Чому катування підозрюваних не допомагає розкрити злочини? — дані наукового експерименту

Гість ефіру — виконавчий директор “Експертного центру з прав людини” Юрій Бєлоусов. Спілкуємось про катування у місцях несвободи та їхній вплив на людину: 

“Визначення катування в Конвенції ООН проти катувань — це завдання сильного фізичного болю або моральних страждань з метою отримання інформації від особи, покарання її за певні дії, які вона вчинила, або вчинили інші особи. Якщо ми кажемо про правоохоронні органи, то метою є отримання інформації. З допомогою катування вибивають визнання злочину, місце знаходження доказів злочину – якщо людина причетна, або якщо людина не причетна, то вибивають не тільки її зізнання у злочині, але і йде фабрикація доказів.

Якщо ми кажемо про заклади пенітенціарні – то там це покарання особи за те, що вона вчинила, але більше це примус особи до певної поведінки. Якщо ми говоримо про інтернатні заходи, то іноді катування використовуються як засоби виховання в розумінні керівництва закладу. Тобто для різних типів різна мета, хоча прояви – часто не відрізняються.

Два роки тому на робочій зустрічі у Вашингтоні під егідою спеціального доповідача ООН з питань протидії катування Хуана Мендеса, був нейропсихолог з Ірландії Шейн О’Мара, який видав книжку, що називалася: «Катування не працюють». Вони в Ірландії проводили досліди на студентах, там були певні прояви неналежного поводження. Грубо кажучи, дослідження свідчать, що катування призводять до появи стресового стану особи, і коли людина перебуває в такому серйозному стресі, то блокується пам’ять як така. Правоохоронці використовують катування, щоб отримати інформацію. Відповідно, особа має загадати деталі: що вона, на думку правоохоронців, робила не так, які злочини вона вчиняла. Коли особу катують – вона перебуває у стані стресу і просто фізично не може це загадати, і весь мозок працює на уникнення події, що травмує, мозок шукає виходу із ситуації, і підключається фантазія: як вийти, що сказати? Що вони хочуть – те й скажу, або мозок продукує різного роду явища або події, яких не було насправді.

Двом групам давали одну й ту саму інформацію і просили її відтворити через певний час. До одної групи нічого не застосовували, іншу групу студентів вішали ногами догори, і потім обливали холодною водою. Після цього пускали і одразу просили згадати ту ситуацію, яку їм розповідали. Вони робили величезну кількість помилок в деталях, хоча були впевнені на 100%, що говорили правду”, — розповів Юрій Бєлоусов. 

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.