Якою є доля ув’язнених, що опинилися на окупованій території?

Про це ми поговорили у черговому випуску програми «Звільніть наших рідних» із адвокатом, головою Державної пенітенціарної служби України у 2014 році Сергієм Стареньким.

Тюрми на окупованій території — після початку повномасштабного російського вторгнення частина тюрем опинилася на окупованій території. За даними Мінюсту, українській владі вдалося евакуювати 11 в’язниць, але 2 тисячі ув’язнених і тюремна інфраструктура кількох регіонів все ж опинилися в руках росіян. Росіяни почали використовувати в’язниці для утримання викрадених ними українців — як цивільних бранців так і військовополонених. Заступниця міністра юстиції Олена Висоцька восени повідомляла про 13 установ, які опинилися в руках окупантів. Відповідно, після деокупації територій Харківщини і правобережжя Херсонщини їхня кількість зменшилася. Втім у колоніях і тюрмах, які лишаються на окупованій території, росіяни не лише створюють свої катівні. Деякі з них вони використовують як військові бази і розміщують там своїх солдат і техніку.

---

Знищені або окуповані колонії  

Сергій Старенький: Тут варто зазначити, що евакуювалися установи, які були на територіях, що перебували під загрозою окупації, а не з окупованих вже територій. Наприклад, Бахмутська установа виконання покарань. Таких установ по Україні було дійсно 11.

Деякі установи повернулися під контроль України, наприклад, установи Чернігівської та Сумської області. Ці установи були захоплені разом з людьми, які на той час там перебували.

Деякі установи і досі залишаються на новоокупованих територіях. У Запорізькій та Херсонській областях — це Мелітопольська жіноча колонія, виправна колонія у Бердянську, Голопристанська виправна установа. Зараз надходить інформація, що ці установи наразі використовуються і для утримання полонених, і для розташування відповідних баз окупантів, де вони, наприклад, можуть зберігати боєприпаси.

Деякі установи були, на жаль, повністю знищені — це стосується установ, які розташовувалися навколо Маріуполя. Це Маріупольський СІЗО, який дуже пошкоджений, це Виправний центр біля Маріуполя, це жіноча виправна колонія біля Маріуполя. Вони були майже одразу захоплені, одразу потрапили під удар, тому ці установи, на жаль, повністю знищені.

У Луганській області залишалася лише одна установа — Старобільський слідчий ізолятор.

«Росіяни використовують засуджених у колоніях у якості «живого щита»

Сергій Старенький: Колонії використовуються для утримання військовополонених, цивільних полонених, осіб, які представляють українське місцеве самоврядування. Наприклад, мери містечок Запорізької та Херсонської області також утримувалися в цих установах.

Також варто зазначити, що на територіях, які були окуповані, засуджені залишилися у колоніях, тобто вони виконували роль «живого щита». Тобто, наприклад, наші ЗСУ знають, що колонія використовується російською армією, але вони не можуть нанести удар по цій колонії, тому що знають, що там також перебувають і наші люди. А кожна колонія може використовуватися як база, де проживає велика кількість осіб, тому що вони всі автономні. Плюс там можна ремонтувати техніку, оскільки в кожній колонії є промзони з різним обладнанням.

На Чернігівщині і Сумщині під час окупації росіяни намагалися вербувати в’язнів у тюрмах

Сергій Старенький: Під час окупації Чернігівської та Сумської областей, частину людей з колоній окупанти вивезли, частину вербували, а частина – вчиняла втечі. Наприклад, нещодавно ми отримали інформацію, що один із кримінальних авторитетів, який утримувався у Новгород-Сіверській установі виконання покарань, втік.

Росіяни пропонували в’язням воювати на їхньому боці. Бажаючих пристати на цю пропозицію було небагато, як правило, це люди, які розуміли, що їм дуже довго сидіти і були ображені на українську владу.

 Долі в’язнів з СІЗО Маріуполя долі невідомі

Сергій Старенький: У нас є інформація, що у Маріупольське СІЗО після окупації зайшли «кадирівці». На той час там утримувалося близько 600 ув’язнених. Так званий «смотрящий» вийшов до цих кади рівців для того, щоб певним чином з’ясувати, як далі жити. Вони його застрелили прямо у коридорі, щоб він «не качав права».

Яка доля ув’язнених, що опинилися на окупованій території?

Сергій Старенький: Частина з них загинула. Особливо під час масованих обстрілів маріупольського регіону.

З тих, хто лишився живий, нікого назад українські владі не передали. Частину в’язнів було вивезено спочатку до Криму або до установ Донецької та Луганської областей, які були окуповані ще з 2014-го року. Потім частину з цих засуджених переводили до російських установ. Окупанти використали для цього оці псевдореферендуми, які «приєднали» Запорізьку та Херсонську область до складу Росії. Ув’язненим привели вироки у відповідність до російського законодавства, пересудили людей, і вони зараз перебувають у пенітенціарній структурі Росії.

Працівники колоній в окупації — колаборанти?

Сергій Старенький: Міністерство юстиції у травні всі установи, які залишилися в окупації, відправило на простій. Тобто формально була створена ситуація, коли співробітники установ не повинні приходити на роботу. І, з одного боку, адміністрація установи не повинна виходити на роботу, а, з іншого боку — там люди, засуджені і ув’язнені іменем України. І у мене немає готової відповіді на питання — як правильно себе поводити. Якщо це активна співпраця з окупантами у катуванні, то тут питання немає — буде кримінальна відповідальність.

Але, наприклад, щодо адміністрації Маріупольського СІЗО. Довгий час Маріуполь був в облозі, покинути територію було неможливо. Потім зайшли в установу кадирівці. Вони відкрили відділ кадрів цього СІЗО, знайшли всі особові справи співробітників, їздили до них додому і примусово змусили йти на роботу і виконувати обов’язки всередині установи щодо нагляду за в’язнями. Вони колаборанти? Прямої відповіді немає. Треба розбиратися окремо по кожному випадку.

Які документи потрапили в руки росіян в українських пенітенціарних установах?

Сергій Старенький: Ці документи можна розділити на дві частини: документи щодо працівників та особові справи в’язнів. Для людей, які в цьому розбираються, це великий об’єм інформації. Бо це ж і архіви. Адже там документи не тільки тих, хто наразі ув’язнений, але й тих, хто давно звільнений. А звільнені люди, як правило, проживають десь недалеко. Тобто це дало можливість отримати великий пласт інформації щодо в’язнів, яких можна завербувати на якомусь компрометуючому матеріалі. Або когось знайти поквитатися.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі

Ця програма виходить за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її вміст є виключною відповідальністю Обʼєднання родичів політвʼязнів Кремля та Громадського радіо і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу

---

Програма створена у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю Громадського радіо і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS