Чому Гілларі Клінтон вийшла на Прайд у Нью-Йорку?

На Прайд вийшли Гілларі Клінтон і мер Нью-Йорка. Які уроки можуть винести з Прайда українські політики, і коли кияни побачать
Віталія Кличка на Марші Рівності?

Ведучi

Лариса Денисенко,

Ірина Славінська

Гостi

Ліза Кузьменко

Чому Гілларі Клінтон вийшла на Прайд у Нью-Йорку?
https://static.hromadske.radio/2016/06/hr_hh_2016-06-27-kuzmenko.mp3
https://static.hromadske.radio/2016/06/hr_hh_2016-06-27-kuzmenko.mp3
Чому Гілларі Клінтон вийшла на Прайд у Нью-Йорку?
0:00
/
0:00

Тетяна Козирєва, журналістка з Нью-Йорку, яка побувала на історичному марші — 46 Прайді у Нью-Йрку, зв’язалась з нами скайпом.

Ірина Славінська: В чому історичність цього маршу?

Тетяна Козирєва: Сорок шостий «March» увійшов в історію одразу з декількох причин. По-перше, на нього прийшла рекордна кількість маніфестантів, більше 32 тисяч. По-друге, була аномальна кількість поліції цього річ, оскільки правоохоронні органи посилили патрулювання після подій в Орландо, і можна було спостерігати навіть гелікоптери, підняті у повітря.

Марш дістався фінішу неподалік від бару The Stone Wall Inn, біля стін якого у 1969 році виходили активісти для того, щоб захистити свої права від нападів поліції, а в 1970 році біля стін цього бару був організований перший Прайд «March».

Також в Прайді цього року взяла участь платформа NBA — баскетбольна асоціація, яка була представлена цілою сотнею учасників, серед яких був перший в історії професійного спорту гравець NBA, який в 2013 році зробив публічний камін аут.

Ірина Славінська: Особливим цей Прайд був також тим, що до нього долучилась Гілларі Клінтон, кандидатка на посаду президента США. Плюс Барак Обама оголосив бар The Stone Wall Inn історичною пам’яткою. Все це складає доволі потужне твердження з боку влади Сполучених штатів.

Тетяна Козирєва: Це все відбувається після подій у Орландо, коли було розстріляно 49 представників ЛГБТ-спільноти, і лише після цього Барак Обама визнав бар The Stone Wall Inn історичною пам’яткою.

Гілларі Клінтон з’явилась лише в останні 15 хвилин біля цього історичного клубу, не давала ніяких інтерв’ю, і поява її була не анонсована.

Та треба сказати, що вона була відкрита до спілкування, тиснула руку активістам, посміхалася. Це не перша її поява на Прайді, але цього року її присутність була важлива, тому що вимоги, які декларували активісти, перегукувались з її передвиборчою кампанією, адже багато активістів після подій в Орландо вимагали посилити контроль продажу вогнепальної зброї, припинити розпалювати ненависть до мусульман. Отже, їй не потрібно було нічого заявляти і декларувати, всі її меседжі були озвучені активістами.

В нашій студії знаходиться правозахисниця Ліза Кузьменко з ГО «Точка опори».

Ірина Славінська: Чи проведення подібних подій — Маршу рівності у Києві та Прайду у Нью-Йорку можна асоціювати з розвитку демократії?

Ліза Кузьменко: Газета «The New York Times» написала статтю, яка починається з таких слів: «Важко здивувати місто Нью-Йорк, але Гілларі це вдалося». І це дійсно так, тому що це політик, яка вийшла до активістів, всміхалася їм, і це була така невербальна підтримка не тільки в США, але й в усьому світі. Не зважаючи на теракт в Орландо, політики не бояться і виходять на марш разом зі звичайними активістами, і говорять про права людини.

Ірина Славінська: Які уроки з Прайду в Нью-Йорку можна винести для України?

Ліза Кузьменко: Крім Гілларі Клінтон на Прайді був присутній мер Нью-Йорку, якому не потрібно піаритись, це була просто підтримка свого міста. В цьому році на Марші рівності в Києві всі очікували Віталія Кличка, але його не було. От мер Нью-Йорка не боїться виходити разом з активістами.

Лариса Денисенко: Які правозахисні ініціативи потрібно впроваджувати задля того, щоб люди почували себе рівними?

Ліза Кузьменко: Якщо прийняття цивільного партнерства в Україні можна вважати правозахисною ініціативою, то вона була б на часі. Я сподіваюсь, що планом дій стратегії 2020 передбачено, щоб до 2017 року Кабмін вніс законопроект про цивільне партнерство.

Лариса Денисенко: Чи багато потребуватиме змін українське законодавство з огляду на ухвалення такого закону?

Ліза Кузьменко: Я думаю, багато. Я зараз читаю автобіографію Гілларі Клінтон, яка називається «Важкі часи». І одна з глав як раз про ЛГБТ-спільноти — «Права людини — цеп незакінчена справа». Для мене і для України права людини зараз — незакінчена справа, ще багато чого потрібно зробити, але багато вже й робиться.