Сергій Дорохов — цивільний заручник росіян, житель Ірпеня. Росіяни викрали його в середині березня 2022 року під час окупації міста.
Оксана Дорохова: Мені вдалося з’ясувати, де тримають Сергія, у січні 2023 року. Коли під час обміну був визволений військовий, який перебував із моїм чоловіком в камері близько пів року. Він практично з автобуса після обміну мені зателефонував і повідомив, що Сергій живий.
До того часу я знала, що він підтверджений Міжнародним комітетом Червоного Хреста. Але я не знала, де він, як він. Жодної інформації про його стан і чи взагалі він живий не було.
Контакту ми не мали. Єдине — укінці літа 2022 року мені через ДНІП передали коротку записку, написану його рукою: «Жив-здоров, все хорошо». Але я знаю, що ці записки вони писали близько 12 квітня 2022 року, одразу, як їх тільки вивезли.
Оксана Дорохова: Ми живемо досить недалеко від Гостомеля, і там було дуже гучно, весь час обстріли. Мене це дуже лякало, але я боялася виїхати, тому що розстрілювали машини з цивільними.
Потім ми почули, що є евакуаційні автобуси, що вивозять жінок, дітей і людей похилого віку. Сергій намагався мене вмовити, щоб я виїхала. Але я казала, що без нього не поїду.
10 березня з’явилася інформація, що буде колона за супроводом Червоного Хреста. Можна буде виїхати автомобілем. Ми швиденько зібралися, але росіяни не дали коридору. Ми мали повертатися додому, але оскільки вже були з речами, чоловік мене біля розбитого Романівського мосту посадив на автобус. Тоді ми не знали, що чоловікам також можна виїжджати. Інформації не було ніякої.
Сергій повернувся додому. Там залишалися люди, сусіди похилого віку. Він відвозив їх на евакуаційний автобус.
Читайте також: «Нам потрібно отримати доступ до ув’язнених та дати людям ясність» — CEO Amnesty International Ukraine
Оксана Дорохова: Коли Сергій повернувся, він помітив росіян уже на вулиці. Вони приходили з обшуком. 15 березня вони прийшли знову і сказали: «Нам нужен твой дом». Після цього, 16 березня, із Сергієм зв’язку не було.
Люди, які залишалися, сказали, що в будинку вже жили росіяни. Сергія вони тримали десь у підвалі.
Оксана Дорохова: З Бучі й Ірпіня людей звозили в Гостомель на територію аеродрому. Звідти десь у 20-х числах березня їх вивозили в Білорусь. Звідти їх забирали вже на Новозибков, де вони проходили «прийомку».
Сергія вивезли, коли росіяни вже трошки відходили. Близько 24 березня він був уже в Новозибкові. Але вже в травні 2023 року його звідти вивезли в Донське, Тульську область.
Звільнений у січні 2023 року військовий одразу мені зателефонував. Він зв’язувався з усіма рідними тих хлопців, із ким там знаходився. Він сказав, що затриманих відпустять, коли закінчиться війна. Сказав, що там усі свої, усі один одного підтримують.
Звільнені кажуть, що найважче у полоні — коли ти взагалі не уявляєш, що з рідними, де вони, як вони живуть.
Читайте також: Трудові права незаконно ув’язнених цивільних — розповідає юристка
Оксана Дорохова: Чи допомогли якимось чином МКЧХ? Ні. Двічі телефонували, що Сергій підтверджений. Більше комунікації ніякої. Іноді телефонують, питають, які новини знаю я.
Українські спеціальні органи прямо кажуть, що цивільних обмінювати не можуть.
Сергій абсолютно не ніс ніякої загрози. Він знаходився вдома. У нас не було зброї. Він не поводив себе агресивно.
Хотілося би сподіватися хоча б на доступ, аби їх побачили: у якому вони стани. І щоб вони знали, що про них знають. Оскільки ті листи, які ми писали через МКЧХ, то Росія не передає незаконно ув’язненим жодних листів.
Люди, ймовірно, не знають, чи відомо їхнім рідним, що вони живі.
У Київській області близько 400 родин, які чекають своїх рідних з незаконного російського ув’язнення.
Оксана Дорохова: Для родин військовополонених, також і цивільних полонених, є державна допомога. Це 100 тисяч гривень за рік полону. Цьогоріч її ще не виплачували — немає грошей.
Багато людей, які знаходяться в полоні, з досі окупованих територій. Після полону їм просто немає куди повертатися. Після звільнення передбачена допомога, але її треба чекати декілька місяців.
І чекати декілька місяців на вулиці, без житла, без підтримки, без навіть елементарного одягу — це неправильно.
Читайте також: Сексуальне насильство як воєнний злочин окупантів
завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.
Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори.
У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів.
Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року. За цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах.
Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521- 57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.
Повністю розмову можна прослухати у доданому звуковому файлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту