13% українців є вірними Московського Патріархату, 46% — Київського, — КМІС

Результати досліджень, зокрема невідповідність між кількістю тих, хто вважає себе православними Київського Патріархату та співвідношення київських і московських парафій, пояснила експертка КМІС Олена Богдан.

Олена Богдан: З 19 по 31 травня було проведено всеукраїнське опитування громадської думки, і до нього, зокрема, було включено кілька запитань щодо релігійності. Вони стосувалися самоідентичності і молитви — коли востаннє молилися люди.

Андрій Сайчук: Згідно з дослідженням, більше 90% українців вірять у Бога?

Олена Богдан: Ми не ставили запитання про віру у Бога. 80% українців віднесли себе до християн, і 12% зазначили, що вони не належать до жодної з релігій, але є віруючими людьми. 5,6% зазначили, що вони не належать до жодної з релігій і не є віруючими людьми.

Але якщо людина декларує приналежність до певного віросподівання, це ще не означає, що вона є віруючою і практикуючою. Для багатьох людей це радше культурна, а не релігійна приналежність. Це явище поширене і в багатьох європейських країнах.

В Україні серед тих, хто відносить себе до певного віросповідання, приблизно третина не є активно практикуючими віруючими і можна взагалі поставити питання, чи вони віруючі.

За даними інших опитувань, у свідоме існування після смерті вірить близько 50-58% українців.

Андрій Сайчук: Це важливий показник секуляризації. Що він означає?

Олена Богдан: Я можу навести, на кого Україна схожа у деяких показниках. На жаль, це дані 2008 року, але навряд були сильні стрибки після цього. Показник віри у свідоме існування після смерті схожий на показник Великої Британії, Австрії, Швейцарії, Іспанії.

Якщо ми подивимось на Україну в контексті Європи, то побачимо, що вона за багатьма показниками посідає серединну позицію у Європі. Це стосується і віри в Бога, і віри у свідоме існування після смерті, і молитовних практик. Але є один виняток — за зацікавленістю у священному і надприродному Україна посідає 8 місце у Європі. В Україні зацікавленими цим себе вважають 66%, і це високий показник для Європи.

Після доби політики державного атеїзму українці опинилися перед дуже широким вибором. Ми бачимо вільний пошук у багатьох людей і нестабільність у преференціях. Частина людей навіть не давала стабільних відповідей навіть протягом 20-30 хв, які тривало опитування. Але стабільність у відповідях греко-католиків вища, ніж у православних.

Андрій Сайчук: Цікаві цифри, як православні визначають свою конфесійну приналежність. Вірних Київського Патріархату приблизно втричі більше, тоді як ситуація із кількістю парафій та священиків обернена — у 3,5 рази більше священиків МП і в 2,5 рази більше парафій має МП.

Олена Богдан: Якби варіант, який пропонувався українцям, був би «Українська православна церква» без уточнення патріархату, то цей варіант набрав би значно більший відсоток. Думаю, що відповідаючи на це запитання, люди почасти обирають між Києвом і Москвою, тобто тут дається взнаки патріотична позиція.

Частина людей може навіть не знати, до якої церкви вони належать. Вони бачать табличку «Українська православна церква» українською мовою на храмі і можуть навіть не усвідомлювати, що це церква Московського Патріархату.

Під час круглого столу для обговорення результатів дослідження представниця Департаменту у справах релігії пояснювала, що можна побачити закономірність: залежно від політичної влади, зростала кількість громад МП, зареєстрованих за державною документацією. Зараз проводиться ревізія, і частина цих громад виявилася лише на папері.

Наталя Соколенко: За часів Януковича представникам МП набагато легше виділяли земельні ділянки для церков. Мабуть, варто було б перевірити, чи вони використовуються за призначенням.

Олена Богдан: Для заснування церкви потрібні не тільки віряни, а й фінансові та політичні ресурси. Щоб отримати історичну пам’ятку для користування, потрібні політичні ресурси, щоб побудувати нову церкву — і фінансові, і політичні ресурси, бо потрібно отримати низку дозволів.

Тому те, що люди не до кінця усвідомлюють, до якої церкви вони належать, а також потреба значних фінансових і політичних ресурсів зумовлюють різницю між тим, що ми бачимо у держстатистиці щодо релігійних громад і в розподілі відповідей респондентів.

Ті, хто свідомо обирає УПЦ МП — це не обов’язково промосковськи орієнтовані люди, а ті, для кого важливим є зв’язок із Константинопольським Патріархатом, належність церкви до Вселенського Православ’я.

Вірні Київського і Московського Патріархатів подібні за соціально-демографічними характеристиками; у поглядах щодо зовнішньої політики та національної ідентичності віряни УПЦ МП мають трохи більше виражену проросійську орієнтацію, але вона не є домінантною.

Віряни обох церков переважно вважають себе українцями — навіть понад 70% у МП. Перевагу українській мові віддавали майже однаково. Понад половина респондентів КП підтримує приєднання до ЄС, а серед вірян МП — третина. Низький відсоток вірян обох патріархатів бачить Україну і Росію об’єднаними в одну державу.

Андрій Сайчук: Україна — виразно православна країна. Що з іншими конфесіями?

Олена Богдан: Близько 70% — православні. Але якщо ми дивимося на практики і віру, бачимо дещо іншу картину. Показник віри у свідоме існування після смерті вищий серед тих, хто декларує приналежність до УГКЦ, ніж серед тих, хто декларує приналежність до православ’я.

Наталя Соколенко: У США є віра у життя після смерті?

Олена Богдан: Так, вона має вищий рівень, ніж в Україні — понад 70%. США є відносно релігійними, вони релігійнішими за низку європейських країн.