасово окупованих територій з пропозицією нібито звільнити того чи іншого військовослужбовця, передати в руки тощо. Але таким чином жоден військовослужбовець не повернувся на вільну Україну.

Чи може Координаційний штаб перевірити інформацію про існування «батальйону Хмельницького»?

Олександр Кононенко: Я можу стовідсотково сказати, що і Координаційний штаб, і Об’єднаний центр СБУ, який теж персонально входить до складу Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, всю цю інформацію перевіряють. Можу сказати вам більше: будь-яку інформацію, яка з’являється в мережі Інтернет — на тих чи інших месенджерах, перевіряють співробітники Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. Є експертиза, яка дозволяє підтвердити, чи на фото полонений, рідний тієї чи іншої сім’ї.

Читайте також: У полоні «азовців» катують в три рази сильніше, ніж усіх інших, а медиків «Азову» ще більше — Євген Чуднєцов

Чи у якоїсь третьої держави є статус «держави-покровительки» щодо нашої країни?

Олександр Кононенко: На сьогодні функції держави-покровительки може виконувати Міжнародний Комітет Червоного Хреста. Так прописано в Женевській конвенції — до визначення статусу «держави-покровительки» цим може займатися МКЧХ. Чи може поскаржитися полонений? Ми розуміємо, що після відповідного тиску з боку України та міжнародних структур, можливо, щось і змінюється в кращу сторону. Але тут взагалі не хотілося б казати про якусь кращу сторону, тому що це «краще» зовсім не відповідає мінімальним якимось людським вимогам.

Тому сьогодні відбуваються пошуки «країни-покровительки», і особисто Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, який є відповідальним за четвертий пункт Указу президента України щодо звільнення всіх військовополонених, цивільних та повернення депортованих дітей, на постійній основі займається пошуком такої країни.

Тут складнощі полягають у тому, що «країна-покровителька» має бути визнана як Україною, так і країною-агресором, в такому випадкові — Російською Федерацією.

Ризики для будь-якої країни стати країною-посередником, особливо з боку РФ, полягають в тому, що у країни-посередниці є свої функції. Зокрема, бути таким собі третейським арбітром — дивитися, як працюють дві сторони, які перебувають у конфлікті, як кожна з них виконує свої зобов’язання і підтверджувати відповідні речі. А що буде підтверджувати країна? Всі ж бачать, чим займається Російська Федерація.

«Є механізм повернення поранених полонених, але Росія його гальмує»

Олександр Кононенко: Україна продовжує виконувати Женевські конвенції. Влітку ми створили спільну змішану медичну комісію. Це єдиний механізм, який дозволяє під час ведення бойових дій на постійній основі повертати наших поранених та хворих військовослужбовців, не посилаючись на Женевські конвенції, що нібито обміни чи репатріація відбувається лише після закінчення бойових дій. Тобто поранених і хворих мають повертати негайно після виявлення цього факту.

Але для цього існує відповідний механізм. Це — спільні змішані медичні комісії. Україна створила таку спільну змішану медичну комісію, до речі, спільно з Міжнародним Комітетом Червоного Хреста. До цієї комісії входять три людини: один лікар від України та два міжнародні. Але що потрібно далі? Таку ж спільну змішану медичну комісію має створити Російська Федерація. Як ви думаєте, який результат? Три місяці справа не рухається.

Як документують факти порушення прав людини у російському полоні?

Олександр Кононенко: Усі ці факти передбачені відповідними статтями Женевських конвенцій. Наприклад, 21-22-25 статті Женевських конвенцій, зокрема, кажуть про те, що Російська Федерація не створила табір з належними умовами утримання для військовополонених. В Україні такий табір створений, і ми вже навіть офіційно заявили, що буде створений другий табір, тому що кількість полонених є завеликою, і потрібно інше місце розміщення. Але Російська Федерація такий табір не створила.

Далі — стаття 317. Про те, що не можна піддавати людей тортурам, знущатися з людської гідності тощо. Усі ці факти, безумовно, фіксують. Яким чином? У першу чергу, коли наші хлопці та дівчата звільняються з полону і повертаються до України, відбуваються їх опитування відповідними структурами. Також Офіс Уповноваженого має можливість опитувати наших громадян. І насамперед нас цікавить питання порушення прав громадян, людей і ставлення до них. Взагалі, одне із завдань нашого підрозділу — виконання міжнародного гуманітарного права та Женевських конвенцій. Тому, безумовно, ми фіксуємо всі ці речі й відповідно інформуємо наші правоохоронні органи, які вже мають можливість відповідним чином це оформити для подальших судових переслідувань.

Чи є в українських в’язницях цивільні з російськими паспортами, у яких Росія могла б бути зацікавлена?

Олександр Кононенко: Цивільні громадяни Російської Федерації в українських в’язницях є, і вони звертаються з проханням до Російської влади, щоб їх забрали й щоб був відновлений процес взаємного звільнення цивільних осіб. А чи зацікавлені в них та країна? Я не знаю, у кому вони взагалі зацікавлені.

Дуже багато наших цивільних отримали звинувачення, але не отримали вироки. Вони не можуть отримати вироки, оскільки звинувачення отримано за «оказание сопротивления специальной военной операции», але в кримінальному кодексі Росії немає такої статті.

А взагалі — коли ця країна чи Радянський Союз взагалі комусь оголошували війну? Згадаємо, Чехію, Угорщину, Афганістан. В Афганістані Радянський Союз виконував «інтернаціональний долг», а тут вони зараз проводять «спеціальну військову операцію». Оця гібридна позиція, гібридний підхід і взагалі — гібридне життя. І вони себе так само гібридно і поводять.

Раніше повідомляло Громадське радіо, Україна має недостатньо полонених росіян для обміну на українських бійців.

Разом з тим наприкінці літа представник Головного управління розвідки Міноборони РФ Андрій Юсов повідомляв, що ЗСУ суттєво поповнили обмінний фонд, а окупанти часто здаються у полон добровільно. Тож, зазначив представник розвідки, «повертати наших буде легше й активніше». Також Юсов додав, що кожен п’ятий окупант із цієї кількості здався добровільно. При цьому щодня троє-п’ятеро російських військових здаються у полон за державною програмою «Хочу жить».

14 листопада 2023 року, наприкінці 629-го дня війни, президент Зеленський у своєму щоденному звернені заявив, що Росія втрачає під Авдіївкою свої війська і техніку «швидше та масштабніше», ніж під Бахмутом. 

Повністю розмову можна прослухати у доданому звуковому файлі