14 травня стане зрозумілим, чи зможе Мінський процес зрушити з місця — Марія Золкіна

Верховна Рада та Офіс президента працюють над можливістю провести місцеві вибори на тимчасово окупованих територіях паралельно з виборами на решті території України

Президент України Володимир Зеленський затвердив склад делегації України для участі в Тристоронній контактній групі з мирного врегулювання ситуації у Донецькій та Луганській областях.

Українську делегацію в ТКГ очолює Президент України у 1994 – 2005 роках Леонід Кучма. До складу делегації також увійшли: віце-прем’єр-міністр України – міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Олексій Резніков (перший заступник глави делегації); голова Комітету Верховної Ради України з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва, народний депутат України Олександр Мережко (заступник глави делегації); заступниця міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Юлія Свириденко (представник України в робочій підгрупі з соціально-економічних питань); голова Комітету Верховної Ради України з питань правової політики, народний депутат України Андрій Костін (представник України в робочій підгрупі з політичних питань); заступник міністра оборони України Олександр Поліщук (представник України в робочій підгрупі з безпекових питань); голова Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, народна  депутатка України Галина Третьякова (представник України в робочій підгрупі з гуманітарних питань).

Чи пов’язані між собою ці новини, ми запитали в політичної аналітикині Фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» Марії Золкіної.

Марія Золкіна: Ні, ці новини не пов’язані, хоча депутати від «Слуги народу», зокрема глава фракції, заявляють про те, що вибори відбудуться на всій території України, включаючи окупований Донбас, за виключенням окупованого Криму. Я такі коментарі вважаю абсолютно відірваними від реальності, але Мінський процес в Тристоронній контактній групі (ТКГ) жодним чином не пов’язаний з підготовкою до виборів, тому що навіть у найбільших оптимістів в оточенні президента вже, напевно, зрозуміли, що це навіть технічно неможливо – провести за менше, ніж півроку вибори на нині окупованій території Донбасу.

Щодо зміни учасників ТКГ, то це сигнал, але не для внутрішньо української аудиторії, а більше — нашим партнерам по Нормандській четвірці, США, іншим міжнародним організаціям, які накладали політичні санкції на Російську Федерацію. Сигнал про те, що команда президента налаштована дуже серйозно, і вони хочуть, щоб Мінський процес все ж таки зрушив з мертвої точки. Тому що після демаршу частини українського суспільства у відповідь на ідею з Консультативною радою процес знову забуксував. Тобто в квітні і у другій половині березня, коли Україна де-факто відмовилася від попередньо узгодженого формату консультативної ради, де мали б за одним столом переговорів сидіти дві делегації – України і самопроголошених «республік», переговори у всіх інших підгрупах ТКГ теж забуксували – і безпека, і масштабний обмін тощо. І все, що робилося останніми тижнями, було покликано зрушити цей процес з мертвої точки.

Тому Україна в одноосібному порядку почала певну реформу цієї Мінської ТКГ, змінивши свій власний підхід до формування своєї власної організації. Високопосадовці і раніше були в складі Мінської ТКГ, найвідомішою з них була Ірина Геращенко, яка була віце-спікеркою українського парламенту. Але те, що зараз всі представники України в усіх робочих підгрупах Мінську мають високі посади – це новий підхід, ми такого раніше не робили. З одного боку, це начебто символізує серйозність намірів домовлятися, але, з іншого боку, в цьому є і певні ризики. Тому що інші делегації, зокрема російська, симетричного кроку не зроблять, це зрозуміло, адже Росія взагалі заперечує свою відповідальність за конфлікт. Тому виходить так, що наш рівень представництва майже такий, які під час підписання міжнародних договорів, як при веденні міждержавних переговорів, а Російська Федерація залишає набагато нижче за рангом свою участь у Мінській ТКГ.

Юридично для України це не несе жодних наслідків – Мінськ все одно залишається політичним майданчиком, він не набуває сили міжнародного договору. Але Росія це буде використовувати політично, говорячи, що ось, дивіться, у вас там сидять заступники міністрів, а ви все одно не хочете щось там виконувати з домовленостей.

Чи опиняємося ми в глухому переговорному куті, стане зрозуміло 14 травня, коли будуть обговорюватися на черговій зустрічі сьогоднішні пропозиції України. Тому що якщо ці пропозиції будуть підтримані на рівні ОБСЄ, Росії і Нормандської четвірки, то Мінський процес набуде пожвавлення. Я поясню, що замість тієї консультативної ради, де окремі райони Донецької та Луганської областей мали набути суб’єктності і стати основними переговорниками для України, а Росія мала набути статус спостерігача, сьогодні Єрмак в Нормандській четвірці запропонував просто в якості запрошених осіб долучити до кожної робочої групи в Мінську внутрішньо переміщених осіб, яких визначить українська делегація. Тобто Україна, не погоджуючи цей склад додаткових запрошених ані з Росією, ані з самопроголошеними формуваннями, пропонує надіслати ВПО як представників окремих районів Донеччини і Луганщини. Водночас за самопроголошеними формуваннями залишається право так само надіслати когось цивільного. Ми розуміємо, що там не буде нікого незалежного, але це не будуть військові чи представники квазі-органів «ДНР» і «ЛНР». Тобто якщо ця ідея буде підтримана, Мінський процес на якийсь час пожвавиться.

Але якщо найближчі декілька місяців до осені не буде серйозно пожвавлення переговорного процесу з Росією, я думаю, що і Володимир Зеленський, і вся його команда вимушені будуть зосередитися на внутрішній політиці відносно окупованого Донбасу і поставити весь процес реінтеграції знову на паузу, як зробив його попередник.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.