Ілюстративне фото з відкритих джерел
«Релігія в огні» — це проєкт, покликаний фіксувати та документувати пошкодження, які зазнали релігійні споруди внаслідок воєнних дій російської армії в Україні, а також убивства, поранення і викрадення релігійних лідерів різних конфесій. Упродовж війни команда проєкту збирає дані про воєнні злочини, які вчиняє РФ на території України щодо релігійних громад різних конфесій.
Антон Лещинський: За два роки наша польова група, опрацювавши ряд об’єктів на Київщині, на Житомирщині, на Чернігівщині та на Харківщині, знайшла більше як 150 об’єктів: церков, мечетей, молитовних будинків — у стані або зруйнованому, або пошкодженнями через воєнні дії.
Випадків вбивств релігійних діячів України чи їх викрадень було мало, але деякий відсоток усе ж таки був. Найбільше даних саме про викрадення або вбивства священнослужителів чи служителів релігійних організацій нам трапилося саме на Київщині. На Харківщині та на Чернігівщині більшість випадків якраз стосувалися зайняття російськими військовими культових об’єктів і перетворення їх на об’єкти воєнні. Через що, ясна річ, ті об’єкти страждали від обстрілів.
Якщо казати про Київщину, то більшість священників у якийсь момент боїв та окупації знаходили можливість покинути свій населений пункт і якийсь період пережити в евакуації. Уже після того, як їхні населені пункти були звільнені, священники поверталися назад.
Були випадки, коли нам не вдавалося поговорити з священнослужителями, що могли перебувати тоді у своїх населених пунктах при своїх церквах. Тому що в 2022 році православну спільноту в Україні накрила хвиля переходів від УПЦ до ПЦУ. Коли відбувалася ця зміна, попередній священник закривав свою церкву і залишав свою громаду. Натомість приходив священник від ПЦУ. Тому що не все православне духовенство з УПЦ на Київщині прийняло ці переходи.
Ситуацію про церкву ікони Почаївської Божої Матері в Бучі нам описав тамтешній священник. Ця церква знаходиться на окраїні міста. Коли окупанти намагалися прорватися з півночі Бучі, вони взяли цю церкву, заселилися в підвал та церковний будиночок.
Відбувся інцидент — російський військовослужбовець хотів вкрасти церковну ікону, тому що вона йому сподобалась. У тому ж підвалі був вірянин, а також люди, які свого часу евакуювалися з Донбасу і не мали більше де жити. Саме ці люди відстояли ікону. Вони не побоялися ні автоматів, ні загрозливого виду росіянина.
Антон Лещинський: Був випадок великої групи біженців з Гостомелю, яка у перші два тижні окупації та боїв на Київщині переховувалася на території Українського гуманітарного інституту. Це світський заклад, але він перебуває під патронатом Адвентистської церкви. Очолював цю групу з більше 150 людей впродовж усього її перебування з 25 лютого по 9 березня 2022 року саме адвентистський пастор.
Їхня історія — це не історія припинення церковної діяльності. Це історія опікування біженцями, які живуть у великому скупченні. Їхніми потребами у ліках, їжі та воді. Це історія проживання в ситуації, коли немає світла та водопостачання, опалення. Також групою займалася спільнота волонтерів, яку очолював бізнесмен з Гостомеля Володимир Коваль.
Читайте також: З мішком на голові почув звук автомату: історія журналіста після 15 діб російської ізоляції
Антон Лещинський: Характер і мотив переслідувань на окупованих територіях сильно відрізняється від мотиву, яким користувалися окупанти під час боїв та окупації Київщини.
Випадки викрадень та переслідувань на Київщині, в основному, були продиктовані страхом окупантів перед українським спротивом. Вони стосувалися прямого звинувачення з боку окупантів у шпигунстві чи диверсійній роботі на користь ЗСУ.
Таким був випадок священника Максима Козачини з Розважева, села під Іванковим на Київщині. Максим Козачина був убитий у перші дні окупації у своєму рідному селі. Імовірно, тому що окупанти дізналися, що за часів АТО він був капеланом. Його машину зупинили посеред села, після чого його витягли з салону і розстріляли.
Були й інші два випадки із прямим звинуваченням у посібництві ЗСУ. Перший — випадок Олега Бондаренка, служителя реабілітаційного центру «Восор» з Мотижина. Центр знаходиться під опікою пятидесятницької общини. Чоловік був затриманий російськими військовослужбовцями. Це був рейд зі стріляниною, біганиною коридорами. Рейд був викликаний тим, що до окупантів дійшла інформація, що нібито в центрі «Восор» переховуються бійці тероборони. Окупанти захопили пацієнтів та служителя. При цьому на тілі служителя знайшли татуювання, які сплутали з татуюваннями бійців ЗСУ. Його побили на місці. Після того Олега прив’язали до квадрокоптера і під загрозою розстрілу, якщо він упаде, потягли до свого штабу.
Олег Бондаренко сидів у тій же ямі, де перебувала Ольга Сухенко, голова Мотижинської сільради, яка потім була вбита. Тобто він був свідком тортур. Але після звільнення Мотижина окупанти так швидко тікали, що просто забули за чоловіка. І він звільнився.
Натомість Євгену Гурьянову, автослюсару з Бучі, пощастило набагато менше. Він мав відношення до вже згаданої історії з гостомельськими біженцями. Саме Євгену пастор, який очолював групу, напередодні евакуації біженців з Бучі передав ключі від приміщень. Пізніше до Гурьянова завітали окупанти та пред’явили звинувачення в тому, що він є коригувальником артилерійського вогню ЗСУ по російським позиціям. Заарештували і через Білорусь вивезли Євгена на територію РФ. На момент, коли до нашої групи дійшла ця історія, а це було 25 серпня 2023 року, ця людина все ще перебувала в російському полоні. Без надії бути включеними у обмінні списки. Російська сторона відмовляла на тій основі, що Гурьянов є цивільним. А в обмінні списки можуть бути включені лише військові.
Тобто на Київщині це був страх окупантів перед українським спротивом.
Антон Лещинський: Натомість на нині окупованих територіях характер переслідувань і мотивація є іншою. Причому вона різниться від конфесії до конфесії. При цьому характер переслідувань, наприклад, греко-католиків чи кліриків ПЦУ за мотивом відрізняється від мотива переслідування протестантів.
УПЦ теж переслідують. Це переслідування носить характер боротьби з незгодними. На окупованих територіях парафії та єпархії УПЦ переводять напряму до підпорядкування РПЦ. Не всім клірикам УПЦ це подобається і вони мають необережність висловити свою незгоду, що про це чують їхнє церковне начальство і зацікавлені органи в окупаційній адміністрації.
Приклад такого переслідування — випадок отця Костянтина Максимова, який був протоієреєм церкви УПЦ у Токмаку. У травні минулого року Бердянську єпархію, до якого входить і церква отця Костянтина, було переведено на пряме підпорядкування до РПЦ. У тому ж травні отець Костянтин, якщо Артему Шарлаю, очільнику в окупаційній адміністрації відділу праці з етнічними, релігійними та козацькими організаціями, висловив незгоду з приводу переведення. І в тому ж травні він, коли їхав до Криму, зник у районі Чонгара.
Довгий час про отця Костянтина не було жодних відомостей. Аж доки команді Forum 18 (норвезькій правозахисній групі, яка займається питанням свободи віросповідання) вдалося дізнатися, що він перебуває під слідством у Сімферопольському СІЗО №2. Йому інкримінують шпигунство на користь України.
6 червня минулого року розпочався суд з його справи. Останнє засідання зі справи отця Костянтина Максимова було 31 липня. 2 серпня Запорізький окупаційний суд виніс йому вирок, за яким отець Костянтин присуджувався до 12 років ув’язнення.
До 2 лютого 2024 року він усе ще перебував у СІЗО №2. Проте експерти команди Forum 18 мають побоювання, що його можуть вивезти для проходження тюремного ув’язнення на території Росії.
Читайте також: 20 років ув’язнення за українську мову в соцмережах: історія викраденої волонтерки з Мелітополя
Антон Лещинський: Ісламські організації на окупованих територіях є переслідуваними через незадоволення щодо того, що їхні громади, які раніше перебували під юрисдикцією Духовного управління мусульман України, можуть переводити під Духовне управління мусульман російське або ж навіть під Духовне управління мусульман Криму. Але які ходять під окупаційною владою Криму.
Є показовим випадок Рустема Асанова, імама мечеті Бірлік з села Щасливцеве Херсонської області. До Рустема Асанова у 2022 році завітали російські війсковослужбовці, серед яких були представники з Північного Кавказу. Вони провели обшук у мечеті, при цьому вилучивши книги, які просто назвали неправильними. Ніби ці книги неправильно передають віровчення. Загал вилученого склав третину від загальної кількості книг у бібліотеці мечеті. Самого ж Рустема Ансарова затримали і піддали тортурам. Наразі ця мечеть є закритою.
Антон Лещинський: ПЦУ та УГКЦ як українські церкви в Росії вважаються розкольницькими, єретичними, і значить, що їхня діяльність мусить бути припинена.
Росіяни, закриваючи церкву і конфіскуючи її, виганяють священників на українську територію. Так було в Мелітополі. Або священників заарештовують і поміщають у робочі табори десь на глибині окупованих територій чи взагалі переводять на територію Росії, де вони проживають в центрах депортованих.
З протестантами ситуація інша. Офіційно протестантів не переслідують. Як казав Артем Шарлай у своїй розмові з командою проєкту Forum 18, законослухняні протестантські організації можуть нічого не боятися на території Росії. Тим самим він ніби натякає на те, що протестантські організації, які зазнають переслідування, не зовсім чисті в сенсі дотримання російських законів.
При цьому для переслідування протестантів російська окупаційна влада вигадує якісь сторонні адміністративні приводи і застосовує пресинг на якихось надуманих причинах про порушення реєстраційного законодавства чи ведення місіонерської діяльності на території Росії.
Типовою є наступна картина, яку ми спостерігали у Мелітополі і в Краснодоні (Сорокине на Донеччині). Без додаткових пояснень церковне майно конфісковують разом із молитовним будинком. При цьому громаді видається заборона на зібрання. Коли громада починає збиратися в приватному порядку у будинках прихожан, туди роблять поліційні рейди.
Також неодноразовими є випадки, коли за надуманих причин пастори громади укладалися штрафами чи ж їм погрожували судовим переслідуванням у разі, якщо вони не припинять свою діяльність і не розпустять громаду. Таку ситуацію ми мали в Краснодоні. Тамтешня громада баптистів зазнавала саме отакого пресингу. І таку ситуацію ми мали в Мелітополі, де протягом 2022 року були закриті аж три протестантські церкви. У 2023 році ця тенденція продовжилася, тому що була закрита ще й четверта баптистська церква в місті.
Читайте також: Півтора роки незнання: як росіяни викрали підприємця, що займався зерновими
завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.
Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори.
У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів.
Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року. За цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах.
Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521- 57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.
Повністю розмову можна прослухати у доданому звуковому файлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту