Анастасія Багаліка
Ігор Котелянець
Я не бачу допомоги МКЧХ у звільненні полонених — сестра цивільного полоненого Владислава Кравченка
Чому є складнощі із підтвердженням полону українських громадян, навіть коли є докази того, незаконного утримання окупантами, пояснила сестра маріупольчанина Владислава Кравченка, якого росіяни затримали при спробі виїхати із Маріуполя на вільну територію України, Оксаною Іванчук.
Гості1
Владислав Кравченко — цивільний заручник росіян з Маріуполя. Владислав — колишній військовий, але на момент початку повномасштабного російського вторгнення військовим вже не був, працював на будівництві. Владислав з дружиною залишилися в заблокованому Маріуполі, бо не змогли виїхати. На початку липня 2022 року вони спробували виїхати. Під час процедури фільтрації його затримали та вже не відпустили.
«Не пройшов фільтрацію…»
Оксана Іванчук: 12 липня зателефонувала мені його дружина, яка зараз перебуває у Маріуполі, і сказала: «Оксано, заспокойся, все добре, але Владика забрали». У мене спочатку був дуже сильно шок. Куди, як, хто забрав? Вона почала мені розповідати, що 5 липня його забрали, коли вони поїхали на фільтрацію для того, щоб виїхати з Маріуполя. Його дружина пройшла цю фільтрацію, а він, на жаль, ні.
Коли вони приїхали на «фільтрацію», у Владислава запитали: «Військовий?», — він сказав: «Так, колишній військовий». Його забрали. Дружина Владика мені нічого не говорила, і тільки за тиждень повідомила.
З того часу я телефонувала скрізь, інформацію подавала скрізь — все робила для того, щоб знайти хоча б його місцеперебування. Дружина Владика теж їздила по різних місцях, куди його могли переводити, але безрезультатно.
Він мені зателефонував через 92 дні з українського номера і повідомив про те, що перебуває в Оленівці. Запитав, чи він є в списку на обмін. Я йому пояснила, що з української сторони він є, а російська сторона в списки його не подавала. На що він сказав, що це не є вже проблемою.
Потім зв’язок обірвався. І аж у грудні прийшов від нього лист, але вже з Горлівки — виправна колонія №27. З того часу почали приходити від нього листи дружині у Маріуполь, навіть була можливість передавати передачі.
За цей час я майже через кожних 3-4 дні телефонувала на гарячі лінії — скрізь телефонувала.
- Потім його дружина прислала мені відео, яке виклала РФ, де Владислав каже, що він такий-то, перебуває у полоні та чекає на обмін. Але Міжнародний Комітет Червоного Хреста сказав, що це не є доказом перебування у полоні. І його навіть ще досі не підтвердили.
Я їм пояснюю, що він — цивільний. У 2020 році у нього закінчився контракт і він просто залишився у Маріуполі. Чому його ще досі не підтвердили, я не знаю. Хоча ми надали всі документи, які доводять місцеперебування Владислава. Дружині прислали документи, де зазначено, що він перебуває у Волноваському СІЗО та чекає на суд.
Але, на щастя, ніякого суду не було, адже були такі випадки, що наших людей засуджували там за «тероризм» на вісім років.
Читайте також: Частина з тих, хто виходив з «Азовсталі» не облікована за списками МКЧХ — Кравцова
У чому окупанти звинувачували Владислава?
Оксана Іванчук: За документами, його звинувачували у «тероризмі». Наразі він перебуває у Горлівці. До речі, з Горлівки чимало хлопців відпустили й вони перебувають зараз у Маріуполі. Проте один з тих, кого відпустили, сказав нам, що з такою біографією, як у Владика, його можуть обміняти останнім.
- Окупанти його утримують як військовослужбовця. Хоча насправді він – цивільний.
У нас є фото того періоду, коли він був у Оленівці. Коли я вперше побачила те фото, то не впізнала брата. Його впізнав колишній командир. Настільки він був побитий. Можливо, після того він поводився добре і тому його не судили. Я не знаю, це тільки мої здогадки. Але слава Богу, цього «суду» не було.
Читайте також: У мене склалося враження, що наша держава вже не дуже хоче міняти «азовців» — наречена військовополоненого
Що можна дізнатися з листів?
Оксана Іванчук: Він пише, щоб я скрізь дзвонила і добивалася обміну для нього. Окрім цього він пише, що сумує, описує, як проходять його дні. Пише, що у нього кожен день, як День бабака. Встає о 6 ранку, зарядка, потім сніданок, після сніданку — пере речі, далі – обід, читання, малювання, і в решті – вечеря і сон.
«МКЧХ не докладає зусиль для звільнення Владислава…»
Оксана Іванчук: Як на мене, Червоний Хрест не докладає зусиль для звільнення Владислава. Я давала їм адресу СІЗО у Горлівці. Червоний Хрест був там. Але ж як вони працюють? Наші хлопці повністю дезінформовані там, а до них приходять якісь люди й питають, чи дають вони згоду розповсюдження інформації про себе. Людина з переляку скаже «ні». А вони ж не пояснюють, що рідні та близькі таким чином дізнаються, що ти живий, що ти перебуваєш у полоні, що будеш йти на обмін. Вони не кажуть цього. Тому дуже багато хлопців непідтверджених.
Я запитую представників Червоного Хреста, чому мій брат і досі непідтверджений, якщо вони були у Горлівці? На що вони відповідають, що подають списки до Росії, до самопроголошених «ДНР», але Владислава там не підтвердили. Та й запит вони подали тільки у квітні цього року, хоч інформацію я надавала ще торік. Я не розумію, як у них так виходить. Я не бачу від них якоїсь допомоги.
Україні терміново потрібен робочий механізм звільнення цивільних українців з російського полону. Про це Громадському радіо розповів член експертої ради Центру громадянських свобод Михайло Савва. Згода визнати злочини, які приписує російське слідство — не гарантія обміну, наголошував він. Під час повномасштабного вторгнення ЦГС опікується правами жертв воєнних злочинів Росії та людей, які потрапили у полон. Минулого року Центр Громадянських свобод отримав Нобелівську премію миру за свою роботу.
Нагадаємо, Палата досудового провадження II Міжнародного кримінального суду видала ордери на арешт президента РФ Путіна, а також Марії Львової-Бєлової, яка є уповноваженою президента РФ у справах дитини. Ордери видані у зв’язку із ситуацією в Україні.
Путіна та Львову-Бєлову підозрюють у скоєнні воєнного злочину — незаконній депортації та переміщенні дітей з окупованих районів України до Російської Федерації, що відбувалось щонайменше з 24 лютого 2022 року.
Викрадення і депортація дітей — це системна політика Росії, розповів в ефірі Громадського радіо колишній уповноважений Президента України з прав дитини (2014-2021 роки) Микола Кулеба.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
