У Львові в’язень СІЗО більше 10 років чекав виправдувального вироку

Історія про те, як адвокатка спромоглася витягнути клієнта, котрий 10 років просидів в Слідчому ізоляторі, і через що «пересиджують» люди строки, призначені судами першої інстанції в розмові з Ігорем Микитиним, директором Львівського Регіонального центру з надання вторинної правової допомоги та адвокаткою Христиною Водопийко.

Лариса Денисенко: Пані Христино, ви почали співпрацювати з центром, як тільки запустилася система БПД у 2013 році. Чим вас зацікавила особисто ця система на початку і який ви бачите шлях розвитку цієї системи, особисто для вас, як для адвоката, чим це цікаво?

Христина Водопийко: Я працюю в центрі з моменту його відкриття. Найперше зацікавило мене те, що я, як молодий адвокат можу мати роботу. Також це можливість кар’єрного росту. Тому, отримавши адвокатське свідоцтво і побачивши, що свою роботу починає безоплатна правова допомога я вирішила скласти іспит і піти працювати в безоплатну правову допомогу.

Я дуже задоволена тим, що пішла туди працювати, оскільки це неоцінений досвід, велика кількість справ, є і виграшні справи. Дуже добре те, що особи малозабезпечені можуть скористатись безкоштовним державним адвокатом. В людей з’являється віра в правосуддя.

Лариса Денисенко: Якщо пригадати перші ваші справи, якими вони були?

Христина Водопийко: Звичайно. Як тільки свою роботу почав центр правової допомоги, нас призначили 5 адвокатів, тому, що справа була досить велика і в цій справі досі є ще 9 обвинувачених людей. Справа знаходиться в апеляційному суді Львівської області.

Хочу навести свій приклад, мій підзахисний знаходиться вже 2 роки і 7 місяців під вартою, хоча суд першої інстанції прийняв рішення і засудив його до двох років і трьох місяців позбавлення волі. Тобто особа вже 5 місяць перебуває в СІЗО, хоча насправді по двох статтях вона виправдана. Прокуратура просила йому 12 років, його звинувачували в участі в злочинній організації, в збуті наркотиків і зберіганні.

Мій підзахисний визнав свою вину лише в зберіганні наркотиків і суд першої інстанції нашу позицію підтримав. Він виправдав його в злочинній організації, в збуті наркотиків, а в тому, що особа визнавала свою вину по статті 309 — зберігання наркотиків, його засудив до двох років і 3 місяців позбавлення волі. Але прокуратура подала апеляцію за м’якістю вироку і відповідно зараз ми не можемо нічого зробити. Поки апеляційний суд не винесе рішення змінити запобіжний захід ми не можемо. На останнє засідання прокурор не з’явився і справа перенесена і ми чекаємо розгляду, сподіваюсь, що це буде кінець і суд залишить рішення першої інстанції в силі і по 2 статтях особа буде виправдана.

Лариса Денисенко: Наскільки я розумію вже людина пересиджує?

Христина Водопийко: Так. Вже пересиджує те, що йому було дано судом першої інстанції. П1ятий місяць вже особа перебуває під вартою.

Найперше, що ми можемо зробити — ми мусимо дочекатися рішення апеляційного суду. Якщо рішення апеляційного суду буде на нашу користь і рішення першої інстанції залишиться в силі, тоді ми маємо право подавати позивну заяву про відшкодування шкоди, оскільки особа 5 місяців поспіль пересиджує свій термін, який зазначено судом.

Лариса Денисенко: А чи зараз вже є підстави звертатися до Європейського суду з прав людини, стосовно порушення статті 6 європейської конвенції прав людини, порушено право взагалі на справедливий суд. От скільки людина чекає вже апеляції, при тому, що за вироком суду першої інстанції мала бути б вільною.

Христина Водопийко: Треба вичерпати всі національні засоби, які є в нашій державі. На даний момент в нас не вичерпана ще апеляційна інстанції. Для того, щоб звернутися з відповідною заявою в Європейській суд також потрібен час. Треба скласти заяву, треба її подати, певний проміжок часу, коли вона приймається до розгляду.

Лариса Денисенко: Ви можете пригадати ще якісь справи, які вас особисто вразили, як професіонала і як людину?

Христина Водопийко: На цю справу я була призначена ще у 2013 році, коли центр правової допомоги лише почав функціонувати. Ця справа зараз в апеляції. Особа знаходилась під вартою 10,5 років. Коли я вступила в цю справу, цю справу слухав Франківський районний суд. Особа знаходилась приблизно 8 років під вартою. Я вступила в справу, майже на її закінченні.

Мій підзахисний категорично заперечував свою вину до скоєного злочину, але він був засуджений до 11 років позбавлення волі, проте прокуратура подала апеляцію за м’якістю вироку. Їй було цього замало. Апеляція вирішила вернути справу на новий розгляд і вже новим розглядом суду цю людину виправдано, повністю. І випущено прямо в залі суду. Однак зараз прокуратура знову подає апеляцію, що вона не погоджується з тим, що ця особа виправдана. На даний момент мій підзахисний знаходиться на свободі, однак ми чекаємо апеляції.

Лариса Денисенко: Якщо говорити про розбудову всієї системи, як на ваш погляд, середовище львівських адвокатів було скептично спочатку налаштовано стосовно функціонування системи БПД, чи навпаки, це була цікава нагода і молодим адвокатам хотілося влитися в цю систему?

Христина Водопийко: Особисто я була дуже позитивно налаштована, але багато людей думали, що державні адвокати для галочки.

Лариса Денисенко: Якщо говорити про початок і становлення системи БПД у Львові, що ви можете пригадати з 2013 року і наскільки система змінилася зараз?

Ігор Микитин: І тоді, і зараз ми працюємо у звиклому форс-мажорному режимі.

Лариса Денисенко: Якщо говорити про ставлення адвокатів, що працюють в системі з боку слідства, з боку прокуратури, з боку суду. Чи змінилося воно?

Ігор Микитин: Мій особистий досвід підказує мені, що МВС гірше ставиться до виконання своїх законних обов’язків ніж це було в 13 році. Львівщині гріх нарікати на дотримання законодавства, тому що ми є середня область по Україні з правопорушеннями. До тисячі доручень ми даємо в рік. Наша система БПД змінила ситуацію на краще в плані відношення до людини.

Лариса Денисенко: Скільки зараз працює адвокатів у Львові, які задіяні в систему БПД?

Ігор Микитин: У самому місті Львові задіяно дві третини адвокатів, які працюють по області.

Ця радіопрограма створена за фінансової підтримки Уряду Канади у рамках проекту «Доступна та якісна правова допомога в Україні. Погляди представлені у цій програмі є особистими думками учасників програми, і не обов’язково відповідають позиції проекту «Доступна та якісна правова допомога в Україні», Канадського бюро міжнародної освіти або Уряду Канади.