Вікторія Пантюшенко — дружина Богдана Пантюшенка, військовослужбовця і колишнього військовополоненого. Богдан був танкістом 1-ї танкової бригади й командиром танку, провів у полоні майже п’ять років. Бойовики підбили його танк і захопили екіпаж під час операції біля села Спартак, що поблизу Донецького аеропорту, 18 січня 2015 року. Разом з іншими військовополоненими його звільнили з полону під час обміну 29 грудня 2019 року. Поки чоловік був у полоні, Вікторія активно долучилася до руху родичів полонених і стала одним із його облич. Нині, під час повномасштабного російського вторгнення, сама стала правозахисницею.
Вікторія Пантюшенко: Коли почалося повномасштабне вторгнення, то у мене, як і у кожного громадянина, була думка про те, що корисного ти можеш зробити для країни. Але у нас така ситуація, що на той час на руках у мене був маленький син (5 місяців), тому я виконувала функцію мами. Проте коли почала надходити інформація про те, що наші хлопці і дівчата почали потрапляти у полон, я згадала свої відчуття, коли я була у ролі дружини полоненого, і я почала міркувати про те, чим можу бути корисною.
І коли мій син трохи підріс, представниця Медійної ініціативи за права людини Тетяна Катриченко запропонувала мені долучитися до них, щоб допомагати у справах військовополонених. Так і почалася моя правозахисна історія.
Вікторія Пантюшенко: Наразі я виступаю координатором по військовополонених, і до нас звертається дуже багато родин, у яких рідні у полоні. Так, сьогодні працюють офіційні органи — Координаційний штаб, Національне інформаційне бюро, Міжнародний комітет Червоного Хреста, куди потрібно звертатися, коли твоя рідна людина потрапила в полон. Але, мабуть, люди не відчувають якоїсь підтримки. Не знаю, як це пояснити, але до нашої організації постійно звертаються родини зі своєю бідою, коли родич або зник, або потрапив у полон. Ми ці звернення обробляємо, намагаємося прослідковувати, де ці люди перебувають і куди вони потрапляють. Тобто ми ці всі звернення фіксуємо.
Звичайно, коли люди звертаються, ми направляємо їх також до Координаційного штабу, МКЧХ.
Також ми намагаємося об’єднувати військових, які потрапили в полон, по бригадах. Таким чином, з цього об’єднання виділяємо активну групу — 4-5 людей. Далі ця ініціативна група просуває всіх полонених в цій бригаді. Бо коли родичі тисяч полонених починають телефонувати в штаби зі своїми запитами, виникає хаос, і ці штаби не справляються з такою кількістю запитів. Тому, на нашу думку, з’явилася така ефективна ідея — об’єднувати людей, виділяти ініціативні групи, і далі цим ініціативним групам влаштовувати зустрічі з тим самим Координаційним штабом, з МКЧХ, з ООН.
Читайте також: Україна повернула з російського полону 19 прикордонників (ВІДЕО)
Вікторія Пантюшенко: Якщо сталася така біда, насамперед потрібно зателефонувати в Координаційний штаб із питань поводження з військовополоненими та у Міжнародний комітет Червоного Хреста. Усі номери «гарячих ліній» є на сайті Міністерства оборони України. Це дві перші організації, куди потрібно звертатися. Третя — Національне інформаційне бюро. Куди б не подзвонили, це все єдина база. Тобто у всі інстанції телефонувати не треба — люди потрапляють в один список. Після того вже починаються переговори по обміну.
Вікторія Пантюшенко: Чим більше ми говорили про наших рідних, чим більше ми влаштовували різні заходи, які стосувалися наших рідних, тим ми убезпечували їм життя. Я вважаю, що якби ми мовчали, то ми не знаємо, в яких підвалах вони залишилися, і, можливо, живими б вони не повернулися.
Стосовно медійності зараз, із наших спостережень ми бачимо, що люди бояться розголосу. Вони бояться підняти ціну людині. Можливо, у цьому є сенс. Бо коли у нас було 100 людей в полоні, і ми говорили про Пантюшенка чи Глондаря, то їх запам’ятовували. Якщо ми зараз виділимо когось із тисячі, можливо, за нього будуть вимагати більше.
Тому і виникла ця ідея з об’єднаннями, щоб підіймали питання бригад. Наприклад, є 97-ма або 57-ма бригада, де багато полонених. І родичі полонених говорять, що з нашої бригади потрапило багато хлопців і дівчат у полон — чому їх не звільняють. Мені здається, цей шлях зараз прийнятний — не виділяти прізвищами, а виділяти бригадами.
Вікторія Пантюшенко: Вони поки єдині, хто має мандат на потрапляння на окуповану територію. Питання у тому, що Російська Федерація поки що їм не дають туди доступу. Але мені здається, що загальними зусиллями української влади, міжнародної спільноти вдасться посприяти тому, щоб у них з’явився туди доступ.
Особисто ми добивалися доступу Червоного Хреста три роки. Так, це багато, але ми отримали цей доступ. Я знаю, що багато людей не отримало, багато куди ЧХ так і не потрапив, і є люди, до яких ще жодного разу ЧХ не прийшов, але їхня місія полягає у цьому. І я вважаю, що є важелі впливу.
Читайте також: Як в полоні себе треба поводити, щоб зберегти життя? — поради від звільненого військового Пантюшенка
Вікторія Пантюшенко: Перше — це телефонний дзвінок у Координаційний штаб і Національне інформаційне бюро. Далі — у Міжнародний Червоний Хрест. Є така ситуація, що МХЧ одразу намагається дзвонити в Женеву, тому що вважається, що якщо вони зателефонують у Женеву, той список швидше долетить. Але це не правда — неважливо, Женева чи Україна, у них є гаряча лінія — телефонуйте.
Далі вам пояснюють абсолютно всі дії родини. Також є психологічна підтримка, яку може надавати Міжнародний Червоний Хрест, і якщо родина потребує такої підтримки, її нададуть.
Вікторія Пантюшенко: Багато випадків, коли місцеперебування полоненого не підтверджене, але родина знає, де перебуває їхній родич, і навіть інколи може вийти на зв’язок.
Як підтвердити? Питання складне. Ми використовуємо різні ресурси, які я не можу озвучувати. Сама родина шукає виходи на окуповані території, спілкується з різними родинами, які знають, де їхні родичі. Це вже внутрішні історії, які не можуть бути проговорені публічно.
Були навіть такі випадки, що непідтверджені особи були обміняні. Тобто у РФ такий абсурд, що логіку знайти дуже важко.
Вікторія Пантюшенко: У нас є сайт, де є наші контакти. Дуже багато людей пишуть у Facebook. До нас звернулися вже тисячі людей.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Проєкт реалізується за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. Погляди учасників заходу не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS