Чи захищав адвокат Медведчук поета Стуса?

У студії Громадського радіо адвокати Роман Титикало та Ілля Костін

Тетяна Трощинська: Матеріал опублікували в «Українській правді» під назвою «Стус без права на захист: ведмежа послуга Медведчука». Ідеться про Віктора Медведчука, який тепер є лідером політичного руху «Український вибір», а тоді він був адвокатом Василя Стуса. Почнемо з того, що таке правовий аналіз? Що вам вдалося з’ясувати в процесі цього аналізу? І чому ви взялися за цю справу? 

Роман Титикало: Тема Василя Стуса не є для мене новою. Василь Стус багато часу проживав на Святошині. Я також там живу. Крім того, що я адвокат, я займаюсь справами, які є корисними для громади. Була громадська ініціатива, щоб на місці знаходження будинку Василя Стуса створити сквер та назвати цей сквер на його ім’я. Довгий час міська влада була проти. Тому ми подавали позов і досягли того, що Київрада прийняла рішення про створення скверу ім. Василя Стуса. Але Київська міська рада цього рішення не виконувала. Відповідно, ми подавали позов до Київської міської державної адміністрації про її зобов’язання у виконанні рішення.

У вересні відзначається дата смерті Василя Стуса. Мені стало цікаво ознайомитись з самою кримінальною справою Стуса. Ознайомлюючись зі справою, мене зацікавила стратегія захисту. Скажу чесно, що мене обурила позиція адвоката Стуса. Коли на своїй сторінці у фейсбуці я написав пост про цю справу, побачив зацікавленість людей по цій справі. Мені здалося, що в цій справі адвокат Стуса повів себе негідно і непрофесійно. Щоб зробити аналіз цієї справи, я залучив свого колегу Іллю Костіна. Ми спілкувались з багатьма адвокатами, зокрема з тими, які працювали в період 80-х років. Я питав у адвокатів, які працювали за радянських часів, чи було припустимим визнання вини клієнта, в разі, якщо він її заперечує? Всі адвокати того часу говорили, що таке не є припустимим. Аналізуючи літературу, ми зрозуміли, що позиція клієнта не може відрізнятися від позиції адвоката.

Тетяна Трощинська: Що ви з’ясували, знайомлячись з матеріалами справи, з точки зору поведінки адвоката та адвокатської етики?

Василь Шандро: У чому полягає сенс цієї справи? 

Ілля Костін: Це було випадково. Коли Романові прийшла думка ознайомитись зі справою, було відчуття, що щось буде знайдено — рукописи не горять. Ознайомившись з матеріалами справи, ми зрозуміли, що активного захисту взагалі не було. Адвокат Стуса навіть не ознайомився із матеріалами справи.

• Адвокат Стуса навіть не ознайомився з матеріалами справи

Після цього ми зрозуміли, що знайшли те, чого боїться Медведчук. Справа в тому, що все своє життя він вважав себе якісним адвокатом. У цьому випадку ми знайшли протилежні докази. Адвокат повинен захищати. Стус правильно писав, що другий прокурор йому не потрібен. Основа адвокатської інституції — захист клієнта.

Тетяна Трощинська: Після того, як ваша публікація вийшла в «Українській правді», з’явився представник Медведчука у правових питаннях Олександр Мошинський.

Ілля Костін: Представник, довірена особа.

Тетяна Трощинська: Це теж можна прочитати в «Українській правді». Він говорить, що ви необізнані в цій темі і, можливо, зробили це через політичне замовлення.

Ілля Костін: Щодо першого обвинувачення можу сказати, що ні я, ні Роман тоді не практикували, тому ми зверталися до людей, які на той час були адвокатами та практикували. Відносно політичного замовлення — воно було, але було в моїй голові. Я вважаю, що Медведчук створив і створює дуже багато поганого для нашої країни.

Василь Шандро: Чи мали ви якусь реакцію з боку Віктора Медведчука або інших його представників, яка не була офіційно опублікованою?

Ілля Костін: Коли я починав працювати над розслідуванням, багато хто мені говорив, що буде позов.

Тетяна Трощинська: Тобто ви чекаєте позову?

Ілля Костін: У принципі, стаття написана так, що позову не буде. Але за результатами нашого обговорення можуть прийти адвокатські запити на надання запису. А може буде і позов — я буду дуже радий.

Тетяна Трощинська: Ми знайшли запис Медведчука за 1999 рік. Це програма «Епіцентр», яка виходила тоді на каналі 1+1. Там було пряме запитання нашої колеги Ольги Мусафірової, пов’язане з роллю Віктора Медведчука в справі Стуса. Він пояснює в цьому записі свою позицію. Ось те, що він пояснює.

Віктор Медведчук: Я был защитником не только Василия Стуса, но еще и Юрия Литвина. Сегодня и ранее я информировал общественность (в том числе и средства массовой информации), что никогда не отказывался от ведения этого дела, ибо это по законам, которые действовали в советские времена, было противоправным, и адвокат себе не мог такого позволить. Я провел защиту одного и второго до конца и выполнил свой долг адвоката. Юрий Литвин получил меньший срок, чем предполагалось – максимальной по той статье Уголовного кодекса, по которой он привлекался. Василий Стус получил максимальный срок — это зависело не от меня, а от государственной системы, в том числе и от правоохранителей. Как адвокат я сделал все возможное. Тем более, адвокат не может отказаться от защиты и поддерживать обвинение – это не адвокат. Это злые языки, которые хотят государственную правовую проблему перевести на проблему политическую. С учетом того, что я занимаюсь сегодня политикой.

Роман Титикало: Я уважно слухав цей коментар. Там Медведчук цікаво зазначив, що він не відмовлявся від захисту, не міг виконувати прокурорську функцію. Хоча, фактично, він її виконав. У всіх коментарях він ухиляється від оцінки і дискусії на питання того, чи мав право захисник визнати вину свого клієнта. В першій частині коментаря він зазначив, що Стус був винний, але Верховний суд в 1990-му році Василя Стуса визнав невинним. Тобто його цивільний захисник говорить, що Верховний суд помилився, оскільки він виходив зі зміни статті (він каже, що стаття змінилася, тому скасували вирок щодо Василя Стуса). Тему про те, що Медведчук визнав вину Стуса, розкривали, але жодного разу ці дослідження не базувалися на матеріалах кримінальної справи.

На прямому зв’язку з Громадським радіо Василь Овсієнко, колишній політв’язень, співкамерник Василя Стуса

Василь Шандро: Чи можна було діяти інакше в тій системі? Чи могла бути іншою роль адвоката в радянській репресивній системі?

Василь Овсієнко: Що міг Медведчук? По-перше, Медведчук був у списку КДБівських адвокатів. Не знаю яким способом, але Медведчук прийшов і зустрівся із Василем Стусом на той предмет, щоб його захищати. Стус із ним поговорив і зрозумів, що Медведчук захищати його не буде і йому не потрібен другий прокурор. Але ж Медведчук все одно прийшов його захищати. Якби людина мала би якусь елементарну гідність, то не прийшла би на той суд.

• Стус із ним поговорив і зрозумів, що Медведчук захищати його не буде

Що він міг зробити? Медведчук міг повідомити дружині, що суд починається 29 вересня, але цього він не зробив. Натомість Світлана Кириченко та Михайлина Коцюбинська повідомили дружині, що пізно ввечері 30 вересня їх викликають на суд, який відбудеться 1 жовтня, як свідків. Отак дружина Василя дізналася, що йде суд. Жодне звинувачення Медведчук не піддав сумніву.

Що там інкримінувалося? Листи до Сахарова, Лук’яненка, Григоренка, заява на захист Миколи Горбаля. Медведчук сказав, що всі злочини Стуса підлягають покаранню. Але ж він знайшов і обставини, які пом’якшують покарання. Вони полягали в тому, що Стус, працюючи на заводі, виконував норму виробітку і ще він недавно переніс операцію на шлунку. Суд урахував ці обставини, але ж дав Стусові максимальне покарання — 10 років особливого, тобто камерного режиму, 5 років заслання і визнав його особливо небезпечним рецидивістом.

Василь Шандро: Чи були якісь інші випадки поведінки адвокатів у подібних справах?

Василь Овсієнко: Були. Скажімо Мартиш Сергій Макарович. Коли мене в 1978 році звинуватили у тому, що я відірвав міліціонерові два ґудзики, то цей Сергій Макарович Мартиш (мені його порадила Оксана Яківна Мешко) вимагав мого звільнення як такого, що ніякого злочину я не чинив. А справу він запропонував судді закрити, мене звільнити за відсутністю складу злочину. Тоді Мартиш був звільнений з того списку. До речі, з того списку він був давно знятий, бо написав заяву на захист Олеся Сергієнка, сина Оксани Мешко.

Знаю ще випадки. Наприклад, Неля Яківна Немиринська, адвокат із Луганська. Вона писала заяву на захист Миколи Руденка. Микола Руденко, йдучи на побачення з нею, яке відбувалося в сусідній камері (тому його майже не обшукували), взяв із собою листа, якого потім адвокатка передала дружині Руденка. Були в нас порядні і сміливі люди.

Василь Шандро: Які будуть коментарі?

Роман Титикало: Я знайомий із цими дослідженнями, і з багатьма цими адвокатами намагався зв’язатися. Але, на жаль, більшості адвокатів, які здійснювали такий захист, за віком немає серед живих. Те, що адвокат мав і повинен був захищати якісно — факт.

Ілля Костін: Цікавим є те, що в непрості часи, в 25-річчя Незалежності України, в часи війни, ми говоримо саме зараз, що адвокатура повинна проаналізувати та надати свій висновок, про те, що зробив Медведчук.

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS