Чому у громадськості досі немає доступу до досьє кандидатів у судді Верховного суду?
Співбесіди з кандидатами на посади суддів мають розпочатися вже в березні. Саме тоді і можна буде зробити перші висновки про роботу Вищої кваліфікаційної комісії суддів, – вважають в «Чесно»
Ірина Соломко: Добігає кінця термін, виділений на перевірку кандидатів до Верховного суду. У нашій студії Іван П’ятак, аналітик кампанії «Чесно. Відкритий суд». Чи є тут хороші новини у процесі фільтрування кандидатів? Яку вагу матиме оцінка Вищої кваліфікаційної комісії суддів і Громадської ради доброчесності?
Іван П’ятак: Сьогодні як раз було обговорення, де брали участь і члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів, і члени Вищої ради правосуддя. І Вища рада правосуддя схиляється до того, що провідну роль в призначенні суддів відіграватиме все ж таки Вища кваліфікаційна комісія і Громадська рада доброчесності. У комісії є комплекс інструментів, саме вона проводить конкурс, тестування, співбесіди. Громадська рада доброчесності надає висновок стосовно біографії претендента. І саме комісія, а не Вища рада правосуддя цей висновок має взяти до уваги.
Ірина Соломко: А якими є дві підстав для Вищої ради правосуддя втручатися у відбір кандидатів?
Іван П’ятак: Якщо є сумніви в доброчесності кандидата і якщо було порушено умови конкурсу. Але все ж таки основну роль відіграватиме Вища кваліфікаційна комісія суддів.
Ірина Соломко: До процесу було допущено 653 кандидати. Кампанія «Чесно. Фільтруй суд» всіх їх перевіряла?
Іван П’ятак: Так. Ми вже проаналізували кандидатів, які є чинними суддями вищих спеціалізованих судів, суддями Верховного суду, а також кандидатів з Києва та Київської області. Це найбільший обсяг кандидатів, серед тих, хто подавалися.
Ірина Соломко: Якщо дивитися на цих кандидатів, то до кого є найбільші зауваження у громадськості?
Іван П’ятак: Найбільше зауважень є до чинних суддів, тому що вони вже тривалий час в цій системі. Зауваження стосуються причетності до ухвалення сумнівних рішень, непрозорості статків або їхньої невідповідності стилю життя, неетичної поведінки, причетності до вчинення кримінальних правопорушень. Це основний набір зауважень.
Любомир Ференс: А звідки ви берете ці данні? Судді – це, як правило, темні конячки. Про них мало що ж у відкритому доступі. Чи надає вам данні Вища кваліфікаційна комісія?
Іван П’ятак: Швидше навпаки, ми ділимося даними з ВККС. Беремо їх з відкритих джерел. Наприклад, оприлюднені декларації родинних зав’язків, також електронні декларації і декларації за 2013-2014 роки, хоча вони є не такими повними, як електронні. Також це відкриті реєстри юридичних осіб, реєстр нерухомого майна і розслідування про певних суддів і їх майно, яке робили ЗМІ.
Любомир Ференс: Леонід Маслов з Громадської ради доброчесності каже, що замало інформації про кандидатів є у відкритому доступі і ВККС досі не виклала досьє кандидатів на своєму сайті, що мала зробити два місяці тому. У доступі до цих досьє було відмовлено також і журналістам. А ви кажете, що вам легко знайти інформацію. Що робити Громадській раді доброчесності, яка не може знайти інформацію?
Іван П’ятак: Я підтримую те, що сказав Леонід Маслов. Якби були відкриті досьє на кандидатів, нам би значно спростилася робота. Там є офіційна інформація, яка не потребує додаткової перевірки.
Ірина Соломко: Але хто подає цю інформацію? Чи може Громадська рада доброчесності довіряти інформації від ВККС?
Іван П’ятак: Проблема в тому, що Громадська рада доброчесності поки що цю інформацію навіть не отримує. Якби вона була, громадськості було б легше робити висновки. Для пошуку інформації потрібен час і ресурси, а вони обмежені.
Любомир Ференс: Чим мотивує ВККС те, що досі не надали доступ до цих досьє?
Іван П’ятак: Там технічні проблеми з сертифікованими ключами доступу до системи. Та сама історія, що і з НАЗК колись.