Чи зможе Україна вирішити проблему з відходами?

Гості ефіру – Заступник міністра екології та природних ресурсів України з питань європейської інтеграції Микола Кузьо, представники Національного Екологічного Центру Руслан Гаврилюк та Георгій Веремійчик.

Любомир Ференс: Уряд ухвалив Національну стратегію управління з відходами до 2030 року. Що таке Національна стратегія управління з відходами? Тема є дуже важливою для нашої країни, тому що ми взяли певні зобов’язання перед Європейським Союзом, сказали, що розробимо, і вирішимо це питання.  

Микола Кузьо: Це актуальна тема для України не тільки тому, що ми взяли міжнародні зобов’язання, які є в Угоді про асоціацію, а й тому, що вона є актуальною для самої країни, її потрібно вирішувати, і проблема є дуже комплексною. Якщо ви подивитеся на цифри з ситуацією по відходах в Україні, то проблема не просто актуальна, вона надактуальна. Коли ми аналізували цю ситуацію, які її причини, то дійшли до висновку про потребу розробки такої Національної стратегії поводження з відходами, яка запровадить цілісну довгострокову політику вирішення цього питання. Без неї, на жаль, будь-які фрагментарні рішення, будь-які фрагментарні кроки не дозволили би вийти на сталий шлях розвитку, і не дозволили вирішити ці нагальні питання з відходами, які є в Україні.

Дмитро Тузов: Коли громадяни України побачать результат цього затвердження? Я знаю, наприклад, що полігони твердих побутових відходів складають територію за розміром, яка дорівнює території окупованого Криму.

Любомир Ференс: Часто ще розмір території полігонів порівнюють з територією Данії.

Микола Кузьо: У кожному порівнянні все залежить від того, як ти підходиш до підрахунку. У нас є цифри, які ми наводимо, які показують, наскільки катастрофічною є ситуація. Щороку в Україні утворюється 10 тонн відходів на одного мешканця, загалом відсоток утилізації і знешкодження відходів – практично нульовий. За весь час в Україні накопичено 36 мільярдів тонн відходів, і це понад 50 000 тонн на один кілометр площі країни. Утилізується з тих відходів, які утворюються – 30% промислових відходів і 4% побутових відходів. Усе решту йде на полігони.  

Дмитро Тузов: Як буде тепер? Чи зміниться ситуація?

Микола Кузьо: Цей документ є важливий і тим як він розроблявся, хто брав участь, і які були обговорення. Є підтримка багатьох зацікавлених сторін. Будь-яка стратегія потребує часу на її впровадження, але є чіткий конкретний план наступних кроків. Звичайно, основні речі, які закладені в стратегію, потребуватимуть прийняття відповідних законів. Це і рамковий закон про відходи, і закони по відповідних секторах – відходах видобувної промисловості, і інших видах відходів. Але це не означає, що ми чекаємо прийняття законів, ми сьогодні відзначили прийняття стратегії, і одразу після обіду почали працювати над її впровадженням. Наступний крок – підготовка національного плану управління відходами. Це буде комплексний план, який буде поширюватися на всю країну, в тому числі за участю місцевих влад, місцевих адміністрацій, громад і так далі. На базі нього всі громади, міста мають мати свої плани по управлінні відходами на своїй території.

Любомир Ференс: Ми коли говоримо про закони – вони є. Ми говоримо про закон 2012 року, який говорить про захоронення неперероблених відходів в Україні. Він існує з 2012 року. З першого січня 2018 року набирає чинності норма закону про відходи, і стосується заборони захоронення неперероблених відходів в Україні. Закон є, норма має вступити. Однак це не буде реалізовано, їх забороняють захоронювати, що ж з ними робити? Заводів нема, нічого нема.

Микола Кузьо: Це одна з причин, чому було розроблене рішення прийняття стратегії. Бо це таке фрагментарне рішення. Має бути комплексне рішення, система. Для того, щоб ми почали утилізовувати відходи, мають існувати певні потужності. Питання в тому, яку ми систему управління відходами запроваджуємо. Стратегія передбачає впровадження так званої ієрархії поводження з відходами. На практиці це означає новий підхід до того

Перше до чого ми повинні прагнути – попередження утворення відходів. Ми повинні працювати на те, щоб товари, які підприємства випускають – довше працювали і не перетворювались за рік на відходи. Це перший крок, і він найскладніший, і до нього треба дійти. Коли країни ЄС впроваджували цю ієрархію, то починали в 2000-х, а то й раніше, і вони ще далі над цим працюють, доволі конкретно, але починали теж з концептуального бачення. Наступний крок, якщо ми говоримо про цю ієрархію – це повторне використання цього товару. Коли ви відкористувались товаром, ви його не просто викидаєте, ви берете звідти те, що можна повторно використати. Для прикладу – в Швеції збирають старі поношені джинси, і наново роблять з них якісь джинси чи шорти, і вони знову виходять на ринок.

Руслан Гаврилюк: Важливе питання щодо норми закону з 1 січня 2018 року, щоб ми не опинилися в ситуації колапсу. Насправді ця норма прописана, і вчора на комітеті з екологічної політики вона обговорювалась, і рішення в Україні зараз немає. Зміни в закон не внесені. Стратегія – це стратегія, це не законопроект, який передбачає внесення зміни в інший законопроект. Зараз народними депутатами розглядається, наскільки ми розуміємо як громадськість. Є декілька варіантів – відкласти це рішення на рік, відкласти це рішення на три роки або не відкладати. Тобто ми розуміємо, що 2012 рік був 5 років тому, і тоді було прийнято це рішення. До сих пір країна не підготувалася, щоб його впровадити.

Дмитр Тузов: От прийняли стратегію, що зміниться в житті українців?

Микола Кузьо: Якщо говорити про центри споживання відходів, то наші підрахунки показують, що їх потрібно 250, і ми розуміємо, що при розробці цього національного плану будемо розуміти де вони будуть, в яких областях буде цей збір відповідно працювати. Далі ми розуміємо, що нам потрібно на всю країну приблизно 800 нових потужностей з переробки вторинної сировини, утилізації, компостування відходів. Це заводи, вони бувають різні, але ідея стратегії в тому, що потрібно створити систему і умови, і це запрацює. Є різні технології, і ми маємо визначитися з цим, і стратегія це пропонує, і воно має запрацювати, а не так як у випадку з законом, коли одне фрагментарне рішення, немає системи, і тоді очевидно, що 5, 10 років не вистачить.

Дмитро Тузов: Де брати гроші, хто буде інвестувати?

Микола Кузьо: Бізнес. Це ринок. Крім того, стратегія пропонує впровадження розширеної відповідальності виробникам. Тобто виробник відповідає за ті відходи, які він утворює. Нове законодавство, прийняте для виконання стратегії, має закріпити цю відповідальність і стимулювати його оплачувати утилізацію, повторну переробку відповідних відходів, чи у виняткових випадках захоронення відходів, які він утворює. І це стимул. Будуть створюватись відповідні організації, система моніторингу буде працювати. Це така комплексна система, яка таким чином вибудується, і дозволить виконати, в тому числі, таку одну з норм, яка необхідна, яка є в цьому законі, про який ви згадували.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.