Фотографиня чи фотографеса: як фемінітиви допомагають дистанціюватися від тоталітарного сприйняття

Гості ефіру — Олена Малахова, кандидатка філологічних наук, викладачка курсу «Гендерна лінгвістика», програмна координаторка «EdCamp Ukraine», радниця Міністерки освіти і науки з питань політики гендерної рівності та антидискримінації в освіті. Також у студії Олександр Елькін, Голова Ради і натхненник «EdCamp Ukraine», радник Міністерки освіти і науки з питань інновацій в освіті, кандидат з технічних наук. Говоримо про фемінітиви в українській мові.

«Якщо говорити про суфікси, то тут просто треба констатувати факт: в системі української мови існує понад 13 продуктивних суфіксів, які здатні утворювати, і, власне, продуктивно утворюють фемінітиви – назви жінок за різними ознаками і характеристиками. Більшість цих суфіксів не мають додаткового негативного забарвлення, тобто вони утворюють слова з нейтральним лексичним значенням. Небажання вживати фемінітиви пов’язано із нашим світоглядом та картиною світу. Для багатьох “лікарка” і “директорка” – це також слова, які звучать неоковирно. Відкрию величезну таємницю: слово лікарка зафіксоване в Академічному тлумачному словнику сучасної української мови, у томі чотири, на сторінці 512. А слово директорка зафіксовано у тому ж таки словнику у томі другому, сторінка 282, але там зазначено, що це розмовний варіант, хоча у словнику 30-х років такої позначки не було», – сказала Олена Малахова. 

Вона вважає, що таке витіснення фемінітивів лише у розмовний варіант, перш за все, пов’язано з тим, що тривалий час українську мову намагались адаптувати до російської, якій менш властиві фемінітиви.

«Друга причина – це століття патріархату. Так склалося історично, що жінка була замкнена в приватному просторі, а чоловіки опановували професії, отримували зарплату, були престижними. Тому все, що престижне, добреоплачуване, відоме і хороше – назване іменниками чоловічого роду, і коли жінку називають іменником чоловічого роду, наприклад, не вчителька, а вчитель – це створює таке хибне уявлення про піднесення статусу, це в голові. Мова насправді не дає приводу говорити, що фемінітив – це зневажливо», – сказала Олена Малахова. 

На її думку, використання фемінітивів у мові напряму пов’язане з демократизацією суспільства:

«Саме завдяки фемінітивам ми можемо дистанціюватися від тоталітарного дискурсу. Там, де немає вживання фемінітивів, тобто там, де половина людства не помічається, де не проявлена жінка в мові – не може з’явитися рівність у свідомості, тому що мовна картина світу, і наша концептуальна картина світу – це взаємно пов’язані поняття і категорії. Не може у свідомості з’явитися те, чого немає в мові», – сказала Олена Малахова. 

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.