Декомунізація без паніки: усі документи зі старими назвами залишаться чинними безстроково

Тетяна Трощинська: Вас перейменували. Що ви маєте зробити?

Сергій Рябенко: Насправді, від того, що десь рішенням місцевої ради змінили назву вашої вулиці чи назву вашого міста, чи району зовсім не означає, що на наступний день всі документи, які є у вас на руках, як в казці про Попелюшку перетворюються на гарбуз незрозумілого походження.

Насправді документи залишаються чинними. Безстроково. Зміна назви вулиці, міста ніяким чином не впливає на чинність документів. Навіть коли в Києві в середині 90-их перейменовували декілька десятків вулиць в центральній частині міста, то багато мешканців досі живуть з документами, в яких зазначена стара адреса.

Єдиний випадок, коли людям треба  буде їх міняти — це якщо хтось захоче цю частку квартирі чи будинок подарувати, продати, залишити в спадщину. Тоді в нових документах буде написана нова назва об’єкту. Навіть якби назва вулиці і не змінювалась, то людина, яка оформлює цей правочин, все рівно мала б піти до нотаріуса, мала б заплатити за його послуги і відповідний державний збір (державне мито і внесок, передбачений законом). Зміна назви вулиці на розмір цих платежів жодним чином не впливає.

Дмитро Тузов: Це певний міф, коли кажуть, що з людей намагаються витиснути побільше коштів?

Сергій Рябенко: Звичайно, це черговий міф. Це питання неодноразово підіймається у  засобах масової інформації. Навіть якщо брати Інститут прописки (по – новому Інститут реєстрації), то навіть за те, що в органах міграційної служби вам поставлять штамп в паспорті з новою назвою вулиці, ви заплатите 85 копійок. Це сума, яка встановлена Декретом про державне мито. Людина не зобов’язана на наступний день після прийняття рішення про перейменування бігти й займати чергу в паспортному столі і ставити новий штамп в паспорті. Це можна зробити по мірі потреби.

Навіть перед проведенням виборів восени досить часто теж  постає питання, чи вплине зміна назви вулиці на те, чи зможе людина нормально проголосувати. Насправді, ще під час минулорічних виборів Президента України, які відбувалися одночасно з деякими місцевими виборами ЦВК прийняла рішення, що зміна назви вулиці, у зв’язку з тим, що в реєстрі фігуруватиме нова назва, а в паспорті буде стара назва, жодним чином не перешкоджатиме прийти виборцю на дільницю і проголосувати. Очевидно, що виборча кампанія ще не почалася у нас, але я  більш, ніж впевнений, що ЦВК  продублює цю норму попереднього роз’яснення. І не виникне ніяких питань стосовно того, що людина зі старою назвою своєї вулиці в паспорті зможе спокійно прийти і проголосувати.

Дмитро Тузов: Ви реєструєте, як відбувається декомунізація? От в Києві абсолютно спокійно ставляться  до того, що відбувається. Як відбувається це на Сході?

Сергій Рябенко: Незважаючи на всі ті міфи, якими нас намагаються залякати, в тому числі і телебачення сусідньої країни, і там цей процес відбувається досить спокійно. Наприклад, в Луганщині місцева рада абсолютно спокійно ухвалює рішення про демонтаж пам’ятника Леніну.

Тетяна Трощинська: Звідки взялися ті 4 млрд про які говорять опоненти декомунізації?

Сергій Рябенко: Знаєте, для мене це також загадка. Цифру в 4 млрд. я почув недавно в одного з депутатів Опозиційного блоку. І для мене також загадка, на підставі яких розрахунків  ця цифра була виведена. Щодо табличок. В кожному населеному пункті на кожній вулиці ситуація буде індивідуальна. Тобто як не було табличок, так їх і не буде.

Давайте я прокоментую новий закон: Зараз протягом 6 місяців з 21 травня місцеві органи влади, органи місцевого самоврядування повинні провести громадське обговорення, на якому і має бути визначена та пропозиція, яка піде до Верховної  Ради. Далі суб’єкт законодавчої ініціативи, очевидно хтось із народних депутатів, вже буде вносити постанову про перейменування  Наприклад, особливо це стосується розмов щодо перейменування Дніпропетровська. Український Інститут Національної пам’яті  також даватиме рекомендації, до яких ВР, можливо, також дослухається.