Анастасія Багаліка
«Знаю тільки, що живий. Відчуваю» — дружина полоненого з «Азовсталі»
Про захисників «Азовсталі», поточну ситуацію, міжнародну допомогу та надію на обмін говорили з родичками полонених українських військових.
Російські військові заблокували Маріуполь на початку березня. За час блокади від рук російських окупантів загинуло понад 20 тисяч місцевих мешканців.
Протягом тривалого часу найгарячішою точкою в Маріуполі був «Азовсталь» — металургійний комбінат. Від початку блокади на території заводу перебували не лише українські військові, а й сотні цивільних, які переховувалися від російських обстрілів у бомбосховищах заводу.
7 травня міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук повідомила, що з «Азовсталі» вдалося евакуювати усіх цивільних жінок, дітей та людей похилого віку. Там залишились військові ЗСУ.
Захисники та захисниця Маріуполя просили провести екстракцію. На території заводу залишались сотні поранених військових.
Постійні штурми продовжувались.
16 травня відбулася евакуація поранених військових. До медичного закладу у тимчасово окупованого Новоазовську евакуювали 53 важко поранених захисників. Ще 211 — доставили в тимчасово окуповану Оленівку Донецької області.
Для подальшого повернення додому військових з «Азовсталі» потрібен обмін.
«Завдяки діям українських військових — Збройних сил України, розвідки, а також переговорної групи, Міжнародного комітету Червоного Хреста та ООН — ми сподіваємось, що вдасться зберегти життя наших хлопців. Хочу наголосити: українські герої потрібні Україні живими» — Володимир Зеленський.
Гостя Наталія Зарицька — дружина бійця з «Азовсталі». А також Наталія — мама бійця з «Азовсталі», яка не називає своє прізвище з міркувань безпеки.
Наталія Зарицька: Останній раз чоловік виходив на зв’язок 17 травня. Днями мені подзвонили з невідомого номера, назвалися представниками «Червоного хреста», сказали, що після виходу з «Азовсталі» чоловік зазначив мій телефон як контактний. Так мені повідомили факт про його вихід з заводу. Більше мені нічого не відомо. Ні місце, ні умови, ні його теперішній стан. Знаю тільки, що живий. Відчуваю.
Наталія: Ми, родичі військових з «Азовсталі», вирішили гуртуватися. Ділимось інформацією одне з одним. Спочатку нас було двоє, потім 5. Зараз — понад 100 контактів. Нам легше в цій комунікації. Разом не так страшно.
«Бути в незнанні, можливо, навіть краще»
Наталія Зарицька: Ми не втрачаємо віри та надії. Ми сповнені терпіння. Єдине, на що ми зараз уповаємо — комунікаційний момент. Дуже важливо його зараз не упустити. Нам потрібна комунікація від влади. Хоча, звісно, ми розуміємо, що кожний крок зараз має бути дуже виваженим.
З іншого боку, увага громадськості також надважлива. Тому що ми, на жаль, не маємо ніяких гарантій. Прикутість уваги до цієї проблеми — певний гарант того, що росіяни не посміють застосовувати тортури та знищувати наших хлопців і дівчат. Ми дуже вдячні журналістам, які тримають цю важливу історію на високому щаблі та постійно підтримують інтерес до воїнів «Азовсталі».
Щодо списків звільнених. Я думаю, їх не треба озвучувати. Ми очікуємо від влади алгоритмів, які мають чітко працювати з кожним зі звільнених і родичами. Верифікація — надважлива річ. Будь-кому не можна повідомляти інформацію про людину в полоні. Працювати треба безпосередньо з рідними. Це безпека як полонених, так і їхніх сімей. Бути в незнанні, можливо, навіть краще. Нехай краще так, ніж небезпека.
Я просила чоловіка не виходити на зв’язок, якщо для цього він ризикує життям. Я казала: «Краще сиди в безпечному місці, не біжи до небезпечної точки, де є інтернет, заради мого спокою. Його все одно не буде».
Ми всі дуже хочемо якнайшвидше повернути наших захисників. Ми вже досить багато натерпілися. Потерпимо ще. Аби вони тільки були в порядку. Тому що вони насправді з одного пекла потрапили в інше.
- Захисники та захисниці «Азовсталі» — найбільший трофей для росії. Вона зараз смакуватиме цю невелику тактичну перемогу.
Читайте також: Пресконференція захисників Маріуполя із заблокованого заводу «Азовсталь» (ВІДЕО)
Міжнародна допомога
Наталія Зарицька: Ми постійно намагаємось щось робити. Кілька з нас їздили в Туреччину, аби поспілкуватися з найближчим оточенням президента Ердогана. Просили про гарантії безпеки. Це було ще до виводу. Ми хотіли, щоб наших військових вивели на територію третьої держави. Для цього згоду мають дати всі три сторони: дві, які воюють, і третя, яка готова полонених прийняти. Це прописано в Женевській конвенції, в статті про захист військовополонених. Цього не сталося одразу, але це можливо і зараз. Процес екстракції може бути проведений будь-коли. Ми б дуже хотіли, щоб хоча б це відбулося найближчим часом.
- Ми не втрачаємо віри. Чекаємо, що світ згуртується, об’єднається. І ми разом звільнимо наших героїв та героїнь.
Коли почався процес виводу з заводу, ми просили міжнародні спільноти про гарантії того, що з нашими бійцями нічого не станеться, що будуть дотримані Женевські конвенції. У світі є достатньо сильні країни, які здатні вести діалог з путіним. На нашу думку, такими країнами є Туреччина, Китай, США. Саме тому ми й поїхали в одну з них. Ми благали про підтримку. Ми думаємо, що сильні країни мають об’єднатися задля вирішення цієї страшної трагедії. Бо це вже не просто війна, це справжній геноцид.
- Ситуація на «Азовсталі» переросла війну. Там була не війна, а просто вбивства.
Що з «азовцями»?
Наталія: Є інформація, що «азовців» вивезли в Оленівку. Це десь 25 км від Донецька. Там, наскільки я знаю, є табір для українських військовополонених. Там колись була тюрма. От на базі цієї тюрми росіяни й влаштували табір для полонених. Поранені — у лікарні Новоазовська. Це теж окупована територія. Це вся інформація, яку ми маємо. Але вона ж може не відповідати дійсності. Бо це інформація зі ЗМІ, не з «Червоного хреста». Ми б дуже хотіли знати більше. Хто, де, що з ними відбувається. Чекаємо.
Наталія Зарицька: Наші хлопці знали, що їх вивезуть на територію, підконтрольну росії, а потім будуть обмінювати. Їх готували до цього. Але ж все без деталей та гарантій. Ми знаємо обличчя окупанта. Воно маніакальне. Нам залишається тільки заспокоювати себе і чекати на наших героїв.
- «Азовсталь» — найбільша рана на тілі планети у 21 столітті. Таке не може існувати, це неприпустимо.
Читайте також: Наразі задокументовано понад 12 тисяч повідомлень — правозахисник про воєнні злочини росії
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
Створення цієї програми частково або повністю фінансується у рамках Фонду Прав Людини Посольства Королівства Нідерландів. Зміст та думки викладені в цьому випуску програми є відповідальністю авторів та не обов’язково відповідають позиції Посольства
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
