Бойовики терористичних організацій відпочивають в Україні?

Доповідь має назву «Актуальні проблеми боротьби з тероризмом в Україні і світі».

В нашій студії Cергій Дрьомов, експерт Національного інституту стратегічних досліджень.

Андрій Куликов: Про який тероризм йдеться? Ми знаємо про російський тероризм, який здійснюється проти України, про мусульманський тероризм та багато інших.  

Сергій Дрьомов: Всі країни можна поділити на три групи. Перша група – це країни, де проживають керівники різних міжнародних терористичних організацій, друга група – де дислокуються самі терористичні організації. Україна відноситься до третьої групи, де мало проявів тероризму, але є ймовірні загрози.

Аналітики Національного інституту стратегічних досліджень дійшли висновку, що мало того, що в світі існує міжнародний тероризм, ми дійшли до такого життя, що існує ще і державний тероризм. Я б назвав держаним тероризмом тут діяльність, яку демонструє зараз Російська Федерація, і не тільки стосовно України. Тобто основна загроза походить нам зараз зі сходу.

Анастасія Багаліка: Чи йдеться взагалі для європейського континенту про спільні джерела дестабілізації?

Сергій Дрьомов: Звичайно, Україна знаходиться на роздоріжжі. В Україні не проживають ні керівники терористичних організацій, ні самі терористичні організації не знаходяться тут, терористи лише відпочивають тут, поновлюють свої сили. А вже, поновивши сили, вони можуть проявити себе не тільки в Україні, а й в інших країнах.

Анастасія Багаліка: На що ви спираєтеся, коли говорите, що терористи відпочивають в Україні та набираються сил? Це якісь відкриті джерела?

Сергій Дрьомов: Це відкриті джерела. Ті самі бойовики, які виконують відповідні функції, теж люди і теж хочуть відпочити. А де? Не там же, де вони вчинили злочин, а в нейтральній країні, де їх мало знають і ними мало цікавляться.

Анастасія Багаліка: А наприклад?

Сергій Дрьомов: Всім відома Курдська робітнича партія. І мені особисто відомо, як один із членів цієї організації терористичної спрямованості навіть отримав громадянство України свого часу. Одружився тут, жив, і можливо, виконував певні функції, які на нього покладалися на певний проміжок часу. Але потім він повернувся до постійного місця проживання.

В Україні не проживають ні керівники терористичних організацій, ні самі терористичні організації не знаходяться тут, терористи лише відпочивають тут, поновлюють свої сили.

Андрій Куликов: Наскільки небезпечно для тих країн, де базуються терористи, саме базування на їхній території терористів, навіть якщо вони самі не зачіпають тієї країни, де проживають?

Сергій Дрьомов: Я думаю, що небезпека серйозна, тому що сьогодні вони базуються і жодних активних дій не вчиняють в цій країні, а де гарантія, що через деякий час вони не активізуються саме в цій країні?

Анастасія Багаліка: А є ризик потрапити під санкції у країни, яка є перевалочним пунктом для терористів?

Сергій Дрьомов: Ніхто ж вам офіційно не скаже, що приїхали терористи, зареєструвалися у готелі і казали, що вони члени терористичної організації. Вони відпочивають, як прості пересічні громадяни.

Андрій Куликов: Що заважає ефективніше боротися з тероризмом, ніж це відбувається? І що стосується нас, якщо ми не здатні протидіяти тероризму, це що – брак попереднього досвіду, нові прийоми, які застосовуються проти України, чи якась органічна хиба нашої системи національної безпеки?

Сергій Дрьомов: Тут цілий комплекс проблем. Це проблема законодавчого характеру, це відсутність досвіду боротьби з тероризмом, тому що до 2014-го року тероризму Україна не знала. Щодо законодавчих проблем, то свого часу країна не визначилася з порядком визнання організацій терористичними. Це серйозна проблема, і Україна її з сучасним парламентом вирішити не може.

Свого часу країна не визначилася з порядком визнання організацій терористичними. Це серйозна проблема, і Україна її з сучасним парламентом вирішити не може

Анастасія Багаліка: Журналістам відомо, що українські спецслужби систематично збирають дані про так звану «ЧВК Вагнера», яка діяла певний час на Донбасі, потім в Сирії, і повідомляють періодично про те, що їм вдалося дізнатися.  Цікаво, що таких фіксацій не відбувається про інші організації, які, можливо, в Україні теж мають якісь свої, як ви кажете, місця для відпочинку.

Сергій Дрьомов: Це все залежить від того, які завдання стоять перед службою, і служба виконує наші міжнародно-правові зобов’язання. Вона співпрацює з іноземними спецслужбами, на запити яких вона збирає інформацію. В нас, в принципі, своїх проблем вистачає, тому що ті терористичні організації, які є на території України, важко дістати. Якщо ми подивимося статистику, то за вчинення терористичного акту в нас засуджені буквально одиниці. Проблема полягає в тому, що терористи ховаються на території, непідконтрольній Україні.  І в цьому проявляється характер дій РФ, яка спочатку провокує вчинення терористичних актів, а потім їм надає прихисток та навіть громадянство. І потім своїх громадян Росія для притягнення відповідальності за кордон не видає.

Андрій Куликов: Великий резонанс викликала стаття директора Національного інститут стратегічних досліджень, опублікована у «Дзеркалі тижня», і зміст цієї статті про те, що Кремль готує рік терору в Україні. Наскільки ця стаття базується на доповіді НІСД?

Сергій Дрьомов: В доповіді ми не робили такі прогнози, і вона більше статистичного характеру. Але, я думаю, що Володимир Павлович, готуючи свою публікацію, збирався на матеріали, які були зібрані та опубліковані в цій аналітичні доповіді. Але прямого зв’язку між ними немає.  

Андрій Куликов: Що вас самого найбільше вразило зі статистичних даних, коли ви готували цю доповідь?

Сергій Дрьомов: Найбільше вразила різниця між кількістю кримінальних проваджень і кількістю осіб, які були засуджені за терористичний акт в Україні. Наприклад, у 2016-му році за статтею терористичний акт було зареєстровано 1869 терористичних актів на території України. У той же час Державна судова адміністрація дає статистику, що за вчинення терористичного акту засуджено 7 чоловік. А я сумніваюсь, що оці 7 чоловік вчинили таку кількість терористичних актів.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.