«Чому немає культурної політики? Так само, чому й немає гуманітарної політики ширше. Це якась сфера, яка нецікава багатьом у тому, що називається «висока політика». Культура — це досі «культурка» в розумінні цих людей.
Думаю, це наслідок радянської історії: про культуру згадують, коли потрібно ввімкнути якусь суперпропаганду та донести потрібні меседжі до населення, електорату. Або ж культура — це «обслуговуючий персонал». Зробити концерт, когось зустріти — функції «красивого букетика» на столі. Думаю, це результат браку освіти. Дуже серйозної кризи гуманітарної освіти, в тому числі в тих напрямках, які не є гуманітарними», — Дарія Бадьор.
«Мені з власної практики здається, що існує якесь неписане ранжування на важливе-неважливе. Наприклад, в багатьох редакціях, коли туди приходять працювати нові колеги, стажери та свіжі випускники факультетів журналістики, найчастіше таких молодих працівників відправляють саме в царину «культурки», бо це ніби проста сфера — піти й записати коментар, розмістити анонсик. Зазвичай в тих редакціях, де це практикують, і виникає ставлення до культурної тематики як до чогось дуже третьорядного. А коли ти зростаєш у редакції, починаєш отримувати дійсно «серйозні» теми, працювати з чимось «більш важливим», — Ірина Славінська.
Слухайте розмову з журналістками в доданому звуковому файлі.