Прикордонники наживаються на кримських українцях — правозахисники

Правозахисники фіксують потік звернень від громадян України, які виїжджають з окупованого Криму та зіштовхуються з порушенням прав українськими прикордонниками.“Так сталось у житті моєї родини, мій брат знаходиться у в’язниці, тому я їжджу на довгі побачення на материкову Україну. У в’язниці мене оглядають перед побаченням.

Так от працівники в’язниці ведуть себе більш коректніше, ніж українські прикордонники”, – каже українка з Криму Валентина Потапова.Вона одна із тих кримчан, яка нещодавно зізштовхнулась із порушенням своїх прав, в’їжджаючи на материкову Україну. В ефірі програма “Голоси Криму” на Громадському радіо. При мікрофоні – Микола Мирний.

Правозахисники заявляють про систематичне порушення прав українців на вільне пересування та низку зловживань. Відсутність порядку поведінки прикордонників на межі України та окупованого Криму призводить до вимагання хабарів, дискримінації за гендерними та віковими ознаками, знищення російських паспортів, зняття з потягу українців тощо.

Один із прикладів таких зловживань пережила Валентина Потапова із Ялти. “

Коли я перетинала кордон, український прикордонник попросив показати документи. Усі в купе дістали свої українські паспорти. При цьому в купе було три жінки і один чоловік, який був того віку, коли можна було б припустити, що він той самий, якого розшукують. Проте чоловікові дуже вічливо посміхався прикордонник. Коли той сказав: “Ви будете оглядати мої речі?”.

Він сказав, що ні. У купе була також жінка яка була страшою за мене, яка як і я не потрапляли у вікові межі від 18-35 років. Але тим не менш жінку почали обшуковувати. Як це виглядало? Вона везла речі своїм онукам. У неї була величезна китайська сумка, яка не вмістилась в жодну полицю, і вона стояла посеред купе.

“Прикордонник попросив показати свої речі. Нормальна реакція людини – взяти цю величезну сумку і показати. На що він каже: “Ні, мене ця сумка не цікавить. Покажіть Ваші особисті речі”. Він починає ковирятись в її сумці двома руками. Я обурено запитую: “Вибачте, а що Ви робите?” А він: “Я – в рукавицях”. Мене вразила ця відповідь.

Тобто залізти в чужу сумку виявляється можна в рукавицях. Я кажу: “Вибачте, якщо я не помиляюсь, у вас в правилах написане слово “огляд”. Він передбачає, що людина на прохання того, хто оглядає, сам показує вміст своїх речей. Тобто він бере свою сумку і сам дістає свої речі”. На що мене попросили не втручати. Жінка перший раз перетинала кордон, і вона розгубилась. Каже: “Та що Ви, я все зараз покажу. Дивіться що завгодно”.

Він у неї питає, чи є у неї є російський паспорт. Для мене стало зрозуміло, чому не оглядається величезна сумка з речами. І погодьтеся, що у цій сумці могло бути що-завгодно. Вона на його запитання скзала, що у неї немає паспорту. Після цього він повертається до мене: “Можна оглянути Вашу сумку?” Я кажу: “Як Ви розумієте, що Ви будете мою сумку оглядати, а не обшуковувати”. Я дуже повільно викладую речі із своєї сумки: блокнот, ручки, гаманець тощо. Він вихоплює мою сумку і намагається у неї залізти. Я кажу: “Залиште мою сумку у спокої. Я увесь вміст цієї сумки зараз Вам покажу”. Він: “Ви дуже повільно це все робите”.

Я відповіла: “Це Ваші проблеми. Якщо Ви хочете мене оглядати, то це Ваша проблема, а не моя”. “Я так буду оглядати увесь поїзд і ми будемо  вісім годин стояти”. Оглядати треба. Дійсно через адміністративний кордон може потрапити що-завгодно. Але розробіть механізм, який дозволить знайти золоту середину між безпекою України і правами людини, яка перетинає цей кордон.

Поки я повернулась, аби дістати із сумку іншу річ, цей прикордонник заліз у мій гаманець. Я 20 років одружена, і за 20 років мій чоловік жодного разу не відкривав мій гаманець. Тут я вирвала цей гаманець з його рук і сказала: “На якій підставі Ви взагалі чіпаєте мій гаманець?” Як вигладяає огляд у в’язниці? Коли я туди заходжу з грошима, мені кажуть: “Скільки грошей у Вас в гаманці?”, “Чи можете скласти їх в цей пакет?”. Мої гроші запечатують під мій підпис і залишають. Після цього мене питають: “Чи все Ви вийняли з гаманця”.

Ти кажеш: “Так, все”. “Будь ласка, перевірте ще раз!”. І тільки після цього тюремник бере гаманець і оглядає самостійно”, – каже жінка. Прикордонник відмовився представлятися Валентині Потаповій як і обгрунтовувати з посиланням на українське законодавство обшук речей без складання протоколу. За словами Валентини, співробітник прикордонної служби шукав у її сумці російський паспорт. “Я запитала: “Що Ви шукаєте?”. Він сказав, що російський паспорт. “А чому Ви шукаєте у мене російський паспорт? Відповідно до Закону про окуповані території, усі документи отримані в Криму вважаються недійсними. 20 років тому я в Москві купила посвідчення дурня.

Це посвідчення такий же ж недійсний документ попри вклеєну мою фотографію і печать, як і російський паспорт. Я не можу зрозуміти, навіщо його шукати. Знайшли? І що далі? Закон говорить, що далі ви з ним нічого не можете зробити. Паспорт шукають для того, щоб “розвести” людей, які не обізнані в особливостях українського законодавства, для того, аби вимагати хабаря. Сьогодні в Криму без російського паспорту неможливо вижити. До 1 січня лишається менше двох місяців. Сьогодні кримчани масово змушені робити російські паспорти, тому що ані медичне обслуговування, ані освіта, ані робота неможливі без російського паспорту”, – каже Валентина Потапова.

Ілля Іллїн став свідком, як у його попутниці розірвали російський паспорт: “

Якимсь чином українські прикордонники виділяють собі жертв. У мене склалось таке враження, що вони працюють з провідниками, які наводять їх на цих жертв. Цього разу жертвою стала дівчина, яку попросили показати сумочку для огляду. Вони висипали звідти речі із сумки і знайшли російський паспорт. Вона після цього хвилин десять спілкувалась з прикордонником у купе провідника, після чого повернулася із порваним російським паспортом”.

Юристи з Української Гельсінської спілки з прав людини звертались до Прикордонної служби з питанням про вплив на кримчан російського паспорту при перетині адміністративного кордону, на що отримували непряму відповідь із цитатами на законодаство:

“Адміністрацією Державною прикордонною службою України розглянуто Ваш запит на інформацію щодо одночасної наявності особою паспорта України та РФ, виданої на АР Крим чи в місті Севастопіль… З урахуванням, ч. 2 та 3 ст. 9 Закону “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, документи, видані незаконно створеними органами на тимчаосово окупованій території України, в тому числі паспорти громадян РФ, є недісними і не створюють правових наслідків, зокрема не дають права на в’їзд з цієї території.

Таким чином дозвіл громадянину України на перетинання адміністративного кордону з тимчасово окупованої території буде надано за паспортом громадянина Україна”, – цитую офіційну позицію Сергій Заєць, адвокат, експерт Української Гельсінської спілки з прав людини. Але попри те, що кримчани з українським паспортом мають право виїжджати з Криму безперешкодно, залишаються багато невизначеностей. “Не зрозуміло, які саме посадові особи мають право вирішувати питання, докускати чи недопускати українця в Україну, яким чином має бути оформлено рішення про недопуск, як воно має бути вмотивовано.

Ми знаємо про численні випадки, коли громадяну України не було дозволено проїхати на материкову Україну, але не знаємо жодного випадку, щоб комусь було надано пояснення, тим більше в письмовій формі. Громадянам не розяснюється можливість оскарження такого рішення”, – каже Сергій Заєць.

Координатор проекту “Без кордонів” Максим Буткевич переконаний, що стоврення чітких правил і механізмів допоможе уникнути порушенням прав людини Україною: “В Україні має бути створено механізм дистанційного відновлення або подовження документів, що підтрвержують громадянство України для тих, хто перебуває на території Криму. По-друге, правила перетину адміністративного кордону мають бути прописані і всім відомі. По-третє, має бути присутній механізм оскраження рішення про відмову у доступі. На цьому сходяться думки усіх правозахисників”, – каже Максим Буткевич.