Фото надане Катериною Смаглій
Тетяна Трощинська: Наскільки жінки представлені як аналітикині? Приводом стала ваша публікація, де Центр Разумкова проводить презентацію дослідження «Чому think tanks мають значення». Як звучало ваше зауваження?
Катерина Смаглій: Моє зауваження звучало так: дивно, що в поважному центрі на круглому столі, де презентували дослідження відомому американському аналітику, не були присутні жінки, хоча вони очолюють, наприклад, Дніпропетровський аналітичний центр.
Андрій Куликов: Може директорки делегували своїх підлеглих?
Катерина Смаглій: Ні, вони не делегували, але й не були присутні. На жаль, ця ситуація є типовою. Після громадського обговорення результатів, міжнародний фонд «Відродження» провів інше засідання: опитування громадськості стосовно того, що робити з урядом, як його переформатувати, була зустріч с Амбромавічусом, і там теж не було жодної жінки. Єдина жінка, яка була присутня, — Ксенія Ляпіна, яка випадково потрапила туди. Єдина дівчина, яка туди потрапила — працівниця фонду, яка фотографувала.
Андрій Куликов: Можна вбачати в цьому вселенську змову, але можна й звичайний бюрократизм. Можливо, жінки-керівниці делегували своїх помічників? Припускаєте?
Катерина Смаглій: Ні. Мені здається, що українські жінки слабо представлені будь-де. І вони намагаються свою позицію жінки-лідера заявити, використовуючи різні можливості. Я думаю, що якщо б запрошення надсилалися, жінки скористалися б нагодою.
Але на моє повідомлення відреагувала Іванна Климпуш, яка казала, що її запрошували, але вона була на той час у парламенті.
Тетяна Трощинська: От бачите? Таке було.
Катерина Смаглій: Але за всіма міжнародними дослідженнями про роль жінок в українському суспільстві, ми бачимо карколомні зсуви свідомості: за останні 6 місяців кількість респондентів, які підтримали ідею квотування жінок у парламенті, зросла на 6%. Від 40% до 46%. Тобто наше суспільство розвивається прискореними темпами. Мабуть, тому що дуже швидко став набирати оберти волонтерський рух серед жінок, суспільство відчуває, що жінки краще розуміють деякі проблеми.
Тому запит на жінку-політика в суспільстві вже є. Але не всі жінки, мабуть, готові брати на себе цю відповідальність.
Я думаю, у нас є рух у двох напрямках: щоб жінки брали на себе відповідальність (визріває певна категорія жіноцтва — еmpowered — наділені владою, уповноважені, увладнені).
Андрій Куликов: Чому квота складає 33%? Хто це визначив?
Катерина Смаглій: Я не знаю, хто це визначає, можу припустити, що зараз не стоїть питання, що вона повинна бути взагалі. Стоїть питання, якою може бути ця квота. На жаль, Ірина Геращенко довго очолювала групу «За рівні можливості» в українському парламенті, а зараз трішки відійшла від цього процесу. Я думаю, парламент повернеться до цього питання й будуть певні законопроекти.
Тетяна Трощинська: Ви кажете, що є запит на жінку в політиці й на жінку-лідера, а чи є запит на жінку-експерта, жінку-аналітика?
Катерина Смаглій: Я думаю, такий запит є. Я думаю, тут значна роль журналістів, які повинні інколи й відшуковувати ці прізвища, шукати цих жінок. Зараз National Democratic Institute підготував спеціальну програму, завдяки якій на сайті «Повага» є цілий список жінок-експерток.
Андрій Куликов: Попит на жінок-експерток, жінок-політиків. Прем’єрка у нас була. Я вважаю, що з часом Оксана Сироїд може бути прем’єркою. А запит на жінку-президента вже є?
Катерина Смаглій: Міг би бути. На нашому віку ще побачимо жінку-президента в Україні. Коли сюди їхала, побачила, що “1+1” посвятив 10 хвилин ефіру нової зачіски Тимошенко. Мені здається, телеканал вкладає в свідомість, якщо є запит на нових політиків, нові обличчя, то змінюючи зачіску, можемо бачити старе вино у нових пляшках. В цьому величезна помилка.
Дзвінок: Коли жінки будуть з чоловіками у шахах конкурувати? Будуть жінки боротись за гендерну рівність?
Дзвінок: Пані Катерина, як би ви повели себе на місці Кужель при скандалі Саакашвілі-Авакова?
Катерина Смаглій: Не знаю, щоб я зробила. Вуха точно б не закривала. Але й лексикою подібною не відповідала. Дивні запитання від чоловіків сьогодні.
Тетяна Трощинська: Про шахи це вже другий раз запитують. Я намагаюсь знайти експерта, який нам розповість.
Андрій Куликов: Шахи — це спорт, а спорт традиційно поділений на жіночу та чоловічу команд. Якщо б шахи були б наукою, тоді б побачили.
Дзвінок: Журналісти дурять народ, понавидумували заморочки, гендерні справи там всілякі. Нехай жінки апелюють до збільшення головного черепа та розміру ноги до 42. Щоб була повна гендерна рівність.
Катерина Смаглій: Важко апелювати. Мені здається, що ці дзвінки є показником того, як наше суспільство ще не готово до щирої розмови про гендерні питання, які саме жінкам не треба пояснювати. Я вважаю, що останнє слово за жінками, які мають об’єднатися, які мають шукати партнерів у цих своїх намаганнях рухатися вперед саме серед чоловіків, які їх розуміють.
Я раджу прочитати книжку виконавчої директорки Facebook Шеріл Сендберг «Включайтеся!»: закликає жінок не боятися й доводити й своїм інтелектом, своїми справами, що вони можуть рухатись вперед.
Дзвінок: Скажіть, пані Катерино, який ваш погляд на зачіски жіночі? (Ви сьогодні згадували рекламу Тимошенко з розпущеним волоссям) Сама назва «розпущені» пояснює все: колись з чоловіками такі жінки лягали на ложе, а до сих пір ходять з таким волоссям. Це ганьба. Треба українські зачіски повертати.
Катерина Смаглій: Поки ми будемо знаходитись в такому дискурсі: в якої спідниці чи з якою зачіскою прийшла членкиня парламенту, ми ніколи з мертвої точки не зрушимось. Ми повинні обговорювати не те, як виглядає жінка, а те, що вона може привнести в суспільство, покращити його.
Я можу закликати своїх колег об’єднуватись, підтримувати одна одну, відстоювати свої права на найвищі посади.
Колись Мадлен Олбрайт сказала геніальну фразу: «В пеклі обов’язково є місце для жінок, які не допомагають іншим жінкам». Пам’ятаємо про це, дівчата.
Я хочу нагадати, що колись в Європі журналістами була започаткована кампанія «Name Сhanges»: називай речі своїми іменами, тоді зміниш їх.
Сподіваюсь, що поступово зміни відбудуться.
За фінансової підтримки Уряду Швеції.
