Окупантам було важливо, щоб театр працював, щоб «русский мир» прийняли — режисер Херсонського театру

Гість — заслужений діяч мистецтв України, головний режисер Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Куліша, активіст акцій протестів у Херсоні Сергій Павлюк.

Мітинги в Херсоні у березні 2022 року

Сергій Павлюк: Усе почалося з 4 березня. Такий був невеликий мінімітинг. Приїхали знімати відео для російського телебачення, як нібито в Херсоні роздають гуманітарну допомогу. Це був перший протест. Наступного дня, 5 березня, вже був багатотисячний протест. 4-го числа ми започаткували протести, які, на жаль, основні закінчилися 21 березня. Уже почали розганяти людей з кров’ю. Дуже багато було постраждалих. Але протести потім продовжувалися.

Якщо я казав 5-го числа було«море херсонців», то 13 там був вже «океан херсонців».

Після мітингу на площі Свободи колона зіткнулася на вулиці Перекопській з колоною техніки росіян. І росіяни почали стріляти людям над головою. Дуже багато людей це стрімили, я теж це стрімив, я там був присутній.

Хоча, в принципі, не мав бути. Мені друзі забороняли вже з’являтися на вулиці, бо з 8-го числа я був у розшуку ФСБ. Ми домовилися, що нікого з нас не буде на цьому мітингу. І все-таки я прийшов і зустрів одного товариша, другого. Й усі прийшли. Це було неймовірно. Єдине, що я там думав: «Трошки побуду і піду додому». І так опинився вже біля берега Дніпра з усіма.

І це враження неймовірне, незабутнє. Цей момент єдності херсонців при небезпеці, коли постріли лунали. Єдине, що вони лунали над головами, вони намагалися налякати людей, але це ще більше людей злило, вони кидалися на ці машини. Ну, була небезпека, але в цьому якраз, певно, і божевілля херсонців.

Євгенія Гончарук: Чому вас не зупиняв цей величезний ризик, який був, і чому він не зупиняв багато-багато херсонців?

Сергій Павлюк: Я це аналізував з того часу, як виїхав з окупації. Я не маю відповіді. Я знаю, що я мав рацію. Я по-іншому не міг все робити. І впевнений, що херсонці теж. Тобто не було страху. Було усвідомлення, що ти правий.

Слухайте також: Як деокупація змінила херсонців: виїзний етер з Херсону до Дня визволення міста

Чи були окупанти шоковані

Сергій Павлюк: Я був на допитах і мав можливість спілкуватися з окупантами. Їх то взагалі не цікавило, їх то не дивувало. Там були «спєци», які, як там один мені заявив на моє питання «Звідки ви?», він сказав: «Я отовсюду, 25 лет воюю». Певно, їхнє начальство то сильно здивувало. А особисто орків, які були на площі, які їхали на бронетехніці. Їм просто не було наказу стріляти по людях.

Якби їм був наказ, вони б стріляли по людях. Я в цьому впевнений.

А люди з собою брали все, від стрічок до плакатів. Театрали там цілу ніч малювали плакати, і люди виходили з папірцями А4, величезними плакатами. Потім дістали величезний цей прапор, який, не пам’ятаю скільки він метрів, але довжелезний наш український стяг, який  несли вулицею Ушакова, а потім Перекопською.

Євгенія Гончарук: Пригадалась цитата однієї з голів ОТГ Херсонщини, яка сказала якось окупанту, що «Подивись за вікно авто, ти бачиш синє небо і жовте поле, ви наш прапор ніяк не заберете, і ви нас його не позбавите». Ви могли б ще так теж трохи пригадати, в принципі, наскільки складною була окупація в перші місяці, наскільки складно було обмінюватись інформацією і розуміти, що відбувається на решті території України?».

Сергій Павлюк: На щастя, постійно був інтернет.  За винятком 4 березня, коли був перший мітинг, перші дні вони відключили мобільний зв’язок, автоматично зник інтернет. Але загалом інформація була. Найтяжче було перший тиждень, як вони зайшли до Херсону, тому що все було закрите, магазини, все позакривалося, людям було складно запастися їжею. І от нерозуміння, що буде далі — це було найстрашніше. Люди сиділи по хатах, місто Херсон вимерло.

Поступово, вже коли вони зайшли, ставили блокпости, люди почали рухатись, і чомусь почали відкриватися магазини. Люди набралися сміливості.

І от, мені здається, момент мітингів дав можливість людям викричатись, висловити позицію, скинути з себе цей страх невідомості. Найстрашніше було те, що не знаєш, що буде за годину, за дві, що буде далі відбуватися.

Читайте також: Репресії, страх і дефіцит: як Херсон переживає окупацію

Репресії, викрадення, допити

Мар’яна Чорнієвич: Після одного з мітингів росіяни звинуватили вас у співпраці зі Службою безпеки України. Що послужило для окупантів причиною, що вони звернули на вас увагу?

Сергій Павлюк: Ну, перше — це був мій вихід в етер 4 березня. І заклик прийти на мітинг 5 числа. 5-го мене вже заарештували двічі. Перший раз перед мітингом мене забрали. Там вже почали звинувачувати, що я працюю на СБУ, і мітинги організовує саме СБУ. На що була відповідь, що це наша традиція і наше право протягом 30 років висловлювати свою позицію на площах.

Потім мене виштовхнули під спину, грубо кажучи, нібито наводити лад з мітингами.

Вже були постріли перші, які пролунали в повітря, намагаючись налякати людей. І після мітингу мене знову заарештували. Був ще один допит дуже довгий. Потім мене відпустили. І вже 8-го зранку вийшло відео, де заарештували одного з мітингарів, який називався журналістом, такий Тарасов. Який називав моє прізвище, назвавши мене основним організатором мітингів в Херсоні.

І вже в мою квартиру зайшли 16-го числа, зламали. Я з родиною був, з дітьми, в будиночку недобудованому своєму. Зламали мою квартиру, винесли апаратуру, комп’ютери, винесли всі мої п’єси. Думали, що це якась така серйозна документація. І там далі потім уже мене здали ще один раз. І ще було три допити з ФСБ.

Мені дуже пощастило. Неймовірно, тому що деяким моїм знайомим геть не пощастило, про деяких я зараз досі не знаю, де вони перебувають.

Читайте також: Захоплені Росією українські ЗМІ подекуди мовлять українською, щоб ввести в оману — Ольга Герасим’юк

«Окупанти хотіли, щоб я відкрив театр, і «русский мир» був прийнятий»

Сергій Павлюк: Вони постійно запитували, чому ми не відкриваємо театр. І для них дуже конче було важливо, щоб театр в Херсоні був відчинений. Остання, до речі, капля, щоб я виїхав — це була інформація, де директора театру, Кригу Олександра Андрійовича викрали 23-го березня. Потім відпустили після допитів. Потім декілька разів ще до нього приходили, вимагали відкрити театр. І десь в квітні він виїхав. І тоді прийшла інформація, що вони хочуть, щоб я відкрив театр херсонський.

І вони все-таки знайшли колаборантів, які погодилися, і театр почав офіційно у них працювати з 1 червня. «Російський Херсонський театр». Мені здається, це більше про те, що якщо в місті працює театр, значить, в місті все добре, вони контролюють ситуацію, і їхній «русский мир» був прийнятий.

Вони наводили приклади: «Чого ви не відкриваєте театр? От в Ленінграді театр працював під час бомбувань». Тобто такі були закиди.

Читайте також: Правила виживання в окупації від військової психологині

Нагадаємо, Росія окупувала Херсон у березні 2022 року. Жителі міста, попри небезпеку у перші дні виходили на проукраїнські мітинги.

Про настрої, ситуацію у місті під час окупації Громадське радіо розповідало у подкасті «Окупанти ходять в цивільному, носять капюшони й мовчать — жителька тимчасово окупованого Херсона».

Удень 11 листопада 2022 ГУР МО повідомило, що «Херсон повертається під контроль України, в місто заходять частини ЗСУ», а шляхи відступу російських окупантів перебувають під вогневим контролем української армії. Розвідники закликали ворожих солдатів здаватися у полон.

Перед цим, 9 листопада, командувач російських окупаційних військ в Україні Сергій Суровікін заявив, що військових РФ виводять із Херсона на лівий берег Дніпра.

Увечері 12 листопада президент Володимир Зеленський повідомив, що ЗСУ встановили контроль у понад 60 населених пунктах Херсонщини.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі