Декомунізація не повинна заміщатися імперською спадщиною, — Сергій Рябенко

За словами Сергія Рябенка, співробітника Українського інституту національної пам’яті, на створення Музею Гідності в наступному році не виділено жодної копійки бюджетних коштів, хоча на сьогодні вже зібрано майже дві тисячі різних артефактів. На його думку, даний музей не може бути побудовано лише за рахунок волонтерських коштів, держава має взяти активну участь у його творенні, оскільки це питання державної ваги. Сергій Рябенко також коментує ситуацію навколо перейменування міста Кіровоград. Декомунізація не має заміщатись імперською спадщиною, зазначає він. 

Ілона Довгань: Керівник Українського інституту нацпам’яті Володимир В’ятрович вже повідомив, що згідно до прийнятого на 2016 рік бюджету на Музею Гідності коштів не передбачено. Що взагалі у вас з фінансуванням на наступний рік?

Сергій Рябенко: Дійсно, якщо говорити по тому, що було виділено на цей рік і на наступний рік, то кошти виділялись і виділяються по двом основним статтям: забезпечення власне діяльності інституту та фінансування заходів. Якщо говорити про 2015 рік, то всього було виділено 5 мільйонів гривень. З прийняттям бюджету на 2016 рік жодної додаткової копійки на створення Музею Гідності ми не отримали. Як було 5 мільйонів гривень, так і лишилося.

Очевидно, якщо урядом було прийнято постанову про створення Музею Гідності, який одночасно має бути і меморіалом Небесної сотні, то без участі держави такий музей навряд чи буде створений. Тому доведеться підіймати питання і у Верховній Раді, і перед урядом, аби при коригуванні бюджету необхідна сума все ж була б закладена. Мені здається, що створення Музею Гідності є питанням державної ваги.

Ілона Довгань: Як сталось, що зараз саме депутати мають приймати рішення з приводу перейменування Кіровограду?

Сергій Рябенко: Насправді, коли постало питання про визначення нової назви було проведено декілька круглих столів та обговорень. Закінчилось тим, що міські депутати ще минулого скликання подали на розгляд Верховної Ради всього 7 назв. І тому комітет місцевого самоврядування на своєму засідання вже обирав з цих назв.

Чому не була обрана назва «Єлизаветград» — очевидно, що проводячи декомунізацію ми не повинні забувати, що замінюючи комуністичні назви ми не повинні підносити на поверхню назви з імперської спадщини. Ми всі добре пам’ятаємо події минулого року, коли відбулись анексія Криму і події на сході країни.

Ми пам’ятаємо всіх цих «зелених чоловічків» з відпоротими російськими шевронами, які починали обґрунтовувати, що тут є якась територія «руского міра», де Росія має свої особливі інтереси. І одним з аргументів наводились назви, наприклад, «єкатерининських» вулиць, цей аргумент дуже часто звучав по Одесі.

Тому, якщо ми відновлюємо назви з імперської спадщини, то ми маємо бути свідомими того, що в тому ж Кіровограді можуть з’явитись ці «зелені чоловічки» і почати розповідати, що він теж є зоною особливих інтересів Росії.