Бабу Прісю я зіграла очима: Ірма Вітовська про новий фільм «Брама» - відео

Із 26 липня в прокат виходить новий український фільм – «Брама»

Ведучi

Лариса Денисенко,

Ірина Славінська

Гостi

Ірма Вітовська

Бабу Прісю я зіграла очима: Ірма Вітовська про новий фільм «Брама» - відео
https://static.hromadske.radio/2018/07/hr-hh-18-07-10_vitovska.mp3
https://static.hromadske.radio/2018/07/hr-hh-18-07-10_vitovska.mp3
Бабу Прісю я зіграла очима: Ірма Вітовська про новий фільм «Брама» - відео
0:00
/
0:00

Фільм «Брама» — екранне втілення відомої п’єси Павла Ар’є «На початку і наприкінці часів».

Із акторкою Ірмою Вітовською, яка зіграла в фільмі головну роль, говоримо про прем’єру та зйомки фільму.

 

Ірина Славінська: Яким чином Ірма Вітовська перетворилася на 88-річну Бабу Прісю?

Ірма Вітовська: Це був великий ризик, я переживала: театральний успіх, а якщо в кіно не досягнути того самого – це ризик. А матеріал дуже потужний, я вважаю, п’єса Павла Ар’є «Баба Пріся» – одна з найкращих п’єс сьогоднішнього часу.

З Володею я вже мала досвід співпраці – тут не було питань щодо команди, було питання, чи цей грим заживе на мені.

Ірина Славінська: Що це за грим?

Ірма Вітовська: Це маска. В нас в Україні є дуже хороші гримери, я би хотіла підняти фільмом планку цієї професії. Мені хотілося, щоб український глядач зрозумів, що в нас це вміють робити.

Ірина Бєліна –  я вже з нею мала досвід масок, і Катерина Струкова – розмальовувала, робила практично всю роботу на майданчику. Дівчата створювали це – маска була на кожен знімальний день.

Ірина Славінська: Як це робиться?

Ірма Вітовська: По-перше, в мене страшна клаустрофобія, а це десь години три треба з закритими очима не ворушити м’язами, поки виливають зліпки. Наноситься все це так, ніби в труну тебе кладуть і все. Мені треба було, щоб хтось тримав за руку, періодично чухав, тому що паніка на цій хвилі – тим паче, клаустрофобія, як у мене, тому потрібно, щоб хтось був поруч – говорив, відволікав.

Після того, як наносять маску, – розмальовують. Пігментні плями, пори жилочки – щоб все це було. Не бажано пити – мінімально, через трубочку. Десь о 15-16 мені відклеювали губи – давали їжу й знову заклеювали. В готелі я опинялася о 23.00 – дівчата знімали маску, робили ще реабілітацію, тому що шкіра 12 годин під всією цією історією. Приїжджала в готель, тільки лягала – знову «тук-тук».

 

Мало того – це не просто зіграти бабусю. Це певний персонаж, який у собі має велику змістовну історію. Виходить так, що очі – єдиний мій реальний передавач, інструмент, що мали взяти на себе 90% всього, щоб віддати в цій ролі. Я дуже рада, що хлопці послухали та не пішли на лінзи, тому що через лінзи я нічого не передам.

Я попросила дівчат дати на праве око більше матеріалу, щоб у мене було органічне відчуття чи глаукоми, чи катаракти: вони тоді сльозяться, бо є подразник, і не треба це вдавати. Незважаючи на те, що маска жива, роль зроблена очима

Ірина Славінська: Баба Пріся говорить не тим голосом, який ми зараз чуємо. Як ти його знайшла?

Ірма Вітовська: Я його знайшла, коли ще робила виставу (виставу «Сталкери» Стаса Жаркова), але розплатилася бабою Прісею, як русалонька: в мене від мого колоратурного прекрасного сопрано тепер «жосткий» альт – одна зв’язка відстає назавжди. Фоніатор мені сказав: тобі з цим жити. Отак. Така була жертва для цього персонажа, але я ні про що не шкодую, тому що, мені здається, зіграти бабу Прісю – це вже джекпот для будь-якої актриси.

Лариса Денисенко: Баба Пріся – надзвичайно потужний енергетичний персонаж. Ти відчувала її вплив на тебе? Чи це такий стан магії, коли ти залишаєш персонаж, а він тобою не володіє?

Ірма Вітовська: Він не володіє мною. Я дуже його люблю – в нас взаємна любов. Я дуже знаю, про що вона говорить, я точно знаю, які мотивації та процеси відбуваються всередині.  

Слухайте повну версію розмови з Ірмою Вітовською в доданому звуковому файлі або дивіться відеоверсію інтерв’ю.