Початок кар’єри у правничій сфері: історії юристок

Софія Костицька закінчила магістратуру минулого року. Працювати почала на останньому курсі бакалаврату  — спершу в громадському секторі, потім в юридичній фірмі і зрештою в державному секторі. Каже, що викладачі з розумінням ставилися до того, що студенти поєднують роботу і навчання. Тепер вона  — головна спеціалістка відділу правового супроводу діяльності Рахункової палати.

«Одним із трамплінів, який допоміг мені увійти в юридичну професію, був Moot court. Це змагання між студентами-правниками, у тому числі з інших держав, імітація судового засідання. Тобто це те, що дає практичний досвід, допомагає зрозуміти, як себе поводити у суді в майбутньому, коли ти будеш представляти інтереси клієнтів. Після того, як я взяла участь у Moot court, я пішла працювати», — розповідає вона.

Софія зазначає, що можливостей стажування для студентів зараз дуже багато, і що під час такої роботи важливо бути офіційно працевлаштованим  — адже тоді юридичний досвід фіксується у трудовій книжці. Розпочати кар’єру та увійти у професійне коло можуть допомогти студентські організації:

«Є дуже багато студентських організацій, і саме вони допомагають долучитися до цього нетворкінгу. Власне, це мудкорти, міжнародні судові змагання, національні дебати, які допомагають познайомитися з колегами  — студентами і практикуючими юристами з різних сфер».

У юридичній фірмі, де Софія працювала після громадського сектору, вона пройшла шлях від інтерна до молодшого юриста. 

«Насправді це три різних світи  — громадські організації, юридичні фірми та державна служба. Мені здається, що юрист має спробувати себе в кожній, аби зрозуміти, що йому більше підходить. Робота у фірмах може більше залучати консалтинг. Робота в державному секторі кардинально від цього відрізняється, оскільки там дуже багато бюрократичних моментів, паперової роботи. Але зрештою і там, і там цікаво», — каже вона.

Софія зазначає, що ніколи не зазнавала жодної гендерної дискримінації, на всіх її роботах до неї ставилися як до спеціалістки. Натомість умови праці, зокрема, в юридичних фірмах, бувають складними через час роботи:

«Мабуть, ні для кого не є таємницею, що люди в юрдичних фірмах люди часто зіштовхуються з проблемою овертаймів. У мене кілька разів були випадки, коли треба було сидіти всю ніч, оскільки клієнту терміново треба було виконати завдання. Є строки  — подання документів в суд, закриття транзакції, просто термінові питання, і, якщо на кону великі гроші, репутація клієнта чи репутація фірми — ти розумієш, що потрібно змусити себе досидіти до останнього і працювати. Напевно, це найбільш кумедно  — що саме щодо юристів часто не дотримують трудових прав. Тобто що люди, які захищають трудове право, начебто випадають із його сфери».

Голова адвокатського об’єднання «Юридичне бюро Сергєєвих» Світлана Сергєєва, говорячи про початок роботи в професії після закінчення університету, також згадує про можливості стажування. Коли вона закінчувала вуз у 2004 році, таких нагод було менше, ніж мають студенти зараз  — каже Світлана:

«Є активна Ліга студентів Асоціації правників, є багато конкурсних стажувальних програм, коли студенти-правники беруть участь у конкурсі, і ті, які виграють, проходять стажування в компанії. Ми теж таке практикували, у нас була Майстерня молодих правників  — той, хто виграв конкурс, проходив стажування і потім міг отримати роботу. Коли я сама була студенткою, такі можливості були рідкістю».

Світлана також наголошує, що у своїй практиці не стикалася з жодними випадками дискримінації. Вона навчалася в Інституті європейського права Одеської національної юридичної академії. Після закінчення навчання планувала захищати кандидатську дисертацію, однак почавши працювати, зрозуміла, що надає перевагу практиці. Тепер, окрім адвокатської практики, вона очолює відділення Асоціації правників в Одеській області та займається розвитком медіації в Україні  — минулого року стала віце-президенткою Української академії медіації. 

«Я починала з будівельної компанії, там пройшла шлях від юристконсульта до начальника юридичного відділу. Потім у мене була декретна відпустка», — розповідає вона.

Вийшовши з декрету, Світлана почала працювати разом з чоловіком у їхній сімейній фірмі. Вона також відзначає, що для правників важливий нетворкінг та відвідування професійних заходів, адже їхня цінність не тільки у набутті нових знань та навичок. 

«Якщо ти відвідуєш якийсь спеціалізований захід, 50 відсотків  — це нетворкінг, і 50 — цікавий контент. Такі події — це, окрім іншого, можливість говорити про важливі для нас, правників, питання», — пояснює юристка.

Адвокатка Леся Дубчак починала кар’єру під час навчання в університеті  — вона стажувалася, а потім працювала у фірмі викладача, який запропонував їй цю роботу. Тепер вона сама викладає в університеті і водночас займається адвокатською практикою. 

«На перше робоче місце мене запросив мій викладач, виділивши серед інших студентів. У його юридичній фірмі я почала трудовий шлях  — це було у 2003 році, за рік до того, як я закінчила магістратуру. А вже після закінчення університету мене запросили також продовжити працювати у цьому навчальному закладі. Спочатку я працювала на посаді головного спеціаліста юридичного відділу, а десь за рік мене перевели на посаду начальника цього відділу», — розповідає вона.

Леся каже, що тепер, викладаючи в університеті, вона сама може пропонувати студентам можливості стажування чи подальшої роботи, як це свого часу запропонували їй. Наприклад, в юридичних фірмах своїх колег чи власному адвокатському бюро:

«Дуже важливо відчути нашу професію в реальному житті, в практичній юриспруденції. Те, які очікування студенти мають від професії, не завжди співпадають із тим, з чим вони стикаються на практиці». 

Леся Дубчак наголошує, що протягом усієї кар’єри правники мусять займатися самоосвітою:

«Після 16 років досвіду практичної юриспруденції щодня я розумію, що специфікою юридичної професії є кілька речей. Має бути внутрішня мотивація до постійного навчання, постійної самоосвіти. Хтось може сказати, що це вимога до будь-якої професії. Але для юриста це  — об’єктивна потреба, адже законодавство змінюється щодня. Одні нормативно-правові акти приймають на зміну іншим, доповнюють, нерідко у зв’язку з цим виникають правові колізії; судова практика теж дуже непослідовна. Окрім цього, у суспільстві є певне сприйняття юриста  — ніби якщо ти маєш юридичну професію, то маєш знати вичерпні відповіді абсолютно на всі питання з різних галузей права».

Леся Дубчак порівнює це зі спеціалізацією лікарів  — наприклад, якщо ти лікар-офтальмолог, до тебе не звернуться з гастроентерологічними проблемами. Тому важливо бути не лише бути гарним спеціалістом у своїй сфері, а й знати юристів, що спеціалізуються в інших галузях права, з якими можна за потреби проконсультуватися чи порадити клієнту — нетворкінг у юриспруденції також має велике значення.

Репортаж для «Гену справедливості» зробила Оля Русіна.