Владиславу приходить дуже багато листів з Росії зі словами підтримки — дружина політв’язня Єсипенка

Про це поговорили в контексті історії журналіста Радіо Свободи — Владислава Єсипенка, який наразі утримується в СІЗО Сімферополя, з його дружиною — Катериною Єсипенко.

Владислав Єсипенко — український політв’язень, журналіст Радіо Свобода, утримується в окупованому Криму. До арешту висвітлював соціальну та екологічну проблематику, знімав опитування кримчан. 10 березня 2021-го року його незаконно затримали у Сімферополі. Російська окупаційна адміністрація звинувачує журналіста у збиранні інформації «в інтересах спецслужб України», а також зберіганні в автомобілі «саморобного вибухового пристрою» — гранати, до якої він нібито прикріпив розтяжку та возив із собою у машині. Після затримання Владислава катували і довго не допускали незалежного адвоката.  16 лютого 2022 року Російський окупаційний суд у Криму засудив журналіста «Радіо Свободи» Владислава Єсипенка до шести років ув’язнення. Окрім ув’язнення в колонії загального режиму Єсипенку присудили штраф в 110 тисяч рублів (41 тисяча гривень).

Зв’язок із чоловіком під час війни

Катерина Єсипенко: Перша проблема, з якою я зіткнулася — не змогла написати електронного листа чоловікові через російський сайт, тому що ці сайти заблокували. Далі постала проблема переказу коштів на територію Росії для того, щоб передавати посилки в колонію, адже НБУ заблокував переказ коштів. Це логічні і зрозумілі міри під час повномасштабного вторгнення, але для нас як для родичів політв’язнів, які перебувають в Росії, це велика проблема. Неможливо передати ліки, передачі, і нам важко цих півроку виходити з цієї ситуації.

Зараз вся комунікація відбувається лише за допомогою адвоката, який може навідувати Владислава у СІЗО, через якого ми можемо передавати листи і записки.

Українські військовополонені — в Сімферопольському СІЗО

Катерина Єсипенко: На цьому тижні адвокат заходив до Владислава. Його ще на початку повномасштабного вторгнення перевели в іншу камеру, на інший поверх. На тому поверсі, де він перебував до цього, умови були кращими, тому що це взагалі був «жіночий» поверх — там утримували жінок, навіть вагітних. Але  туди почали звозити українських військовополонених. Владислав розповідав, що їх водять з мішком на голові навіть коридором, де розташовані їхні камери, щоб інші утримувані не бачили їх. Їх можна відрізнити тільки за одягом.

• Українських військовополонених водять з мішком на голові навіть коридором, де розташовані їхні камери, щоб інші утримувані не бачили їх. Їх можна відрізнити тільки за одягом.

Умови утримання

Катерина Єсипенко: Перевели Владислава на поверх, де умови жахливі — там немає уособленого туалету, там взагалі не туалет, а щось подібне. У камері часто міняють сусідів. Сама камера розрахована на два ліжко-місця, але там завжди є хтось третій, хто спить на бетонній підлозі, а там дуже сиро, оскільки це навіть не перший поверх, а цокольний. Тобто умови погіршилися і арештантів дуже ущільнюють в СІЗО.

До українських політв’язнів, зокрема, до Владислава, в СІЗО придираються і загрожують карцером. Наприклад, прийшли в камеру з обшуком і відправили його в карцер на три доби. За що — невідомо. Певно, за те що він просто український політв’язень, український громадянин. Смішно те, що у цей карцер вже черга на тижні вперед, але все одно йому постійно погрожують тим карцером.

Процес звільнення політв’язнів в умовах широкомасштабної війни

Катерина Єсипенко: Зараз країна у війні і питання політв’язнів впало десь на 25 рядків нижче. Я не можу сказати, що журналісти забули нас чи покинули, але зараз у нас питання виживання. Якщо ми переможемо в цій війні, а ми обов’язково переможемо, то ми зможемо повернути всіх наших політв’язнів додому. А зараз є обмін військовополонених, є обмін тілами, але ніхто не каже про обмін політв’язнів.  

• Коли ми переможемо у цій війні, ми повернемо всіх наших політв’язнів додому.

Підтримка політв’язнів

Йому важко. Йому важко у замкненому просторі і ще важче йому думати, що його родина зараз перебуває в країні, в якій триває війна, без нього, без чоловічої опори. Він дуже переживає за країну, за своїх рідних і близьких. Владислав у кожному листі пише, що йому  приходить дуже багато листів з Росії зі словами підтримки — від людей, від якихось блогерів, просто від громадян. Він казав, що він ті листи збирає і навіть адвокату не передає.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі

Створення цієї програми частково або повністю фінансується у рамках Фонду Прав Людини Посольства Королівства Нідерландів. Зміст та думки викладені в цьому випуску програми є відповідальністю авторів та не обов’язково відповідають позиції Посольства

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS