Анастасія Багаліка
Ігор Котелянець
Працівники ЗАЕС бачили, як росіяни мінували станцію, тому їх не відпускають і не обмінюють — донька полоненого інженера
Місто Енергодар Запорізької області з 3 березня 2022 року — під окупацією росіян. Тож окупованою є й одна з найбільших атомних станцій у Європі — ЗАЕС. Нині достеменно невідомо, під яким тиском перебувають працівники станції, де вони та що з ними. Є лише небагато інформації про окремих її співробітників. Історія одного з них — у програмі «Звільніть наших рідних».
Гості1
Фото: Reuters
Олексій Бражник — цивільний заручник росіян, житель окупованого Енергодару, співробітник ЗАЕС. Перебуває у російському полоні понад рік, з 21 вересня 2022 року. Олексій мав відкриту проукраїнську позицію. Його викрали з робочого місця та утримували в СІЗО Енергодара до 10 лютого 2023 року. Зараз родина не має інформації про те, де його тримають.
Про історію Олексія говорили з його дочкою Вікторією Бражник.
Застали окупацію в Енергодарі…
Вікторія Бражник: Я вчилася у місті Суми. Ми приїхали на день народження мого хлопця до моїх батьків в Енергодар. І так вийшло, що там зустріли окупацію. Але 3 травня я з мамою, сестрою та моїм хлопцем виїхали з Енергодару. А тато залишився працювати на атомній станції.
Читайте також: Є лише три сценарії щодо розв’язання проблеми ЗАЕС — експерт
Мітинги в Енергодарі
Вікторія Бражник: Ми всією родиною були тоді на блокпосту. Був там і наш мер, його заступник і майже все місто.
- Окупанти просили, щоб ми їх просто сфотографували біля атомної станції, і вони, мовляв, підуть.
У новинах у себе вони на той момент вже «захопили» станцію, але потрібне було підтвердження. І вони казали, що тільки сфотографуються і поїдуть назад. Але ніхто їм не повірив, бо як можна довіряти окупантам? І в цей вечір вони почали атакувати Енергодар і захоплювати місто. Вони проїхали блокпости, була стрілянина. Хлопці з тероборони, що стояли на блокпосту, намагалися протидіяти, але чим вони могли чинити супротив, коли на них йшли танки та БТРи?
Слід зазначити, що росіяни були в шоці, що така кількість людей не була рада їх бачити, не зустрічали їх з квітами, а навпаки — люди вийшли з прапорами своєї держави. Ніхто не окупантів такого не чекав.
Читайте також: Ми готуємося повертатися у місто і розуміємо, як будемо це робити — звільнений з полону заступник мера Енергодара
Чому не виїхали одразу?
Вікторія Бражник: Ми не знали, куди їхати. Вертатися в Суми було небезпечно, тому що там були обстріли. Тому вирішили, що ми поки всією родиною побудемо якийсь час в Енергодарі. Перші два дні росіян взагалі не було у місті, вони кружляли на атомній станції. Але через два дні вони з’явилися у місті й почали його патрулювати. Захопили адмінприміщення, тиснули на мера, намагалися вмовити співпрацювати, а потім викрали заступника мера.
«Батько ходив на роботу, бо так було потрібно…»
Вікторія Бражник: Батько з мамою разом ходили на роботу. Там є прохідна, через яку проходять усі працівники та показують там перепустки. Туди поставили росіян. Також була охорона території атомної станції.
- Це був жах, коли ти ходиш на свою роботу у своїй країні, а тебе зустрічають вороги, і ти не можеш їм грубо відповісти чи не привітатися.
Потім ми з мамою виїхали. Батько лишився і мав ходити на роботу. Він — інженер служби фізичного захисту. Він ходив по АЕС та перевіряв безпеку на самій станції.
Що з іншими працівниками ЗАЕС?
Вікторія Бражник: Багато хто з працівників ЗАЕС виїхав. Серед тих, хто лишився, чимало проросійських людей, бо атомна станція будувалася при Радянському Союзі і є працівники, які переїхали в Енергодар з Росії. А ті, хто лишився там і має проукраїнську позицію, ймовірно, мовчать, бо говорити там небезпечно.
Як Олексій потрапив у полон?
Вікторія Бражник: Батько повинен був виїхати з окупації 23 вересня. 21 вересня у мами був день народження. Він зателефонував десь о 12 годині дня, привітав її, сказав, що все добре і що він на роботі. Але ввечері він вже не брав слухавку. Мама набрала його начальника, який повідомив, що батька забрали окупанти прямо з робочого місця. Троє в масках прийшли та забрали.
Згодом ми дізналися, що тато сидить у відділку поліції в СІЗО, що колеги йому віднесли речі та поїсти. Окупанти дозволили носити татові їжу та отримувати від нього записки. Він, як завжди, писав, що у нього все добре…
Так продовжувалося якийсь час. Мамина подружка носила йому їсти зранку та ввечері, але згодом заборонили записки. Через деякий час з цього СІЗО випустили одного чоловіка, який підтвердив те, що батько справді там сидить, бо вони перебували в одній камері. Підтвердив, що тато отримував передачі. Мама спитала його, чи били батька. Той чоловік відповів:
«Ну що за питання? Звісно, били. Катували та допитували».
10 лютого маминій подружці сказали, що більше носити нічого не треба, батька кудись вивезли.
Пізніше у російському Телеграм-каналі «Ждуни Запорожской области» оприлюднили відео з татом і з одним його колегою — Романом Матвійчуком. Там я побачила, що батьку оголошують вирок і його начебто «депортують» на вільну Україну. Ми знаємо такі історії, коли заручників вивозили на Василівку рити окопи, як рабів, а потім депортували. Ми почали чекати — тиждень, два, три. Але він так і не з’явився. Відтоді ми не знаємо, де він і що з ним.
Росіяни не обміняли жодного працівника ЗАЕС
Вікторія Бражник: Ми думаємо, що працівники атомної станції несуть якусь загрозу, тому що вони багато бачили. Працівники були всередині, а окупанти понавозили туди купу техніки, поставили міни, замінували берег. Можливо, вони багато хочуть за обмін таких працівників.
Ми нічого не знаємо про співробітників станції, які стали заручниками окупантів. Вони й досі перебувають у полоні. Бо за дуже довгий час нікого не депортували, не обміняли, не віддавали. Я думаю, що цих працівників дуже багато. Бо казали, що у камері на двох сидять по 6-7 людей.
Читайте також: Окупанти удали, що депортували нас на вільну Україну, але потім використовували як рабів — колишня полонена
«Віра в Бога та ЗСУ – те, що нас тримає…»
Вікторія Бражник: Дякуємо Богу і ЗСУ за те, що ми всі живі. Дуже велику надію покладаємо на президента України, на МАГАТЕ, на нашу владу, щоб посприяли питанню звільнення працівників атомної станції. Про них дуже мало хто говорить і розповідає. Я хочу, щоб мою історію почули.
Нагадаємо, що працівники захопленої російськими окупантами Запорізької атомної електростанції перебувають під тиском інтервентів, які намагаються схилити персонал станції до співпраці. У вересні НАЕК «Енергоатом» повідомила, що російські окупанти викрали ще одного працівника ЗАЕС.
Відомо також, що російські окупанти допускають до роботи на Запорізькій АЕС некомпетентний персонал, який абсолютно не має необхідних знань та навичок. Про це йдеться у заяві НАЕК «Енергоатом».
20 липня 2023 року окупанти привезли на ЗАЕС робітників із шести російських АЕС. Тоді ж, 20 липня, український персонал Запорізької АЕС відмовився виконувати наказ нелегітимного керівництва станції щодо запуску блоку №4.
11 серпня 2023 року Державна інспекція ядерного регулювання повідомила, що росіяни грубо порушують умови експлуатації енергоблока №6 Запорізької атомної електростанції, переводячи його у стан «гарячого зупину».
Повністю розмову можна прослухати у доданому звуковому файлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
