Чому фіни змогли, а українці ні: 100 років проголошення незалежності Фінляндії

На зв’язку зі студією — журналіст, автор книги про Карла Маннергейма Дмитро Шурхало.

Наталя Соколенко: Книжка називається «Скоропадський, Маннергейм, Врангель: кавалеристи-державники». Чому ви в своєму дослідженні вирішили об’єднати цих трьох персонажів?

Дмитро Шурхало: Об’єднав я цих трьох персонажів з тією причини, що вони до 1917 року робили дуже схожу кар’єру. Вони служили у кінних кавалерійських підрозділах, які були найбільш наближеними до імператора. Вони також були придворними. Але 1917 рік дуже сильно змінив їхню долю. Звичного для них світу не стало, тому кожен із них почав шукати свій шлях. Один став гетьманом України, генерал Маннергейм спочатку був головнокомандувачем у Фінляндії, потім регентом, головнокомандувачем, зрештою – президентом. Врангель – останній ватажок російського білогвардійського руху.

Якщо говорити про 4 — 6 грудня, то Фінляндія пішла шляхом незалежності, а в Україні сталося дещо не так. 20 листопада була проголошена Українська Народна Республіка, але не проголошувалася повна незалежність України, йшлося про те, що Україна залишається, «не відділяючись від Російської республіки і зберігаючи єдність її, ми твердо станемо на нашій землі, щоб силами нашими помогти всій Росії».

За два місяці ситуація зовсім змінилася. В Україні почався конфлікт з більшовиками. Цей конфлікт розвивався дуже невдало. Часто накидається така штука, неправильне бачення історії: мовляв, Україна проголосила незалежність, а на неї через це напали більшовики. Насправді все було навпаки. Більшовики сформували радянський уряд, більшовицький уряд в Харкові, який казав, що є насправді легітимним урядом.

Сергій Стуканов: Харків так само був і в біографії Карла Густава Маннергейма. Він поїхав в Харків навчався російської мови. Чи ця людина до 1917 року вже в якийсь спосіб думала про незалежність Фінляндії?

Дмитро Шурхало: Абсолютно не думав. Ця людина робила кар’єру придворного при імператорі. Маннергейм – етнічний швед. Коли все це почалося у 1917 році, він до ладу не знав фінської мови. Він почав її вчити у 1918 році, до кінця життя розмовляв нею з акцентом. 

Наталя Соколенко: Чому у Фінляндії вийшло 100 років тому?

Дмитро Шурхало: У цих трьох людей дуже спільна доля. Кожен з них намагався реалізувати власний державний проект. У Маннергейма це вийшло, а у Скоропадського ні. Мені здається, що головна проблема полягала у тому, що в Україні було дуже серйозним земельне питання. Якщо в Україні селянські повстання і призвели до повалення режиму Скоропадського, то якраз у Фінляндії власники землі, селяни, складали кістяк армії Маннергейма.

Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі.