Будівництво Канівської ГАЕС призведе до підйому радіоактивних мулів, - Тетяна Тимочко

Вчора, 3 квітня, відбулося засідання громадської ради при Державному агентстві водних ресурсів України, на якому розглядалося питання весняного паводку

Дмитро Тузов: Як завжди такі наради в нас відбуваються синхронно із самим паводком. Переді мною інформація, що в Чернігові та Охтирці залишаються підтопленими понад 300 домогосподарств.

Тетяна Тимочко: Вода – це величезна цінність для водосховища. Коли ми говоримо про воду в водосховищі, то в першу чергу говоримо про поступове спускання води, щоб збалансувати. Тоді не буде сильних масштабів повеней, з іншого боку, буде збережена вода у водосховищах, бо її приберігають на літній час.

Але дуже часто власники гідроспоруд – державних, приватних чи комунальних – чекають до останньої хвилини: а якось воно буде. Головна проблема в тому, що ці гідроспоруди затримують течію в літній період, відбувається замулення, вода цвіте. Але у весняний час вони так собі думають: якось буде.

Так само з Дністровською ГАЕС, яка завжди тримає воду до останнього, скидає її, коли вже наступає пік і це збільшує масштаби повені. Це відбувається і на менших річках, і, безперечно, на Дніпрі. Тут інтереси бізнесу переважають.

Сергій Стуканов: За даними Укргідрометрцентру за третю декаду березня водність Дніпра – 146% від норми. Поясність, чим це загрожує і що означає.

Тетяна Тимочко: Цей відсоток не є аж таким загрозливим. При грамотному регулюванні це можна збалансувати. Але сама система будівництва гідроспоруд за радянських часів була зорієнтована на будівництво великих водосховищ, що здешевлювало сам проект. З іншого боку, це давало підпитку для виробництва електроенергії.

У інших країнах заздалегідь готують території, на яких є можливість відвести воду – в заплаві, де немає забудови, сміттєзвалищ, об’єктів природного заповідного фонду.

Також у значній мірі підтоплення помешкань відбувається тому, що самі вони збудовані в прибережній смузі з порушенням. В першу чергу, це звичайні люди, які намагаються побудуватись ближче до води. Крім того, люди зі статками – прибережна смуга не дозволяє будувати, то вони намивають на воду частину ґрунту, нібито зберігають ці 50 метрів. Ця забудова стискає річку і не дає їй розливатись.

Дмитро Тузов: Нам вже пізно думати про якісь гідротехнічні споруди, бо все забудовано?

Тетяна Тимочко: Ми знову будемо запізнюватись. По-перше, ці землі забудовані або вже комусь належать. По-друге, в усьому світі існує зовсім інший тренд – ліквідація всіх гідроспоруд по течії річок. США за останні роки виділили та витратили 10 мільйонів доларів на те, щоб викупити та демонтувати приватні гідроспоруди. Ця ж тенденція є в Європі.

Дмитро Тузов: Але в нас це вже важко зробити, бо в нас каскад водосховищ?

Тетяна Тимочко: Це стосується в першу чергу Дніпра. Ми не можемо говорити про демонтаж цих гідроспоруд, хоча такі ідеї подеколи виникають. Наприклад, спустити Київське водосховище. Але в нас є одна дуже специфічна частина цієї роботи – радіаційні мули. В усьому каскаді дніпровських водосховищ знаходяться мули, які містять досить високий вміст радіації. Вони зараз знаходяться глибоко внизу, закриті іншими шарами мулу, який не є радіоактивним. Або спуск, або будівництво, як це планують – будівництво Канівської ГАЕС – призведе до підйому радіаційних мулів.

Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.