Анастасія Багаліка
Ігор Котелянець
У мене склалося враження, що наша держава вже не дуже хоче міняти «азовців» — наречена військовополоненого
Інтерв'ю
У полоні росіян на сьогодні перебувають близько семи сотень військовослужбовців полку «Азов». Основна частина з них потрапила у полоні внаслідок так званої процедури екстракції, яка мала відбутися після виходу захисників заводу «Азовсталі» з катакомб, але насправді понад рік росіяни тримають українських бійців у полоні. Часто — родичі навіть не знають, чи вони живі.
Гості1
У черговому випуску програми «Звільніть наших рідних» — історія бійця полку «Азов» Олександра на позивний «Мюнхен».
Ми не розголошуємо його прізвище, тому що Олександр зараз перебуває у російському полоні.
«Мюнхен» родом з окупованого Донбасу, медик, захисник Маріуполя, ультрас донецького «Шахтаря». У полоні у росіян перебуває більше року, відколи українські військові виходили з «Азовсталі». Олександра тримали в полоні у колонії в Оленівці та у донецькому СІЗО. Друзі кажуть, що російські окупанти мають до нього особливе ставлення і не поспішають віддавати, бо Сашко родом з Донбасу.
Говорили про Олександра ми з його нареченою — Оксаною.
Чому про Олександра публічно заговорили тільки зараз?
Оксана: Почнемо з самого початку. Коли у нього ще була можливість виходити на зв’язок з полону в Оленівці, я тоді його одразу запитала, що, можливо, давай ми вже будемо якось це все розголошувати. І він дуже сильно просив цього не робити взагалі. Тобто Саша сподівався, що буквально місяць-другий-третій, і вони повернуться додому. Через те ми мовчали дуже довго, тому що дійсно боялися нашкодити.
Але після великого обміну, коли обміняли 200 чоловік на Медведчука, ми побачили, що у більшості під обмін потрапили саме медійні особи, ті, кого знали практично всі в обличчя.
- Ми дуже сподівалися, що обміни вже пришвидшаться, тому що «найрозкрученіших» обміняли, і нарешті почнуть міняти вже всіх інших хлопців. Проте, як ми бачимо, вже пішов другий рік, але «азовців» не міняють взагалі.
І я, чесно, дуже довго думала. Мені хлопці вже давно говорили про те, що потрібно починати трохи розкручувати цю тему медійно, а не тримати тишу.
- Я дуже боялась йому нашкодити, але просто вже пішов другий рік і я не знаю, чи може буде вже гірше, ніж є.
«Обмінюють в основному тих, про кого говорять…»
Оксана: Я не знаю, як формуються списки на обмін з нашого боку. Кому я тільки не задавала питання — всі кажуть, що ми вносимо в списки абсолютно всіх, а російська сторона вирішує, кого нам віддати. Але я сумніваюся, що Олександр є в тих списках, тому маю сподівання, що, можливо, ось цей навеличкий розголос дасть йому можливість потрапити в списки на обмін.
Я вже багато часу спостерігаю за цим процесом і бачу, що обмінюють в основному тих, про кого люди говорять. Хтось засвітився на якомусь відео, хтось давав інтерв’ю російській стороні, хтось виходив з «Азовсталі» і його обличчя десь промайнуло — от таких людей обмінюють. А ті, про кого ніхто нічого не знає, чогось сидять і досі у полоні.
Читайте також: «Усі, хто його бачив у тюрмі, кажуть, що він боєць і воїн» — історія військовополоненого «айдарівця» Ігоря Гайохи
Що кажуть у державних органах?
Оксана: Час від часу я телефоную у НІБ, Червоний Хрест, СБУ, у військову частину. Там мене всі запевняють, що подають у списки на обмін абсолютно всіх. Але результату немає ніякого.
На рахунок Червоного Хреста — це взагалі окрема тема. Вони до мене телефонують і запитують, чи є в мене якісь новини про Сашка. Хоча це їхня задача — діставати інформацію, вони були гарантами, але ми бачимо, чим це все обернулося.
Читайте також: Так ненавидіти росіян мене навчив не «Азов», а Російська Федерація — Валерія Суботіна
«Дуже смішно, що адвокат з «ДНР» захищав «азовця», але не було іншого вибору…»
Оксана: Я знала його місце знаходження лише тому, що його батьки до цієї пори живуть на окупованій території. Їм повідомили про те, що Саша в полоні і запропонували найняти адвоката для нього. Я розумію, що це звучить смішно — адвокат з «ДНР», який буде захищати «азовця». Але ми погодилися, тому що так ми хоча б знатимемо якусь інформацію зі слів адвоката. Ми знали, що він перебуває у СІЗО. Адвоката допускали на допити, мама Олександра підтримувала зв’язок з адвокатом і він їй повідомляв, наприклад, що Саша живий.
За вісім місяців перебування у СІЗО йому дозволили зробити один телефонний зв’язок і він набрав маму та сказав, що перебуває у СІЗО. Після того відбувся «суд». Був ще слідчий експеримент — Сашу возили в Маріуполь, на завод «Азовсталь», де він показував, що він надавав допомогу і так далі.
«Окупанти зняли з Сашка всі обвинувачення, але куди перевели, ніхто не знає…»
Оксана: Після цього відбувся «суд». На суді його визнали невинним і звинувачення у тому, що він — терорист і вбивав людей, з нього зняли. Тобто він залишився просто військовополоненим. Так говорив нам адвокат.
Після цього його перевели в колонію і зв’язок обірвався. Адвокат сказав, що зі свого боку, він зробив все, що міг, і далі це вже не його компетенція. Куди його перевели, ніхто не знає.
- У «ДНР» батькам відповіли, що на території «донецької республіки» його немає.
Дуже важливо, що з боку Росії він не є підтвердженим полоненим. Тобто з нашого боку він офіційно рахується військовополоненим, а з їхньої сторони такого підтвердження немає.
Читайте також: Ердоган пояснив, як командирів з «Азовсталі» повернули в Україну попри позицію РФ
Як Олександр «Мюнхен» потрапив у полк «Азов»?
Оксана: У 2017-му році Саша виїхав з окупованого Дебальцевого — це його рідне місто. Якийсь час він пожив у Києві. Він завжди хотів потрапити до «Азова», і зрештою з 2020-го року пішов на службу. Спочатку він був звичайним піхотинцем, але десь через рік він став на посаду медика.
Якраз тоді у 2021-му році ми з ними познайомилися, бо ми разом навчалися у Золочеві. Я там була на підвищенні кваліфікації, оскільки я вже давно стояла на посаді санінструктора, він приїхав ставати на посаду медика взводу.
Це був березень. У квітні навчання закінчилося, Сашко повернувся на службу, а у лютому вже почалося повномасштабне вторгнення.
- Це його перша участь в бойових діях, тобто до цього він жодного разу не був на бойових виїздах. Це його перша війна.
Що відбувалося, коли Сашко був на «Азовсталі»?
Оксана: Як саме відбувались їхні бої, я вам не скажу, тому що на той момент зв’язок вже був дуже поганий. І навіть коли в нього була можливість подзвонити, він просто казав, що живий, все нормально, такого-то такого побратима вже немає. Або він там міг написати з іншого номеру, що це він і що він живий. Хтось з хлопців міг написати список хлопців, які живі.
Тому я тільки бачила відео з «Азовсталі», те, що показували у новинах, бачила момент евакуації. Тоді евакуювали двох людей з його групи. Я пізніше з ними зустрілася і вони вже більш детально мені розказали, що там відбувалося.
- Нічого хорошого — їх просто рівняли з землею. Дуже багато хлопців загинуло. Дуже багатьох ще не поховали, і, можливо, вже й не поховають.
І я знаю, що до моменту їхнього виходу з «Азовсталі», у нього було дві контузії. Але він мені також про це не сказав, це мені вже потім з часом хлопці розказали. Коли я спитала, як ця контузія проявляється, хлопці не дуже хочуть розповідати.
Тільки сказали, що він почав дуже сильно заїкатися. Єдине, що кажуть: не переживай, він сильний, він справиться, ти, головне, чекай, все буде добре. Ці слова практично всі говорять.
Читайте також: Окупанти везли поранених в Оленівці до лікарень на камазах, дорогою померли троє азовців — Катриченко
Чи можуть обміняти Олександра, якщо його полон не визнає РФ?
Оксана: Як мені пояснили у МКЧХ, Червоному Хресті і НІБі, те, що Росія не підтверджує, що Саша є військовополоненим, не має впливу на сам процес обміну. Є хлопці, які вважаються безвісти зниклими, але їх все одно включають у списки на обмін і їх міняють. Тобто статус з боку РФ не дуже важливий.
- Я так розумію, що «азовців» не хочуть міняти на простих російських солдат. Можливо, у нас немає ще такого обмінного фонду, який би задовольнив Росію. Мені здається, все, що у нас було, ми вже використали. І тут вже треба чекати, поки в нашої сторони з’явиться щось таке, що ми зможемо запропонувати.
А ще в мене склалась така думка, що наша держава не особливо і хоче вже міняти «азовців». Тому що це непрості хлопці, мовчати вони не будуть. І коли більшість з них повернеться додому, мені здається, у нас тут теж почнуться свої перевороти.
Про «Азов» перестали говорити. Таке відчуття, що про Маріуполь вже всі забули. Пам’ятають тільки ті, у кого там рідні люди.
Нагадаємо, 8 липня стало відомо, що до України з Туреччини повернулися командири підрозділів, які обороняли завод «Азовсталь» у Маріуполі: Денис Прокопенко, Святослав Паламар, Сергій Волинський, Олег Хоменко і Денис Шлега. Вони перебували в Туреччині після звільнення з російського полону, за результатами переговорів із турецькою стороною.
Директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос припускав, що однією з причин, чому Ердоган відпустив командирів «Азову» було рішення Росії скасувати зернову угоду.
Також відомо, що 14 червня 2023 року Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону (Росія) почав судилище над іншими, 22 полоненими «азовцями». Про це повідомило AP. Це захисники Маріуполя, які потрапили у полон у травні 2022 року. Підсудних звинувачують у терористичній діяльності проти РФ. Серед них — восьмеро жінок. За даними «Центру громадянських свобод», серед підсудних також є кілька цивільних. У разі визнання вини їм загрожує покарання від 15 років до довічного ув’язнення.
Ця програма виходить за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її вміст є виключною відповідальністю Обʼєднання родичів політвʼязнів Кремля та Громадського радіо і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
