Діти VS телевізор, Інтернет чи комп'ютері ігри: дитина має розуміти штучність медіа

Тетяна Трощинська: Що вважати правильним у перебування дитини біля будь-яких мультимедійних пристроїв?

Любов Найдьонова (завідувачка лабораторії психології масової комунікації та медіаосвіти, доктор психологічних наук): На сьогоднішній день є рекомендації, що дітям до 2 років взагалі не рекомендується перебувати перед екраном. Дітям дошкільного віку і молодшого шкільного віку батьки мають забезпечити вільну від екрана зону. Телевізор перетворюється на тло. Саме в такій фоновій практиці людина найбільше підлягає маніпуляціям.

Тетяна Трощинська: Чому діти так люблять рекламу?

Любов Найдьонова: Реклама — це спеціальний продукт, який зроблений, щоб запам’ятовувати. Він має короткий і дуже яскравий формат, який захоплює увагу. Оскільки діти дошкільного віку вразливі до візуальних впливів, то вони так і реагують.

Ірина Славінська: Що означає ця вразливість? Чим це страшно?

Любов Найдьонова: Коли я кажу вразливість, то це психологічна характеристика дитини дуже сильно реагувати на візуальні стимули: діти до 6 років, як «маленькі фотоапарати». Вони «фотографують» і потім можуть бачити це перед очима. Якщо це якась картинка, то дитина може весь час повертатись до цього зображення і страждати від цього.

Наші дослідження показують, що зображення військових дій надзвичайно сильно впливають на дітей. Саме зображення. Після 6 років діти перестають бути такими вразливими.

Тетяна Трощинська: Наскільки в Україні існує ігроманія? Як батькам відстежувати дітей, особливо підлітків, щоб це не переросло у манію?

Любов Найдьонова: Будь-які манії — розлад вольових процесів. Будь-яка манія базується на тому, що недосформовані вчасно вольові процеси дитини. Найкраща профілактика від залежності — формування організованості дитини. Десь з 9 років потрібно формувати вольову звичку, тобто на прикладі будь-якої дії, яку спочатку не хочеться робити, а потім ми домовляємось і підтримуємо. Це володіння собою — перша складова профілактики. Друга — формування інтересів, пошук покликання. Якщо вже є проблема, то з нею варто розбиратися.

З 11 років людина починає шукати можливості розширити свій соціальний досвід і активно експериментує з власною особистістю. Соціальні мережі можуть давати ті можливості, які дитина може не знаходити у реальному оточенні.

Тетяна Трощинська: Іноді коли з дітьми молодшого підліткового віку говориш, а тому, що вони побачили в телевізорі чи прочитали в Інтернеті, вони вірять більше. Як їх переконати, що реальне життя так само правдиве?

Любов Найдьонова: Практика впровадження у школах медіаосвіти спрямована на те, щоб підготувати дитину до ефективної взаємодії з сучасними медіа. Дитина до цього віку має сформувати уявлення про штучність світу медіа. Ця штучність формується поступово. Насамперед повинна бути сімейна медіаосвіта. Ключовим моментом є створення дитиною медіапродукції.

Якщо дитина розуміє, що це цілий світ можливостей і вона сама щось створила і отримала зворотній зв’язок, то поступово вона розуміє, що все, що вона бачить на екранах, кимось створене.

Ірина Славінська: Минулого тижня відбувся конкурс, який апелював до медіаграмотності дітей. Що це за конкурс?

Любов Найдьонова: На початку вересня ми зазвичай оголошуємо результати конкурсу, який відбувається у межах Всеукраїнського експерименту з упровадження медіаосвіти у навчально-виховних закладах. Експеримент триває з 2011 року. В цьому році тематично цей конкурс був присвячений миру. Називався «Діти, медіа і мир». Номінації дозволяють дітям подати і дослідницькі роботи, і практики дитячі, і аудіовізуальні роботи. У цьому році були нові номінації. Наприклад, «Оформлення свого вірша або есе». У нас 4 номінації з під номінаціями і достатньо багато переможців. Хочу привітати наших переможців з 4 областей: Дніпропетровської, Харківської, Миколаївської та Луганська.