«Навіщо вчитися такій красивій». Як протидіяти сексуальним домаганням з боку викладача?

Говоримо про секс-скандал в університеті імені Шевченка, де звільнили викладача за домагання до студенток. Як протидіяти харасменту і до кого звертатись — запитуємо юристку громадської організації “Ліга захисту прав жінок” Олександру Голуб і психологиню з центру “Жіночі перспективи” Марту Чумало.  

Ведучі

Валерія Широкова

Гостi

Олександра Голуб,

Марта Чумало

«Навіщо вчитися такій красивій». Як протидіяти сексуальним домаганням з боку викладача?
https://static.hromadske.radio/2019/10/Harasment-31-10-2019.mp3
https://static.hromadske.radio/2019/10/Harasment-31-10-2019.mp3
«Навіщо вчитися такій красивій». Як протидіяти сексуальним домаганням з боку викладача?
0:00
/
0:00

Сьогодні будемо говорити про одну з найгучніших історій харасменту. Мова про студентку інституту біології та медицини університету імені Шевченка. Її звати Клементина Квіндт, вона звинуватила в сексуальних домаганнях викладача ботаніки Петра Романенка. На момент подій студентці було 17 років.

Наші експертки — юристка громадської організації «Ліга захисту прав жінок» Олександра Голуб і психологиня з центру «Жіночі перспективи» Марта Чумало.  

Клементина Квіндт: Это было вводное занятие, нас учили пользоваться микроскопом. Во время пояснения он очень близко прижался к девочке, она засмеялась, и как бы все сошло на нет.

Первокурсники ездят на практику в Каневский заповедник. Представьте себе: лес, ничего вокруг нет, никто не знает дорогу обратно. Мы зашли в какие-то вообще хащи абсолютные… И все в такой лесной одежде, и тут преподаватель ботаники останавливается возле одной студентки, прикасается к ее ягодицам и ногам, отряхивает всякие растения, семена, которые налипли ей на одежду, и говорит: “Оксана, как бы я хотел быть этими будяками”, и улыбается. Все смеются в нашей группе. Мне как-то в тот момент немножко несмешно стало, девочке это не понравилось, она замялась и промолчала. Об этом преподавателе ходили легенды в университете, мол любит первокурсниц, юных студенточек, знаки внимания им оказывает. Но никто не считал, что это что-то неправильное. Девочки никому это не рассказывают поначалу, он преподаватель, что с этим делать. Девочки боятся кому-то об этом сказать, чтобы им не было хуже. 

Олександра Голуб: У нашому законодавстві є таке поняття як сексуальні домагання. Це дії сексуального характеру, які є небажані для тієї особи, яку домагаються. Це не обов’язково має бути фізичний акт безпосередньо. Це можуть бути погладжування, поплескування, а можуть бути і слова. 

Валерія Широкова: За жарт «як би я хотів бути цим будяком» що конкретно може зробити дівчина, до якої так звернулися? 

Олександра Голуб: На жаль, наше законодавство не настільки досконале, що за такі словесні різного роду вирази є чітка прописана відповідальність. Але завдяки таким сміливим дівчатам, як Клементина, є практика, коли вони фіксували ці слова, звертались до адміністрації навчального закладу, і потім цих викладачів карали в дисциплінарному порядку і відсторонювали від роботи зі студентками чи студентами. 

Дуже бажано зафіксувати ці дії. Якщо не має змоги записати на диктофон, або зафільмувати, можна записати місце, час, як це трапилося. Якщо поруч є люди, яким ти довіряєш, при свідках сказати, що тобі ця поведінка неприємна, і  з ними можна звернутись до керівництва університету. 

Марта Чумало: Викладач має більше влади, сил і можливостей до впливу на студентку. Цей контекст, котрий описала наша героїня Клементина, що інші студентки почали сміятися, применшувати вину того, що відбувалося — в таких умовах я завжди кажу про те, що важливо вміти розуміти сигнали свого тіла. Тіло сигналізує про те, що відбувається, щось таке, що мені не подобається. Це небезпека, сигнал того, що я не маю на це не зважати. Я це маю прийняти до уваги. Коли це повторюється, починає набувати якогось системного характеру, його увага починає бути особливою, це несе відчуття небезпеки — я маю визнати те, що відбувається щось таке, на що я не даю згоди. Для того, щоби почати опиратися, я маю мати достатньо внутрішньої сили та підтримки. Коли я відчуваю, що я цього не маю, тоді я починаю думати, що мене може підтримати чи підсилити. В першу чергу, це можуть бути друзі, люди, які поруч… 

Клементина Квіндт: Почти после отбоя, мы уже в пижамах, у нас завтра зачет и мы повторяем материал. И тут без стука заходит этот преподаватель. Он поворачивается ко мне и говорит: “Ой, вы такая красивая. Что вы учите, вы же обязательно сдадите зачет. Зачем вам это повторять”. Я ему ничего на это не ответила.

Дальше – больше: он пьян. Он не очень соблюдает координацию движений. Наигрывает на синтезаторе. Поворачивается и говорит: “А вы знаете, как делать кунилингус?”.  Он сел на кровать к другой девочке, я испугалась, думаю “что-то надо делать”. Но что делать? Связи нет, никому не позвонишь… Потом другая девочка вышла позвать кого-то, его увели. Потом, естественно, он все отрицал. 

Марта Чумало: Зважаючи на те, що кривдник в алкогольному сп’янінні  — будь-які аргументи до нього будуть сприйматися в невідомий спосіб, він може їх ігнорувати. Найважливіше, що героїня розуміє це. Важливо покликати на допомогу. Дзвонити на 102, або до дорослих, які можуть захистити. Якщо зв’язку немає, це буде корисно, якщо дівчата будуть одна одну підтримувати. Важливо розуміти, що на цьому місці може бути будь-хто, це не причина чи проблема в дівчині, яка піддається сексуальним домаганням. Це випадковий вибір. Сьогодні він домагається до однієї, завтра до іншої. Важливо продемонструвати неприйняття. Не піджартовувати з ним, не підігрувати. Щоб він розумів, що ви не погоджуєтеся на те, що він собі дозволяє. 

Олександра Голуб: Якщо ви відчуваєте дійсно, що поведінка є небажаною, навіть, якщо це просто слова, які отак сказані, як ми почули, але ви знаходитесь в закритому приміщенні з цією людиною. Це є вже натяки на секс. І в нас в кримінальному кодексі чітко передбачена стаття “примушення на вступ в статевий зв’язок”. І цей злочин є ще більш важким, коли відбувається в відносинах підпорядкування, тобто керівник по відношенню до підлеглих, викладач — до студентки. Обов’язково в такій ситуацій потрібно подумати про безпеку, показати, що тобі дискомфортно і ти не погоджуєшся, і, звичайно, звернутися до правоохоронців, коли ми говоримо вже про такі речі, які ми чуємо в історії. 

Клементина Квіндт: Мы написали заявление на имя начальника практики, что был такой случай, и чтобы он обратил на это внимание. Он поговорил с преподавателем и преподаватель больше такого не делал в эту практику. Затем в октябре, когда другие младшие группы пожаловались на этого преподавателя еще раз, начался еще один виток. Мы подали групповое заявление на имя директора, в МОН, в ректорат. 

И потом нас спрашивали, почему мы на самой практике ничего ему не сказали. Комиссия спрашивала: “Как вы могли так поступить, сидели отмалчивались?”. Люди просто по-разному поступают в стрессовых ситуациях. 

Было много девчонок, которые пострадали от этого тоже, но они не хотели ничего делать, потому что боялись, что им отомстит администрация.

Закончилось тем, что его уволили, меня страшно давили в университете. Бывшие мои одногруппники, старший курс писали мне много всего в личные сообщения за то, что я чесного преподавателя оклеветала, за то что я “пиарюсь”.

Затем подключились правые. Потому что я в их глазах занимаюсь не только студенческим активизмом, но и другим активизмом: феминистким, ЛГБТ. И, естественно, в их глазах я была человеком, который врет и говорит неправду. Они тоже начали угрожать. Мой адрес слили. В свое время это была очень громкая штука, которая плохо закончилась и для преподавателя, и для меня. Я сейчас говорю это из Германии.

Валерія Широкова: Як правильно діяти, коли тебе піддають цькуванню?

Олександра Голуб: Проблема в тому, що наші правоохоронці — частина суспільства українського, яке так само піддається стереотипам. В нас існує стереотип про те, що людина, яка стала жертвою зґвалтування або сексуальних домагань — це вона сама спровокувала цю поведінку, і проблема не в кривдникові, а в людині, яка зазнає домагань. Хоча це абсолютно неправда. 

Ситуація не зміниться, якщо дівчата і хлопці, які з цим зіштовхуються — будуть мовчати. Чим менше наші правоохоронці отримують повідомлення про це — тим менше мають практики. Погано знають, як з цим працювати. 

Докази (запис на диктофон, відео, просто опис ситуації на папері — прим. ред. ) можна надавати і вищому керівництву університету, і Уповноваженому ВР з прав людини, і до поліції (якщо ми конкретно говоримо про примушування до вступу в статеві зв’язки). У нас є національна гаряча лінія, яка стосується насильства. Крім того, в нас є досить багато громадських організацій, в тому числі “ліга захисту прав жінок”, або “ЮрФем”, куди можна звернутися і попросити юридичну консультацію.

Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі. 

За підтримки:

Медіакампанія #НавчанняБезПринижень відбувається в рамках проекту «Актуалізація проблеми сексуальних домагань у ВНЗ України», що реалізовується Асоціацією жінок-юристок України «ЮрФем» за підтримки Українського Жіночого Фонду / Ukrainian Women’s Fund